Версiя для друку Обговорити в форумi

Піснею благав, заклинав – МАМО, ВІЧНО БУДЬ! Але 26 серпня покинула цей земний світ моя матуся – Марія Дмитрівна. Похоронив учора в нашому волинському селі. 7 вересня їй виповнилося б 83 роки. До вічності залишалося зовсім недалечко…
Пом’янімо піснею…

***
Чи то зла,
чи, може, в душу
Снігу намело?
Щось у мене серце,
мамо,
Кригою взялось...
Я не знаю, що робити —
Марно десь іти,
Бо ту кригу розтопити
Можеш тільки ти.

 Мамо, мамо, —
 Кличу я на цілий світ.
 Мамо, мамо,
 Ти пробач мені за лід.
 Мамо, мамо,
 Ой літа ж, як сніг, метуть.
 Мамо, мамо,
 Ти ж у мене вічно будь!

Я давно прибіг би,
мамо,
Серце б відігрів —
Замело до тебе стежку
Віхолою днів.
От і б’юся тут з снігами,
Душу в кров розбив.
Може, я в тій битві,
мамо,
Серце застудив?

В світі стільки
того снігу —
На весь світ зима.
Мамо, я з зимою тою
Б’юся недарма.
Коли серцем
від негоди
Тебе заступлю,
Може, мамо,
я хоч трохи
Кращим світ зроблю!

 Мамо, мамо, —
 Кличу я на цілий світ.
 Мамо, мамо,
 Ти пробач мені за лід.
 Мамо, мамо,
 Ой літа ж, як сніг, метуть.
 Мамо, мамо,
  Ти ж у мене вічно будь!
25. 01. 1986 р.

Відеокліп -
https://www.youtube.com/watch?v=N30ujCPWsMs

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2020 > Тема "Українці мої..."