Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

11 вересня - Усікновення Чесної Голови Святого пророка й хрестителя Господнього Івана Предтечі.
У церковному календарі його ім'я одне з найбільш згадуваних. Зокрема (подаємо не за послідовністю дат, а за подіями): 6 жовтня - Зачаття Івана Хрестителя; 7 липня - Різдво Івана Хрестителя-Предтечі; 20 січня - Собор Івана Хрестителя (на спомин про свято Водохреща, адже це він хрестив Ісуса Христа у річці Йордані); 11 вересня - Усікновення Голови Предтечі; 9 березня - Обретіння, або Віднайдення Голови Івана Хрестителя...
У народі цей день називають Головосіки. І це єдиний день за весь рік, коли не дозволяється їсти борщ. На Головосіки не можна брати до рук сокири, пилки, ножа, будь-яких гострих предметів. Заборонена праця на полі, на городі, у садку, взагалі будь-яка важка фізична праця без нанальної потреби (скажімо, догляд за домашніми тваринами, птицею...).
Особлива заборона стосується різання і споживання овочів, які нагадують голову (капусти, буряка, картоплі...). Кажуть: «Якщо на Головосіки зрізати головку капусти, то з неї може потекти кров». Навіть не їли риби, що дозволяється у часи посту чи інші строгі пісні дні. Натомість споживали крупи. А хліб ламали руками. Утім, церква навчає, що посту потрібно таки строго дотримуватися і святкувати день святий з молитвою у храмі, вдома. А хліб таки можна різати ножем, навіть на Усікновення. Усе інше - народні вигадки.
Прогностичні прикмети:
- На Головосіки полетіли журавлі - полетіла осінь; буде рання зима.
- Туман на Головосіки подарує повний кошик грибів.
- Якщо на Головосіки тнуть комарі - холод забариться.
- Спекотний день на Головосіки - осінь і далі буде погожою.

ОСІННЄ ЗІЛЛЯ

12 вересня християни східного обряду вшановують Святих Олександра, Івана та Павла — Патріархів Царгородських. У народному побуті українців за цим днем закріпилися назви - Івана Воїна, Івана Сили.
Дехто з марновірних у це свято зумисне (!), адже свято не належить до великих, йшов до церкви, купував свічку, перевертав гнітом униз і запалював її. І так тримав полум'ям униз протягом усієї відправи. Вважав, що таким чином помститься злодію, якого свого часу не викрив «по гарячих слідах». Злодій щось колись у нього поцупив, залишився безкарним, а тепер помре у страшних муках. Над сутністю християнської моралі, милосердям скривджений навіть не замислювався. Жага помсти засліпила очі...
Однак з огляду на етнографію, день Івана Воїна (Сили) цікавіший з інших причин. Адже знахарі починали заготовляти осіннє зілля, корінці лікарських рослин, які зберігали чудодійну силу впродовж року. У домашній аптеці завжди мали все напоготові - як засушений збір, так і настоянки з нього. Ними надавали допомогу всім, хто потребував цього. До речі, травами Івана Сили лікували навіть домашніх тварин. Вважали: таким лікам додає сили сам Іван Сила.
Можливо, що це парадоксально звучить, але Іваном Силою (Воїном) інколи називали Івана Хрестителя-Предтечу, якого вшановували днем перед тим. Однак у таке свято (Головосіки) збирати зілля не велено. Тож Іван Предтеча  лише нагадував, що осіннє зілля вже набуло лікувальної сили і час рушати за ним, збирати, запасатися. І це не одноденна праця, а розпочався знахарський сезон, який триває аж до пізньої осені. Принаймні у вересні заготовляли плоди нетреби, листя шавлії, корені аїру, валеріани, вовчуга, дудника, дягелю, гадючника, кульбаби...
Та не завжди виникала потреба ходити у ліс, на луг. У власному садку заготовляли пелюстки чорнобривців, айстри, збирали ягоди калини, горобини, шипшини... Навіть на городі серед бур'янів знайдеш цілющі рослини.

ВЕСІЛЛЯ СВІЧКИ

14 вересня — початок Нового церковного року, свято Симеона Стовпника, яке у народі називають Семена.
Доволі цікава історія його запровадження саме в народному побуті українців.
Свого часу Церква, пристосовуючись до хліборобського календаря, запровадила святкування Нового року саме цього дня (за старим стилем - 1 вересня). Але така практика не прижилась, оскільки дата відставала від дійсного завершення циклу хліборобських робіт та дня осіннього рівнодення (23 вересня), якому, за уявленнями язичників (а ці традиції були доволі стійкими), передувало повне очищення природи і людини.
Загалом, Семена - давнє народне свято, пов'язане із посвятою хлопчиків у воїни. У цей день справляли пострижини хлопчиків і вперше садовили їх на коня.
Давнім було і Свято Свічки (Весілля Свічки), яке вже у XI столітті стало народним київським базарним днем. Святкуючи Весілля Свічки, кияни обирали матір, батька, дружок, бояр... Все дійство розігрували за тодішніми весільними канонами. Тривало воно до пізньої ночі. А потім удома весело вечеряли аж до ранку.
Така увага до свічки не є випадковою, адже темної ночі, особливо в осінньо-зимову пору, коли ночі довгі, вона уособлювала сонячне світло, тепло. До речі, Весілля Свічки тривало тиждень!
Про Семена кажуть, що він літо проводить і збирає горобців у табунці.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 10.09.2021 > Тема "Душі криниця"