Микола Корнилович Пимоненко - видатний майстер українського реалістичного живопису, активний передвижник, творчість якого посідає одне з провідних місць у побутовому жанрі України кінця ХІХ і початку ХХ століття. У його правдивих і поетичних полотнах відображено побут і звичаї українського селянства з його радощами і печалями. Глибокий гуманізм і народність полотен М. К. Пимоненка свідчать про його прекрасне знання життя народу, про вміння бачити і передавати красу і поезію його життя в усіх його виявах. Народився М. К. Пимоненко 1862 року в передмісті Києва у бідній міщанській сім'ї. Його батько був іконописцем і різьбярем по дереву, виконував на замовлення іконостаси. Хлопцеві подобалась професія батька, і згодом він почав допомагати йому, їздив з ним по селах і містечках Київщини. Яскраві враження від побаченого залишили глибокий слід в пам'яті майбутнього живописця. Батько його не міг не помітити надзвичайну обдарованість сина і віддав його в науку до відомого у Києві іконописця Іванова. Велику роль у формуванні таланту М. К. Пимоненка відіграв Микола Іванович Мурашко - художник і педагог, орга-нізатор і керівник Київської рисувальної школи. М. К. Пимоненко був один з най-обдарованіших учнів цієї школи. Через три роки він стає репетитором, помічником самого керівника школи. М. І. Мурашко неодноразово звертається у Раду Академії мистецтв з проханням надати його учневі звання учителя малювання. В одному з листів він пише: "Передаю в Совет Академии художеств ходатайство об одном из моих достойнейших сотрудников Николае Корнилиевиче Пимоненко. Посоветуйте чем можете, окажите собратиям большое удовольствие и радость. В жизни молодого художника звание имеет большое значение". Переглянувши роботи Пимоненка, Рада Академії мистецтв у 1881 році постановила: "...удостоить его звания учителя рисования в низших учебных заведениях". У 1882 році Пимоненко прибув до Петербурга, де витримав екзамен і був прийнятий в Академію мистецтв як вільнослухач. Він легко справляється з академічними завданнями і вже в перший рік навчання був нагороджений трьома медалями, та у 1884 році через хворобу легенів і матеріальні нестатки він залишає Академію і повертається до Києва. У Києві на запрошення М. І. Мурашка він займає посаду старшого викладача Київської рисувальної школи. Час від часу він подає на академічні виставки свої роботи. Великий успіх мала його картина "Гальорка" (1885). На цій картині автор створив переконливі, життєво правдиві образи представників різних верств міського населення. Всі вони по-різному захоплено сприймають безсмертну комедію М. В. Гоголя "Одруження". У 1885 - 1887 роках у творчості Пимоненка відчутні наполегливі пошуки своєї теми і засобів її розв'язання. В цей час на академічних виставках з'являються його картини "Після аукціону", "На канікулах" та інші, а вже з кінця 1880-х років провідною темою його творчості є зображення життя українського села. Великий успіх мала його відома картина "Святочне ворожіння", яка експонувалась на академічній виставці 1888 року. Художня критика високо оцінила це полотно. В ці роки художник створює ряд картин з життя українського села. Це - "В чистий четвер", "Жниця", "Збирання сіна на Україні", "Біля річки", "Свати". Художник з етнографічною точністю відобразив українські народні звичаї, пов'язані зі сватанням. Наприклад, на полотні "Свати" перед глядачем постає традиційне дійство: за столом сидять поважні чоловіки, перев'язані рушниками. Мабуть, події розгортаються на добре, бо в руках матері і молодшого свата повні чарки. Тут же і нехитрий селянський харч. А дівчина, як і годиться, сидить на ослоні біля печі і колупає припічок. У 1891 році Пимоненко створює картину "Весілля у Київській губернії", яка яскраво свідчила про його творчу зрілість. Вона експонувалась на академічній виставці і мала великий успіх. З блискучою майстерністю написана художником колоритна юрба односельців, що йде вулицею. Килимом стелиться їм під ноги опале осіннє листя. Адже осінь - весільна пора. На передньому плані - молоді у святковому вбранні. Привертає увагу тендітна постать нареченої. Ніжний овал обличчя, витончені риси. Поряд наречений. Звичайний сільський парубок, кремезний, з дещо грубуватими рисами обличчя. Глядач мимоволі помічає легкий наліт смутку на обличчі нареченої: яким-то буде її заміжнє життя?.. Ряд полотен присвятив художник мальовничим і гомінким українським ярмаркам: "Ярмарок", "У гончарному ряду", "На ярмарку" та інші.Особливим успіхом у глядачів користувалася картина "Ярмарок". Власне, ярмарок у даній композиції являє собою лише тло, на якому відбувається сповнена гумору сцена: літній чоловік на доброму підпитку повертається з ярмарку. Ноги погано його слухаються, і гарна молодиця, напевно, невістка, веде його під руку з доброзичливою усмішкою. А позаду жінка підганяє його з лайкою і штурханами. Це полотно за своїм настроєм близьке до творів Гоголя. Значна роль у творчому становленні М. К. Пимоненка належить І. Ю. Рєпіну. За його порадою Пимоненко став експонентом пересувних виставок, а у 1899 році його було прийнято у члени Товариства передвижників. З роками зростає майстерність митця, колорит його творів стає багатшим, пейзаж набуває одухотвореності. Варто згадати такі картини, як "Останній промінь", "Брід". А його картина "Перед грозою" може бути віднесена до кращих творів українського живопису початку ХХ століття. Упевненим, вправним пензлем написані в картині і пейзаж, і пастушка, і дорожня курява, що здіймається за отарою овець. У ряді творів останнього періоду художник торкається вічної для людства теми кохання. Тонким ліризмом пронизані полотна "Побачення", "Ідилія", "Суперниці. Біля колодязя". На замовлення прогресивного діяча М. І. Драгоманова М. К. Пимоненко виконав дві картини - "В похід" та "Повернення з походу". Сюжетом для першої, напевно, послужила українська пісня "Засвіт встали коза-ченьки", авторство якої приписується легендарній Марусі Чурай. На картині зображена сцена прощання рідних і односельчан з козаками, які зібралися в похід. На 32-й пересувній виставці була представлена картина Пимоненка "Жертва фанатизму", у якій він суворо засудив безглуздий і жор-стокий релігійний фанатизм. На полотні зображений розлючений натовп віруючих фанатиків-євреїв, які з палицями і камінням накинулися на молоду жінку. У відчаї, притиснувшись до паркану, з жахом чекає вона неминучої жорстокої розправи. На початку ХХ століття М. К. Пимоненко брав участь у міжнародних художніх виставках - у Парижі, Берліні, Мюнхені, Лондоні. У 1909 році його картину "Гопак" придбав Лувр. Високо цінував творчість Пимоненка В. Г. Короленко. Він писав: "Коли я дивлюсь на його картини, мені здається, що я відчуваю запах чебрецю або неповторний аромат квітучих вишняків і нагрітого на сонці степу". 25 березня 1912 року перестало битися серце митця. В листі до письменника і журналіста І. Ясинського І. Ю. Рєпін писав: "Яка втрата для "Передвижної". Він був істинним українцем; не забудеться краєм за свої правдиві і милі, як Україна, картини".
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
