Версiя для друку Обговорити в форумi

Ця Покрова обіймала землю сонячним промінням, як сама Матір Божа. Була теплою, гожою і ласкавою, пахла спілими яблуками і виноградом, осінню, але ще далеко не зимою. У церкві було людно і світло. Світло било у всі вікна, виблискувало на золотих хрестах і позолочених образах. Яскраві сонячні вітражі прийняли сьогодні святково-величний настрій. Кольорові мозаїки відтворювали усю врочистість біблійних подій: Різдва Христового, Благовіщення, Богоявлення.
Били дзвони, дзвеніли дзвоники. Обличчя прихожан були радісними, а разом з тим умиротвореними, легкими, світлими і святковим.
Посеред церкви стояла вона. Білосніжне обличчя, чорне як смола волосся…І коси, оті коси…довгі, як змії вились-переплітались. На голові вінок з калини та жоржин. У карих очах якась незрозуміла туга, незвідана печаль. Сукня біла, вишита великими червоними маками. Вона була схожа на саму Матір Божу. Велична, горда, мила, сумна, чарівна, дивовижна.
І кожен, хто заходив до церкви, переходив біля вівтаря, хрестився, обертався і зачарований її красою, ставав навколішки до образів. Боже, яка краса!
Вона тримала свічечку в руках. Рука тремтіла. Свічка капала на тоненькі пальчики. Кап-кап-кап. Гарячий рідкий віск липнув до рук, але, здається, того не відчувала. Стояла як ікона.
Він стояв біля неї. Затьмарений її розкішною красою. Звичайний парубок, білявий, середнього зросту. Її наречений…І ніхто не помічав його. Вона як сонце, а він…
Корона над її головою легенько тремтіла.
-Марто, та виходь вже заміж! Скільки будеш чекати свого судженого?
Марта сміялась у відповідь кожному:
-Скільки треба-стільки чекатиму! Людина має бути рідною! Щоб з нею отак легко і просто. Щоб говорилось, сміялось, любилось! Щоб очі були до болю рідними і сонячними. Тоді людина щаслива!
-Так, так,- хитала скрушно у відповідь мама, тато бурчав, а рідна сестра пирснула:
- Просто вона вдалась на диво гарна! От і перебирає! Чекай на ту рідну людину до пенсії! Може, дочекаєшся!
Марта знову усміхалась сонячною усмішкою, жартувала у відповідь:
-Судженого конем не об’їдеш!
Таки не об’їхала…
Коли він прийшов перший раз, вона сміялась. Не на такого чекала все життя. Не на такого. З ним і поговорити не було про що особливо. Він був приземленим і простим. У очах не бачила сонця. У словах не чула любові. Зустрілись кілька разів. Як зустрілась? Чому зустрілась? Дотепер не знає.
- Марто, виходь за нього. Жити будеш добре. Хазяйновитий Василь, дбатиме про тебе. А то що з ним нецікаво… Ой , дитино, якби то сімейне життя полягало тільки у словах та любощах!
Рідні таки вмовили її. Як не як, а дівчині роки йдуть. Не дочекаєшся тої рідної людини, до сорок чекай, а її як не було, так нема.
- То кого ми ще чекаємо? Весілля вже готове! А першого дружби досі нема. От молодь пішла!
- Зараз буде! Летить з Америки. Літак, кажуть , запізнився.
Молоду йшли викупляти весело і радісно. Жартували, що перший дружба привіз багато долярів, тому може купити  тут усе! Він реготав. Красивезний, чорнявий, широкоплечий! Сонце сміялось у його очах.
 Підняв ті очі і побачив її…Вона стояла геть розгублена. І розуміла з першої секунди, що зустріла ЙОГО, саме його. Того, якого чекала все життя. Втупила очі в землю. Червоніла і блідла. Серце тріпалось маленькою пташкою. Вона хвилювалась і затамовувала подих.
 Він стояв мов вкопаний. ВОНА…Тож треба було їздити по світу, здобути кілька освіт, знайомитись з тисячами дівчат. І раптом тут зустріти ту, яка перевернула його серце. Серце гупало мов скажене. Не знав, що з ним робиться. Хотів тримати її маленьку ручку в своїй руці. Хотів доркнутись до її волосся. Хотів…
Церква стояла святкова і велична. Хори співали ангельськими голосами. Свічки горіли яскравим полум’ям.  Люди усміхались довкола. Рідні раділи, що віддають дочку заміж.  Нарешті! На короваях красувались бузьки- птахи, що приносять радість у дім!
Корона тремтіла над її головою…Сльози бриніли у двох пар очей…
Священик вийшов з царських воріт і голосно промовив:
- Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає…
Свічка впала до ніг…

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 12.03.2021 > Тема "Душі криниця"