Версiя для друку Обговорити в форумi

(З фенологічного щоденника)

Грудень видався без снігу і морозів. А він символізує початок зими. Кажуть: “Які перші дні грудня — така й зима”. Сніг, навіть лапатий, трохи притрушував землю, але відразу танув через відлигу, бувало, що замість нього  лив холодний дощ. Земля перетворилася на суцільне болото. Це особливо помітно у селах, на полях. Не зима, а рання весна. Навіть колись битими, затоптаними стежками тепер годі пройти.
Ота зрадлива зима обдурила, підманула-підвела зайців. Вони вже змінили своє сіре хутро на біле, та не можуть замаскуватися серед снігу, бо його нема. Стали помітними і... вразливими.
На чорній рілля поля не раз побачиш білого вуханя Зайчика-Стрибайчика у пошуках їжі - випадково залишених буряків, капусти, моркви, не гребують картоплею та ріпою. Такий необачний заєць може стати легкою здобиччю яструба, ворона, великої сови. Для хитрої лисиці чорна рілля з білим зайцем - прекрасна географічна карта.
Лисиця, звісно, насамперед орієнтується на свій відмінний нюх, але й зір у неї чудовий. Та ще й спритна.
Зайця можуть врятувати тільки швидкі лапки, круті повороти-«викрутаси» під час забігу. Та от швидко бігає він тільки на короткі дистанції...
Тому зайці частіше харчуються вночі. Щоб не спровокувати на себе зайву увагу хижака, виходять зі своїх схованок темної пори. А вдень здебільшого сплять, сховавшись у кущах верболозу (чи то інших) на лузі; у лісі - під нижніми розлогими ялинковими гілками, у чагарниках.
У неймовірно холодні та голодні дні вигрібають з-під снігу мох, травичку, яка під білою ковдрою інколи зберігає зелений колір, гризуть молоді вербові гілки. А то й навідуються у села на городи, що біля самих хат. Там також є чим підкріпитися.
Найнахабніший зайчисько може завітати у сад і ласувати молодою корою плодових дерев, або молодими гілками чи пагінцями смородини, малини, порічок...
Шкоду роблять, але й самі наражаються на небезпеку. На втомлених, виснажених голодом куцохвостих, трапляється, нападають собаки, «вільні від ланцюга», яких безліч  кожному селі, на дачних ділянках.
...Їду у маршрутці насиченою автотрасою і спостерігаю через вікно, як по чорній ріллі поля мчить білий заєць. Смішно стає, весело... І водночас шкодую вуханів. Найнебезпечніший ворог для них - людина з рушницею (мисливець).

Маркіян ЛЕХМАН,
студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2020 > Тема "Душі криниця"