"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "Душі криниця"
#50 за 17.12.2021
ВЕСЕЛКА У П╤ВЖИТТЯ
Нотатки про нову зб╕рку кримсько╖ поетеси Галини Литовченко «Я – березнева»
Саме так вона вир╕шила назвати зб╕рку вибраного, куди ув╕йшли ╖╖ кращ╕ поетичн╕ одкровення, починаючи з 2009-го по 2021-й роки. А ╖╖ творчий доробок чималий – 19 книг в╕рш╕в, у т╕м числ╕ й дитячих, а також опов╕дань ╕ переклад╕в твор╕в кримськотатарських та рос╕йських поет╕в. Назва томика символ╕чна. Адже Галина Литовченко прийшла у цей св╕т у березн╕, коли пробуджу╓ться природа, людськ╕ мр╕╖ та спод╕вання. Та в таких умовах рими сам╕ просяться на пап╕р або на екран комп’ютера! Чи хтось заперечуватиме? Принаг╕дно варто сказати, що у ╖╖ в╕ршах природа-мат╕нка по-укра╖нському колоритна та багата на р╕знобарв’я. Горта╓ш стор╕нку за стор╕нкою – ╕ постають масштабн╕ полотна. На них розкв╕тають росян╕ ранки ╕ рок╕т водограю, ╕ веселка у п╕внеба, ╕ пахощ╕ лаванди та троянд, ╕ жартун-м╕сяць на кипарис╕, ╕ море, що бавиться косами русалок… Таких сво╓р╕дних та неповторних поетичних знах╕док у зб╕рц╕ – не перерахувати. А це головне для поета, який прагне бути ориг╕нальним, ц╕кавим ╕ незабутн╕м – свята мр╕я кожно╖ творчо╖ людини. ╤ що кида╓ться в оч╕, так це основна л╕н╕я поетичного в╕дображення д╕йсност╕, а саме: Укра╖на ╕ Крим. Не важко здогадатись чому – на Ки╖вщин╕ поетеса народилась ╕ зростала, у Криму мешка╓ нин╕. Тому й у творах вони нерозд╕льн╕, з ними пов’язан╕ ╖╖ спод╕вання, бажання та плани. Для прикладу к╕лька таких паралелей. Ось як вона пише про р╕дне Руде Село: «В мо╖м саду розк╕шн╕ вечори. З двор╕в розносять запах мат╕оли, З╕рки садам п╕дморгують згори, Наливом б╕лим стеляться додолу». («В мо╖м саду розк╕шн╕ вечори»). ╤ зовс╕м поряд кримськ╕ пейзаж╕: «Р╕чка станом гнучким вихиля╓ться, Зводить стегна – крут╕ береги. Поц╕лунком ╕з морем в╕та╓ться, В╕дда╓ застар╕л╕ борги». («Весна в лагун╕»). Ще ч╕тк╕ше оця дво╓дина нерозривн╕сть прогляда╓ться у в╕рш╕ без назви: «Поб╕л╕ли верби край мого села – Грудень, тож зима припорошила. А на п╕вдн╕ вдруге кв╕тне мушмула, Протесту╓ кв╕том що ╓ сили. В сновид╕нн╕ ганок бачу в картуз╕, Яблуню в пухнаст╕м б╕л╕м светр╕. Тут же – виснуть грона вперто на лоз╕, У сн╕гу лиш мак╕вка Ай-Петр╕». Як ви пом╕тили, поетичн╕ образи Галини Литовченко св╕тл╕, житт╓дайн╕, яскрав╕. ╤ як тут не погодитись з╕ словами кримського поета, члена НСПУ Василя Латанського. У сво╖й передмов╕ до ц╕╓╖ зб╕рки в╕н пише: «Чим приверта╓ увагу з╕браний у ц╕й книз╕ доробок? Передовс╕м оптим╕стичним звучанням, невпок╕йн╕стю авторки, мало не по-юнацьки р╕шучо╖ чи й одчайдушно╖ шукачки нових або ж бодай оновлених зм╕стових тем». Так от щодо новизни. Часто-густо ми чита╓мо чи чу╓мо прямол╕н╕йн╕ заклики любити р╕дний край, свою Батьк╕вщину. На м╕тингах або на зборах вони ц╕лком виправдан╕. Нер╕дко поети теж виступають як глашата╖. Н╕чого осудного в тому нема╓… У Галини Литовченко ╕нший п╕дх╕д, так мовити, власний «секрет» у висв╕тленн╕ ц╕╓╖ значущо╖ теми. Вона з трепетом у серц╕, властивим т╕льки ╖й поетичним баченням змальову╓ ╕ сво╓ село, ╕ Крим, ╕ найв╕ддален╕ш╕ куточки Укра╖ни. Так описувати може людина, яка безмежно любить св╕й край. З╕знання ╖╖ – в художн╕х деталях та настроях л╕ричного героя. Аби не бути голосл╕вним, наведу к╕лька приклад╕в. В╕дкрива╓ться зб╕рка в╕ршем «Дом╕вка р╕дна». Зверн╕ть увагу, що не рядок – то штришок до живого полотна, яке так дбайливо малю╓ авторка. Чита╓ш ╕ в╕ртуально переносишся до ╖╖ родово╖ садиби: «А скуштувати найсмачн╕шу воду П╕ду босон╕ж в берег навпрошки З пустим в╕дром через рясн╕ городи, Де гарбузиння л╕зе на стежки. З╕рву з капусти крадькома листочок, Поки д╕д Кость не вглед╕в з-п╕д бриля. Бо гр╕х не випити води ковточок – Чи ж варто було ╖хати здаля? В стар╕й криниц╕ розживусь водою, В котр╕й до ранку плавали з╕рки»… ╤ тут же авторка збира╓ться застелити з╕ллям чисту п╕длогу, як це заведено здавна на свята в укра╖нських хатах, кв╕тками мальв розвеселити стар╕ пузат╕ глечики. ╤ найголовн╕ше – «нарву в садочку мам╕ стиглих вишень// ╕ в пригорщ╕ на цвинтар понесу». Правда, переконливо ╕ зримо? У цьому та╖на ╖╖ творчо╖ манери. А може, шановний читачу, ви хочете в╕дчути й побачити, як приходить у р╕днокрай весна? Будь ласка: «Це хто над св╕том вранц╕ промайнув П╕д звуки голосних врочистих дзвон╕в? То мою в╕рну подругу Весну В карет╕ провезли гаряч╕ кон╕. Струнка панянка з помахом брови Злет╕ла хвацько у блакитн╕ дал╕ У платт╕ з шовку кольору трави ╤з набивними кв╕тами конвал╕й». («На╖зниця весна»). Ус╕ма цими строфами я п╕дводжу до того, що про любов можна писати по-р╕зному. А Галина Литовченко саме так – барвистими неповторними поетичними образами. ╥╖ л╕рична геро╖ня часом схожа на пустотливе д╕вча, якому п╕сля зливи хочеться п╕д╕ткнути сп╕дницю ╕ проб╕гтись «у бризках по левад╕». «Нехай см╕ються молод╕ вербички, Що св╕дками мо╓╖ вт╕хи стануть. Життю рад╕ти маю добру звичку ╤ бути юною в душ╕ не перестану». («На левад╕»). Поетеса сама диву╓ться ╕ хоче дивувати св╕т – щиро, беззастережно. Це ж так чудово – викликати у людей усм╕шку, що надто важливо у наш буремний час. Ус╕ ц╕ поетичн╕ розсипи розкривають багатство ╖╖ душ╕ як патр╕отки, яка вбол╕ва╓ за долю сво╓╖ В╕тчизни, свого народу. ╤ як останн╕й акорд пропоную к╕лька строф ╖╖ в╕рша «Краю м╕й»: «Краю м╕й, вербова сторона, З клекотом лелек понад дахами, З вихором, що носиться шляхами, З щебетом р╕ки б╕ля млина. Найр╕дн╕ший, здалеку близький Ти у згадках серце н╕жно гр╕╓ш, Л╕теплом у сновид╕нн╕ мл╕╓ш, Мамин╕ наш╕пту╓ш казки. Ти – в прозор╕й крапельц╕ роси ╤ могут╕ в╕кового дуба. Ти – у серц╕, Батьк╕вщино люба, ╤ в мо╖м, ╕ в мат╕нки Руси». Насамк╕нець варто згадати, що Галина Литовченко член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, лауреат Всеукра╖нських л╕тературних прем╕й ╕мен╕ Данила Кононенка, Всеволода Нестайка, Укра╖нсько-кримськотатарського конкурсу «Кримський ╕нжир», М╕жнародного конкурсу «Журнальний вар╕ант», дв╕ч╕ лауреат Загальнонац╕онального конкурсу «Укра╖нська мова – мова ╓днання». Проте на цьому не заспокою╓ться. Уже п╕сля обнародування сво╓╖ п╕дсумково╖ зб╕рки «Я – березнева», вона готу╓ до видання нову. ╤ в н╕й, як удалось д╕знатись, хоче представити усе розма╖ття поетичних жанр╕в, зокрема, октави, рондел╕, тр╕олети, хайку. Для укра╖нських читач╕в дуже важливо окр╕м традиц╕йного в╕ршування розум╕тися й на творчих набутках ╕нших народ╕в. Це збагачу╓, зближу╓ ╕ сприя╓ ╖х глибшому вза╓морозум╕нню. В╕ктор Стус, член НСПУ, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23797
|