Версiя для друку Обговорити в форумi

А тут і далі шиють справи,
Вишукують нових офір:
То діда в терористи правлять,
То вірних із Хізб ут-Тахрір...

За місяць мине сім років відтоді, як хвилі сусідської гавані накрили Крим.
Для одних мешканців півострова то був час ейфорії, дні великих сподівань. Ейфорія, щоправда, швидко вивітрилася. А вслід за нею протверезлюючі вітри реалій розвіяли фатаморгани лукаво навіяних сподівань, позривали потьмянілу мішуру облудних обіцянок, лишивши гіркий присмак розчарування.
Підстав для розчарування чимало. Туристичний бізнес, скажімо, попри більш ніж серйозні спроби його стимулювання, попри дотаційні путівки, здешевлені авіаквитки, попри збудований міст і автостраду, так і не вийшов на рівень 2013 року. А що вже казати про "усохлі" галузі сільського господарства чи про нищення - у результаті чи то переділу власності, чи то відвертого рейдерства - місцевої промисловості, як те було з Евпаторійським молокозаводом чи Фрунзенською птахофабрикою…
Розчаровання те не обійшло ні підприємців, ні бюджетників, ні навіть пенсіонерів.
Що ж на те новогаваньська влада, яка у лютому 2014-го щедро обіцяла пускаючим слину простакам золоті гори до неба? А нічого. "Денег нет, но вы держитесь", - радить вона.
Чи те розчарування поголівне? Ні, ясна річ. Ні про яке розчарування не йдеться, коли мовити про силовиків чи військо (а їх тут останніми роками суттєво побільшало за рахунок переселення з материка), адже опора режиму, особливо ж на загарбаній території, має бути ситою і задоволеною.
Не торкнулося розчарування і найзатятіших адептів так званого "русского міра". Ці і досі, як перше, продовжують співати осанну Кримській весні, ревно бити поклони Білокам'яній за "ізбавлєніє" од навали клятих піндосів, кровожерних правосєков та бєндєр. Проте, їх жменька, бо ж навіть серед вузьколобого "сіравно" справжніх варьятів ніколи не буває багато.
А є ж і ті, які ніколи й не зачаровувалися, ті, які ясно усвідомлювали, що підле загарбання їхнього дому захланним сусідою не віщує нічого доброго. Відчуття несвободи, пригніченості, безправ'я та відчаю - ось що принесли їм нововогаваньські порядки. І тут одним лише внутрішнім дискомфортом чи душевними стражданнями було не відбутися. Десятки моїх співвітчизників опинилися за гратами, під тортурами, за абсурдними звинуваченнями у екстремізмі, тероризмі, шпигунстві, у намірах (!) висадження в повітря Вічного вогню (?!), пам'ятника Леніну (?!). Когось було викрадено, когось закатовано насмерть…
Чи розуміє влада, яка нині править тут бал, всю абсурдність подібних звинувачень? Чи знали на берегах Салгиру, чи відали у Білокам'яній, що справу "терориста" Балуха шито білими нитками? Чи здогадуються, що та сама облуда плететься нині навколо звичайного сільського діда Олега Приходька, головна провина якого в тому, що не приховував своєї української душі, свого ставлення до загарбання? Чи не спадає їм на думку, що приписувані йому наміри висадження в повітря Сакської держадміністрації не можуть сприймаються інакше як витвором хворої уяви закоренілих збоченців, що зловмисно намагаються роздмухати на півострові антиукраїнський психоз? Чи є усвідомлення того, що заборона Меджлісу кримців, неослабний тиск на автохтонний, корінний народ, який жодного разу за останні кілька століть не вдавався до насильницьких методів відстоювання своїх прав, можуть так само сприйматися як прояви неспровокованої ксенофобії, а залякування тих, кого облудно, без достатніх і належних підстав влада призначає на роль терористів - переслідуючи, кидаючи за грати адептів Хізб ут-Тахріру*, зокрема, - перетворює її саму на терориста?
Питання, поставлені тут, вочевидь, риторичні. Світ не стоїть на місці. Змінюється. І то - так швидко! Tempora mutantur et nos mutamur in ilis**, казали давні латиняни. Не обійдуть ті зміни і мій любий Крим. Якими б важкими не були хмари, та рано чи пізно і вони розвіються.

*Х.Т. (араб: Партія Звільнення. В.Б.) - нечисленна (від кількох десятків тисяч до 1 млн. у всьому світі) радикальна ісламська організація, яка, проте, за майже семидесятилітнє своє існування в терористичній діяльності поміченою не була. В сорока країнах, в Україні зокрема, діє легально. Перебуває під забороною лише в Казахстані, Московії, Пакистані Таджикистані, Туреччині, Узбекистані, ФРН та у всіх арабських країнах, крім трьох.

** Часи змінюються, і ми змінюємось разом з ними (лат.)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 22.01.2021 > Тема "Резонанс"