"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "Душі криниця"
#50 за 17.12.2021
ПРО МОРЕ ╤ ПРО ЧАС
10 грудня в ки╖вськ╕й книгарн╕ «╢» в╕дбулася презентац╕я книги укра╖нського письменника-марин╕ста Антона Санченка «Ви╖зна в╕за». Автор народився в Херсон╕, а середню школу зак╕нчив у Ки╓в╕ в 1983 роц╕. Пот╕м зак╕нчив Херсонське морех╕дне училище. В╕н моряк ╕ пише про те, що добре зна╓, а також переклада╓ укра╖нською англ╕йську марин╕стику. Зокрема, взяв участь у переклад╕ спогад╕в кап╕тана Джошуа Слокама «Навколосв╕тня подорож в╕трильником наодинц╕». Перша зб╕рка опов╕дань Санченка «Вызывной канал» видана рос╕йською мовою у 2003 роц╕. Через два роки Антон Санченко зак╕нчив ф╕лолог╕чний факультет Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка ╕ перейшов на укра╖нську мову. «Ви╖зна в╕за» м╕стить три твори. «Вес╕лля з ╢вропою» - це ╕стор╕я предк╕в автора на тл╕ буремного ХХ стол╕ття. «Нариси бурси» - це весел╕ опов╕дання з життя курсант╕в херсонського морех╕дного училища (у 2010 роц╕ цей тв╕р вийшов в електронному вар╕ант╕ ╕ став одн╕╓ю ╕з перших електронних книг в укра╖нськ╕й л╕тератур╕). «Баркароли» - весел╕ ╕ водночас сумн╕ розпов╕д╕ про життя-буття моряк╕в ╕ про дерибан укра╖нського торг╕вельного ╕ рибальського флоту. Автору притаманне почуття гумору. Тому його книги читати легко ╕ при╓мно. Заодно ми чита╓мо ╕ про наше життя з р╕зними його обставинами ╕ поворотами. Чому книга назива╓ться «Ви╖зна в╕за»? Взагал╕, в╕зу дають на в’╖зд в якусь кра╖ну. Але в радянськ╕ часи потр╕бно було отримати дозв╕л нав╕ть на тимчасовий ви╖зд ╕з СРСР, хоча б у туристичну подорож. Мама одного мого однокурсника, викладач Ки╖вського пед╕нституту ╕м. М.Горького, по обм╕ну культурними кадрами працювала в Польщ╕ ╕ запросила свого сина, студента цього ж ╕нституту, при╖хати до не╖. Виявилося, що просто так в соц╕ал╕стичну Польщу по╖хати не можна. В деканат╕ доручили груп╕ на комсомольських зборах вир╕шувати, чи можна Юр╕ по╖хати до мами в Польщу. А кр╕м того, юнак ще пройшов сп╕вбес╕ду в ком╕тет╕ комсомолу ╕нституту. Там його запитували, ск╕льки статей в конституц╕╖ СРСР (тод╕ якраз прийняли так звану брежн╓вську конституц╕ю). Юра був хлопець грамотний ╕ дав правильну в╕дпов╕дь. А якби юнак не знав, ск╕льки статей у конституц╕╖, то його б не пустили до мами. Антон Санченко поясню╓: «Щодо назви «Ви╖зна в╕за», то, на нашу думку, це ╕ ╓ водорозд╕л м╕ж радянськими ╕ незалежними покол╕ннями укра╖нц╕в – одн╕ ще пам’ятають, а ╕ншим вже доводиться пояснювати, що це таке. ╤ що безв╕з – то про ╕нше. Кр╕м того, як нам здалося, саме ця ви╖зна в╕за об’╓днала таких р╕зних геро╖в ус╕х трьох книжок, бо кожен з них мр╕╓ опинитися з ╕ншого боку «зал╕зно╖ зав╕си», просто подивитися, як живуть нормальн╕ люди у великому св╕т╕, обираючи для цього ╕нод╕ дещо екстравагантн╕ засоби, як-от п╕вр╕чну працю на рибному конве╓р╕ траулера посеред Атлантики задля трьох дн╕в прогулянок р╕здвяним Копенгагеном п╕д час заходу до цього ╕ноземного порту; дрейф на крижин╕ у Льодовитому океан╕, бо пот╕м в╕зьмуть в Антарктиду, а там валюту платять (!!!), або нав╕ть зам╕жжя з н╕мцем-однокурсником ╕ ви╖зд на його народно-демократичну батьк╕вщину. Таким чином долали с╕мдесятил╕тн╕й радянський локдаун». Моряк далеко в╕д Батьк╕вщини суму╓ за укра╖нськими ж╕нками: «Хто у св╕т╕ зр╕вня╓ться з укра╖нськими д╕вчатами? Я всякого бачив, я знаю. Хто зр╕вня╓ться з укра╖нськими ж╕ночками в оч╕пку ╕ з макогоном, попри той маког╕н? Або з╕ старенькими бабцями на прич╕лку, як╕, дочекавшись онук╕в, кажуть: «Це народився той, хто ще буде мене любити». Я не знаю жодного моряка, пройдисв╕та, хул╕гана ╕ баб╕я, хоч грека, хоч н╕мця, хоч турка, який, побувавши у нас, не сумував би за Укра╖ною ╕ якоюсь там укра╖нкою, яка здибалась йому на шляху ╕з небуття в небуття. А я таки надивився на тих моряк╕в. За такими д╕вчатами та ж╕нками ма╓мо ворушитися й ми, бо покрадуть. ╤ бути не зг╕ршими за вс╕х кращих в╕дразу: за грек╕в у мор╕, за ╕тал╕йц╕в у сп╕в╕ ╕ за рос╕ян на в╕йн╕. Бо вивезуть ус╕х через шлюбн╕ агенц╕╖, бо укра╖нська дружина – це як арабська конячка, бурський д╕амант, ╕нд╕йський програм╕ст чи н╕мецька авт╕вка. Це престижно ╕ модно, цим можна пишатись перед друзями та знайомими. Глобал╕зац╕я, бл╕н». Антон Санченко – нащадок тих, хто вижив у Голодомор. В╕н зазнача╓ про цю трагед╕ю укра╖нського народу: «На правах старшого онука свого д╕да констатую: МИ ВС╤М ВИБАЧА╢МО. Проте, МИ Н╤КОЛИ ЦЬОГО НЕ ЗАБУДЕМО. Просто стр╕лятимемо в кожного, хто може повторити. Без образ. На звук. Це вже наша родинна справа. Як у в╕рмен, в яких кожне подружжя молодят ма╓ покласти кв╕ти до пам’ятника жертв 1914 року, а дал╕ – плодитися й розмножуватися т╕╓╖ ж ноч╕, бо це – найкраща в╕дпов╕дь усякому геноциду. Щастя й задоволення в ц╕й борн╕ вс╕м нашим молодятам. Нагадую ╖м, що пам’ятник жертвам Голодомору – б╕ля Михайл╕вського Золотоверхого собору. Хай додають до маршруту свого вес╕льного по╖зда». Читайте Антона Санченка. Д╕зна╓теся багато нового. Посм╕╓теся ╕ замислитеся про серйозн╕ реч╕. Анатол╕й Зборовський
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23794
|