Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження; початок в попередньому числі «КС»)

Ну і нарешті, слова В. І. Леніна про національну гордість і спосіб мислення "великоросів":
Повне зібрання творів В. І. Леніна т. 26 стор. 106-110:
"... Жалюгідна нація, нація рабів, зверху донизу - всі раби ... Ніхто не винен в тому, що цей народ народився рабом, але раб, який не лише не прагне до своєї свободи, але виправдовує і прикрашає своє рабство, такий раб викликає законне почуття обурення, презирства й огиди, він холуй і хам ...
Не може бути вільним народ, який пригнічує чужі народи... "
Ну як? Адже це слова рассєйського "великого", як у них кажуть, авторитета. Щоправда, російським (за своїм етнічним походженням) він ніколи не був.
Зупинимося трохи на війнах. Останніми століттями Росія є джерелом загроз, постійної агресії і небезпеки, яку в Кремлі перетворили на зовнішню політику. Ви часто почуєте від хвальковитого росіянина розповіді про танки або бомбардувальники, але ніколи не почуєте від нього про нові досягнення в сфері високих технологій або, принаймні, в російському сільському господарстві. Вони завжди хваляться міфічними військовими подвигами і перемогами над країнами в 100-150 разів менших за них. І вивергають: "Замочимо всіх!".
Існують різні версії і погляди на виникнення війни.
Наведу, як мені здалося, одну з істотних думок з приводу
воєн:
"До війни, як до крайнього засобу, вдаються лише держави-банкрути. Війна - останній козир гравця, що програв і відчаявся, огидна спекуляція шахраїв і аферистів". Ромен Роллан
Щоб не бути голослівним наведу неповний перелік
"визвольних змагань" царської Росії, СРСР і сьогоднішньої Росії.
Факти (неповний список) агресії царської Росії, СРСР і сучасної Росії проти інших країн:
Болгарія 1916
Україна 1918
Польща 1920
Азербайджан 1920
Грузія 1921
Китай 1929
Японія 1938
Польща 1939
Фінляндія 1939
Румунія 1940
Японія 1945
Китай 1946
Північна Корея 1950
Китай 1950
Угорщина 1956
Лаос 1960
В'єтнам 1961
Алжир 1962
Єгипет 1962
Ємен 1962
Сирія 1967
Чехословаччина 1968
Китай 1969
Камбоджа 1970
Бангладеш 1972
Ангола 1975
Ефіопія 1977
Афганістан 1979
Ліван 1982
Азербайджан 1988
Азербайджан 1990
Грузія 1991
Молдова (Придністров'я) 1992
Грузія 1992
Таджикистан 1992
Південна Осетія і Інгушетія 1992
Чечня 1994
Дагестан 1994
Чечня 1999
Дагестан 1999
Грузія 2008
Україна 2014 року
на підході Білорусь?

Ось вам і «миролюбна» держава, як мовлять про неї всі її царі, як дзвонять про те по всіх її інформаційних каналах.
Вдумайтеся у наведені тут факти. І робіть висновки. Звичайно, якщо вмієте і хочете.
Хтось з істориків сказав: "Росія - країна з непередбачуваною історією".
Це показова фраза, і її треба розуміти так: в історії Росії з
завидною постійністю траплялися дуже кепські повороти подій, які жодна розсудлива людина передбачити не може. Екскурс в далеке минуле робити не будемо. Візьмемо ближчі до нас в часі події.
Ну хто, скажімо, міг передбачити в благословенному 1913 році, коли народ в обстановці високого патріотичного підйому і єднання з православним государем-імператором святкував 300-річчя династії
Романових, що через чотири роки ця династія впаде, а в країні почнеться громадянська війна, і піде брат на брата, і Росія кров'ю вмиється, мільйони людей загинуть, а ще мільйони будуть шукати порятунку на чужині?
Хто міг передбачити в середині 20-х, на піку "розгулу НЕПу", що через якихось п'ять років буде колективізація і голодомор, і загинуть нові мільйони?
Хто міг передбачити, читаючи в 1933 році в радянських газетах гнівні замітки про нові порядки в гітлерівській Німеччині, що через кілька років Радянський Союз підпише договір про дружбу з Третім Рейхом?
Хто міг уявити собі в переможному 45-му, коли звільняли з нацистських таборів смерті останніх, дивом вцілілих в'язнів Голокосту, що через кілька років широкомасштабну антисемітську кампанію буде розгорнуто вже в СРСР, що в її ході будуть страчені і просто вбиті багато єврейських і не лише єврейських діячів, а від етнічної чистки, подібної до попередніх, унаслідок яких було репресовано інші народи, радянських євреїв врятує лише смерть Сталіна? А як чинили з радянськими воїнами, які побували в полоні?
Хто міг уявити собі радянські ракети на Кубі, через які
людство мало не згоріло в полум'ї ядерної війни? Хто міг уявити Берлінську стіну, танки на вулицях Праги, вторгнення в Афганістан? І це все "миролюбна" держава?
Хто міг припустити в 1989 році, коли СРСР вийшов з Афганістану, коли країна з полегшенням зітхнула - нарешті ця клята війна
закінчилася! - що вже через п'ять років розпочнеться нова війна на власній території, в Чечні – війна набагато страшніша? А ще через п’ять років – ще одна і все в тій же Чечні.
Хто міг уявити собі ще років десять тому, що Росія буде
воювати з Грузією, а потім і з Україною?
З вищесказаного можна зробити висновок, що мешкаючи в СРСР чи в потім в Росії, треба бути постійно готовими до всього. У тому числі і до того, як зловтішно написав на одному з прокремлівських сайтів якийсь анонім, що "ще трохи - і за вами почнуть приїжджати похмурі люди в запорошених шоломах?"
"Обозреватель" повідомляв, що на думку убитого російського опозиціонера Бориса Нємцова, після прийняття нової воєнної доктрини Росія може напасти, окрім Грузії та України, ще й на Білорусь та Казахстан. І то не вичерпний список.
Ну, і хто ж керує всім цим? А це колишні комуністи, організовані угрупування КДБешників і чекістів, слідчих НКВС, які в своєму житті нічого й ніколи не створювали, а лише руйнували, вбивали і катували. Це єдине, чому їх вчили в вищих школах КДБ і КПРС. Нині саме вони займаються економікою і політикою Росії. Відтак, немає нічого дивного в тому, як вони керують країною. Проаналізуйте, хто зараз при владі. У нас в Україні більшість таких же. Всі один до одного.
Ось що сказав Мао Цзедун ("Новий Китай", Пекін, 1964 р. №12):
"До влади в СРСР після 1953-го року прийшли націоналісти, кар'єристи, хабарники, яких прикривають з Кремля. Прийде час, і вони
скинуть маски, викинуть партквитки і будуть відкрито правити своїми повітами і країною, як феодали і кріпосники". Але ж він мав рацію!
До цієї групи управлінців відноситься і церковна ієрархія. Адже сам Путін сказав, що Росія тримається на РПЦ і ядерній зброї.
Доведено, що вони (ієрархи) є таємними агентами спецслужб. Про це відкрито повідав патріарх Філарет. А народ їх плекає і всіляко підтримує. І мовчить! Жах!
З огляду на вищезгадане, зазначимо, що треба пам'ятати - за всі злочини доведеться відповідати згідно відомого біблійного закону відплати. Зупинимося на цьому детальніше. Згадаймо незаперечну справедливість сформульованого у Святому Письмі права, яке дає можливість охороняти невинних, карати винних, виносячи покарання у відповідності до тяжкості вчиненого злочину. Треба завжди пам'ятати, що кари Господньої за злодіяння нікому не уникнути. Шкода, лишень, що вона не настає відразу після вчиненого зла. А за гріхи предків кару Господню понесуть нащадки. Але про це поговоримо далі.
Зупинімося трохи на ролі Російської православної церкви (РПЦ).
З насильницьким об'єднанням незалежних феодальних князівств і міст Іваном Грозним за зразком Золотої Орди татарів і монголів, що
залишило глибокі рубці в культурі і менталітеті народу (адже татари і монголи правили близько 300 років), об'єднана Росія постійно практикувала засвоєну від Золотої Орди тактику - експансію і завоювання. Але для маскування тієї експансії була розроблена і широко застосована (діє досі) тактика у вигляді "місії Росії звільняти християнські народи" з використанням для цього армії і церкви. При тому, остання займалася більше справами державними, аніж богоугодними.
Нагадаємо (а хто не відав, нехай дізнається), що ще 22 березня 1586 року
митрополит Філіп відмовився благословити царя на трон і дорікнув йому в жорстокості. Філіпа стратили, а церква повністю підкорилася цареві. Відтоді ніхто не наважився змінити тут хоч щось. Церква стала своєрідним департаментом на службі у імперії. І не знадобився ніякий Томос.
Правда, більшовики зруйнували церкву, розстрілявши і заславши в ГУЛАГ, знищивши духовенство, яке фактично здійснювало політику держави. Ленін видав декрет "Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви". Це стало базою для "червоного терору".
(Постанова Раднаркому № 174 від 5 вересня 1918 р. про червоний терор). Прислужники Леніна-Сталіна навіть замінили лозунг імперії “Звільнення православних братів” на “Пролетарі всіх країн, єднайтесь!”
В часі ж Другої світової війни, коли СРСР опинився у критичній ситуації, Сталін створив Патріархат (4 вересня 1943 р.) і підпорядкував його собі. І тут, як і раніше, Томос не знадобивсяся. Нове керівництво Російської православної церкви прославляло в молитвах Сталіна як “геніального вождя”. Тобто, він не вигадав нічого нового. Він просто відновив традицію церкви часів царизму зі своїми довіреними особами, які (таємно, звісно) були членами КДБ.
Все сказане доводить, що Російська православна церква є церквою поганською, оскільки нею – хай в різний час в різних іпостасях – але керує автократ.
Нинішній настоятель Кирило так само займається і політикою, і геополітикою, іншими словами, проповідує все той же російський імперіалізм. Схоже на те, що скоро в РПЦ МП, замість традиційного “Отче наш” можемо почути, скажімо, “Молитву Путіну”. Ви ж помічаєте, що останнім часом вони ходять мало не обійнявшись?
Якщо в розколі світу радянська імперія спиралася на ідеологічні принципи, то патріарх Кирило використовує для цього постулат про “канонічність території Російської православнї церкви (РПЦ)”. А він передбачає, що Україна є частиною тої канонічної території, а отже, належить до Російської федерації. Саме через це Росіська церква спровокувала протистояння з Константинополем.
“Москва має бути вищою силою в православному світі, а не Константинополь”, – заявив Кирило.
Аби не втратити авторитет серед своего народу (адже 59% населення Росії ніколи не відвідують церкви, не є вірянами, а справжніх вірян лише 5%), нинішня церква ревно прославляє Сталіна. Цим хочуть притягнути
до себе зазомбованих літніх людей, але втрачають молодь.
Весь світ знає, що Росія ніколи не була святою, не є
такою і сьогодні. Яка ж вона свята, якщо представники церкви
освячують найманців, танки і гармати, спрямовані проти народів
Сирії, Кавказу, Грузії, Криму, задіяні у кровопролитті на сході України? Тому інші народи й називають цю церкву окупаційнною.
Про Росію побутує стійка думка: “Росія існує для того, щоб з часом провчити світ, і “урок” той буде негативним, для інших засторога "(Валерій Севозніков - "Независимая газета", 4 червня 2009 р.).
Сучасні мислячі мешканці Росії як ніколи відчувають, що через "особливий шлях розвитку" країна не лише відстала від загального розвитку європейської і світової цивілізації, а й загрузла в певних сталінських і радянських догмах. Вона ризикує поставити під загрозу своє майбутнє.
В світі про путінську Росію 2018 року, жартуючи, кажуть, що це:
- валізи з кокаїном;
- яхти з повіями;
- труни з найманцями-іхтамнєтами;
- космічні кораблі з дірками.
Зробимо невеличкий відступ. Трохи про Путіна.
Багато російських та світових політичних діячів висловлювали і висловлюють свої далеко не позитивні погляди на правління Путіна. Їх багато. Але я наведу лише висловлювання А. С. Політковської: "За
що я незлюбила Путіна? За простоту, яка гірша за крадіжку. За цинізм. За расизм. За нескінченну війну. За брехню. За газ в "Норд-Ості".
За трупи невинно убієнних. Трупи, яких могло й не бути.
Я часто думаю: чи й людина Путін взагалі? А чи мерзенний залізний ідол? Думаю і не знаходжу відповіді, чи людина він. Путін, отримавши величезну владу в свої руки, розпорядився нею з катастрофічними для
Росії наслідками. І я не люблю його, тому що він не любить людей. Він не терпить нас. Він зневажає нас. Він вважає, що ми не більше, аніж засіб для нього. Засіб для досягнення його особистих владних цілей. І тому з нами можна все - грати, як йому заманеться. Що нас можна знищувати, як заманеться. Що ми - ніхто. А він, вилізши нагору, нині цар і Бог, якому ми повинні поклонятися і боятися його. Путін поставив свою владу виключно на олігархічні глиняні підпірки. Народу в цій схемі місця не виявилося. Він дружить з одними олігархами і воює з іншими. І саме це називається у нас вищим державним управлінням, коли головні - мільярдери, між якими поділені нафтові і газові запаси"...
Політковська поплатилася за це життям.
Але ж він - авторитет серед росіян. Як тут не згадати слова Антона Чехова: "Справа не в песимізмі і не в оптимізмі, а в тому, що у дев'яносто дев'яти зі ста немає розуму ".
Люди, думайте дуже добре при оцінці повсякденної діяльності ваших вождів. Не буду приводити інші висловлювання. Їх багато. І всі вони характеризують те, що діється в "рассейском" повсякденні. На превеликий подив, народ терпить і возвеличує цього "царя".
І ось, нарешті, сталася величезної важливості історична подія. Київ відокремився від Москви і в церковному підпорядкуванні. Собор в Києві, який відбувся в суботу, 15 грудня 2018 року, став завершенням створення Помісної церкви в Україні (ПЦУ). Це - величезна історична подія.
А 6 січня, Україна отримала Томос на автокефалію з рук Вселенського патріарха Варфоломія.
Збулося багатовікове прагнення до незалежності української церкви, яка була втрачена через відверте шельмування.
З політичного боку - це найважливіший крок подальшого подолання совєтизму. А це важливо не лише для України, але і для всіх пострадянських земель. "Візантія" і "греки" раптом, через 25 років після краху комунізму, вирішили простягнути нам руку допомоги, даючи можливість вийти із зони "неосовєтської Євразії", в яку запроторила їх Москва.
Політично Москва представляє фундаментальну загрозу для майбутнього всіх слов'янських народів, і йти від неї треба швидко і якнайдалі. Тому я переконаний, що патріарх Варфоломій увійде в історію, як людина, яка дала шанс українцям для того, щоб піти з-під євразійського неосовєтизму, нав’язуваного сьогоденним Кремлем. Ну, а "Рассея" галайкатиме про те, що це підступи націоналістів і Америки, що це розкол. Та й нехай собі галайкає.
З церковної боку це не менш масштабна подія. Адже і російська церква пережила мало з чим співставне пригнічення в ХХ столітті. Вона зіткнулася з винищенням, з жорстокими маніпуляціями з боку держави, зі зламаним хребтом прожила довгий післявоєнний період всередині офіційно атеїстичної держави. Але вона не впоралася з отриманою свободою після 1991 року. Церковне відродження, яке вітали всі, переросло себе і знову перетворилося на дуже ситий по духу тріумф КДБ. І на риторику про те, "які ми великі" і про те, що "наші кордони не закінчуються ніде".
Всю трагедію ХХ століття Москва конвертувала в олігархів, багатіїв і корупціонерів, які їздять відмолювати свої гріхи на Афон. Пам'ятаєте, я на початку наводив цитату з газети «Правда» від 1 січня 1941 року? Тому Господь мудро вирішив зруйнувати повністю всю цю пострадянську концепцію "канонічної території", в яку сліпо увірували кремлівські "тріумфатори" на чолі з запеклими ворогами нашої держави і народу - Путіним і Жириновським. Російська церква у всьому відрізнялася від світової. Згадаймо: весь світ сповідує християнство (в Біблії немає такого поняття як "православ'я"), святкує Різдво Христове 25 грудня. А вони (ну і ми з ними) - 7 січня. До слова, весь світ відзначає День перемоги 8 травня, а СРСР (і ми з ними) - 9 травня. Треба ж підкреслювати свою "обраність", відрізнятися від усього світу.
Щодо терміну "православний". Ввів його патріарх Никон у 17 столітті. До цього побутував термін "правовірний" - теж неіснуючий в Біблії. Таким чином, цей термін нічого спільного з християнством не має.
А собор в Києві є дуже важливою подією, важливим кроком в історії України. І ми з вами стали свідками цієї величної події. Юлія Тимошенко недаремно просила у Патріарха про відстрочку цієї події, бажаючи увійти в історію!
У РПЦ МП кажуть, що надання Україні Томосу про автокефалію відбулося за хабарі Ворфоломею. Що взяти з хамів і плебеїв…
Патріарх Кирило звертався до Варфоломія з посланням відносно надання Томосу Українській церкві. Наведемо витяг з нього: "Відступіться нині від спілкування з розкольниками, відмовтеся від участі в політичній авантюрі їх легалізації. І тоді справжня Православна церква України на чолі з блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм благословить Вас, а історія збереже пам'ять про Вас в числі тих святителів константинопольського престолу, хто в найважчих умовах зумів не
принизити гідність церкви і зберегти її єдність".
За словами Кирила, якщо Вселенський Патріарх не відмовиться від свого рішення, то на нього чекає "страшний суд". А що чекає на самого Кирила за його злочинні діяння?
Схоже, проте, що найбільшою печаллю Кирила є ще й те, що уривається грошовий потік з України. А він значно перевищував надходження від Російської частини ПЦ.
Принагідно зауважимо, що Російська православна церква є нелегітимною, оскільки вона не отримувала від Константинополя Томосу на автокефалію. От цей факт є дійсно важливим для РПЦ, оскільки ставить під сумнів всю її діяльність.
Головним примасом православ'я є Вселенський патріарх Константинопольский. Він є єдиною особою у світі, уповноваженою надавати Томос на автокефалію. Але "константинопольські скнари" (за висловом РПЦ) полізли в архіви і з'ясували, що РПЦ Томоса на автокефалію і справді не має. «Томос», як ми вже відзначали, їй надав свого часу Йосип Сталін.
Але ж тоді і святі таїнства вона здійснювати не може і навіть церквою зватися не може. В іншому випадку, на звання «церкви» може претендувати будь-яке збіговисько, яке вирішить заробляти, лякаючи бабусь пеклом (а це таки непоганий бізнес).
У віруючих зовсім інший світ. Якщо приймати всерйоз всі церковні правила, канони, то РПЦ абсолютно незаконна організація, як то кажуть, самосвяти, по-суті - звичайна секта.
Нехай РПЦ МП покаже свій Томос. Щоб весь світ побачив. Особливо, парафіяни РПЦ МП. Його отримували, так як і обирали свого час Патріарха при Сталіні. Ось витяг з наказу Наркома Держбезпеки СРСР Д. Меркулова від 28.09.1944 року:
"У другій половині січня 1945 року в Москві відбудеться помісний собор (з'їзд) для обрання Патріарха Московського і всієї Русі...
1. Розпочати підбір кандидатів для участі в соборі, ... намітити з цією метою осіб, перевірених на агентурній роботі ... забезпечити, щоб в числі намічених кандидатів переважали агенти НКДБ, здатні провести на соборі потрібну нам лінію ... 8. Зобов'язати агентів з числа епископів після прибуття в Москву зв'язатися з працівниками 5-го Відділу 2-го Управління НКДБ СРСР за телефонами ... "
А ось настоятель РПЦ в Україні Онуфрій, виступаючи на проповіді в Борисполі (січень 2019 р.) оголосив, що РПЦ МП створив сам Господь Бог. Як Вам таке?
Ось так дуже коротко про створення патріархату "великої" Росії.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема ""Білі плями" історії"