"Кримська Свiтлиця" > #37 за 13.09.2002 > Тема "Крим - наш дім"
#37 за 13.09.2002
ВОРОТА У КРИМ
Інф. КС
З материком Кримський півострів сполучається через Перекопський перешийок. І цю лінію підкреслює, мов своєрідна риска, Перекопський (або ж Турецький) вал, що простягається від однойменної затоки на заході до Сиваша на сході. Коли саме викопали старожитні осідники тут рів і звели вал, убезпечуючи себе від нападників зі Степу, достеменно невідомо й досі. Є якісь невиразні згадки в писаннях "батька історії" Геродота і Плінія Старшого, тому сучасні дослідники обмежуються лише гіпотезами. Найбільш прийняте припущення зводиться до того, що рів з валом постали у ІІ столітті до нашої ери, за скіфських часів.
Нині Перекоп фігурально називають воротами у Крим. А колись тут справді були ворота. За правління ханів Менглі-Герая, Сагіб-Герая та Арслан-Герая рів було укріплено, появилися сім могутніх башт, а майже посередині - фортеця з бастіонами і ворота з підйомним мостом через рів. Фортеця називалася Ор-Капу, а в українців - Перекоп. Відси вирушали на війни і по живий товар (ясир) татарські чамбули.
Потрапити на півострів можна було тільки через Перекопські ворота. Тому біля них в очікуванні перепустки зупинялися і дипломатичні місії, і торгові каравани, і всі інші подорожні. Винятком були чумацькі валки з України. Сіль, видобута з перекопських і чонгарських озер, приносила величезні прибутки кримським ханам, і вони не раз розсилали гінців із запрошеннями до перевізників солі, що в той час цінилася дуже високо. Відтак появлялися нові солевозні магістралі. Найбільшими чумацькими шляхами з Перекопу були ті, що вели на Кизикермен (тепер - місто Берислав Херсонської області), на Донецький кряж і до Голого Перевозу на Дніпрі. Були й два караванних шляхи, що сполучали Крим з фортецею Кінбурн на Дніпровському лимані. Чумацький промисел занепав аж тоді, коли в середині 1870-х років Крим з'єднався з Харковом залізницею.
Поряд з фортецею в ХVІ столітті виникло поселення, назване в пізніших історичних розвідках Старим Перекопом. Його описи залишили поляк Марцін Бронєвський і турок Евлія Челебі. Воно існувало до 1736 року, коли на Кримський півострів удерлася російська армія фельдмаршала Мініха. Старий Перекоп було знищено впень. Частина його мешканців перебралася трохи далі, заснувавши Вірменський Базар пообіч впадини Юч-Джилга. Після Кучук-Кайнарджийського мирного договору (1774) між Російською і Турецькою імперіями вже в материковій частині за валом почало поволі розростатися місто Перекоп, яке мало чим відрізнялось од села. Невдовзі воно стало центром величезного Перекопського повіту, що охоплював північну частину Кримського півострова, все теперішнє лівобережжя Херсонщини і чималий шмат Запоріжчини, простягаючись аж за Велику Знам'янку та Дніпровку. З утворенням 1802 року Таврійської губернії на материку були утворені Мелітопольський і Дніпровський повіти, у складі Перекопського залишилася тільки його кримська територія. Під час громадянської війни місто Перекоп зазнало непоправних руйнувань, перетворившись фактично на малопримітне село. Прокотилась над ним і лавина штурмів Турецького валу в 1941 і 1944 роках.
Але і в пору свого існування як повітового центру Перекоп завжди поступався перед своїм передмістям Вірменським Базаром, в якому було більше жителів і містилися деякі повітові установи. Тут служив український письменник Митрофан Спиридонович Король, який заснував 1906 року в місті гурток шанувальників драматичного мистецтва та культурно-освітнє товариство. У Вірменському Базарі містилось і повітове училище.
Як видно з назви, при початках Вірменського Базару значну частину населення становили вірмени, а в пізніші часи - також кримські татари, українці, росіяни, караїми. З цим містом пов'язані імена художника Еммануїла Яковича Магдесяна, котрий доводився родичем І. К. Айвазовському, композитора Олександра Опанасовича Спендіарова, караїмського просвітника Іллі Ілліча Казаса, народовольця Євгена Матвійовича Сидоренка.
1921 року Вірменський Базар було перейменовано на Армянськ і до війни він був районним центром. Тепер входить до складу Красноперекопського району.
Північний Крим придається до пішого туризму, хоча з давніх пам'яток мало що уціліло. Більше того, продовжують зникати вони й сьогодні. Тим, хто цікавиться цим краєм, можна порадити ознайомитися з сумлінним дослідженням красноперекопського краєзнавця і талановитого художника Льва Петровича Кружка. Його книжка "Армянськ" (1999) поповнить ваші знання про перекопську землю.
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 13.09.2002 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24
|