Версiя для друку Обговорити в форумi

Як і позаторік, цього літа до "Кримської світлиці" на навчальну практику нагрянуло з десяток студентів-журналістів зі Львова. Як і тоді, наша знову недофінансована газета не має ресурсів, щоб оплатити студентам відрядження або зарахувати хоч кілька чоловік (в редакції - з півдесятка журналістських вакансій) на час практики на роботу. Студентам треба допомагати (усі ми ними колись були!), бо життя в Криму не дешеве. А раптом хтось "зачепиться" за "Світлицю" та захоче після навчання повернутися на роботу до Криму? Оскільки в Криму українськомовних журналістів і досі не готують, то чому б не спробувати підступитися до вирішення проблеми у такий спосіб?
Тим часом, умови, у яких працюють "світличани", навпаки, відлякують майбутніх журналістів від такої перспективи. Та краще піти у якусь жовтеньку комерційну газетку чи видання "з дахом", ніж гибіти "за ідею"! Це що, теж елемент державної інформаційної політики - така професійна орієнтація журналістської зміни?
На запитання "Кримської світлиці" до влади, яка у поточному році позбавила газету обіцяного фінансування, - чи є у неї совість? - досі не надійшло жодного офіційного відгуку. Тому повторюємо його вже втретє. І публікуємо відгуки читацькі...

Резонанс
ПОРЯТУЙМО "СВІТЛИЦЮ"!
Звернення до українців

Я, Петрова Алла, голова Кримського товариства української мови ім. Тараса Шевченка, змушена звернутися до усіх демократичних сил України, до жителів західних областей, зокрема, до мешканців міста Львова.
13 років тому львів'яни зрозуміли і підтримали новонароджене українське шкільництво в Криму: перший український клас у 1991 році в Сімферополі було відкрито саме за їхньої підтримки.
Тим часом, недержавне ставлення до української культури, до україномовної освіти в Криму за 13 років незалежності призвело до повного розвалу українського театру (залишилась лише назва); досить мляво відкриваються україномовні класи та українські школи, бо люди не бачать за ними перспективи: немає підручників, вчителів-предметників. Будівництвом Української гімназії у м. Сімферополі, яке ведеться під патронатом Президента, влада довела, що коли вона хоче, то може. Та, на жаль, така україномовна школа буде єдиною на весь Крим, інші туляться в непристосованих приміщеннях - колишніх дитсадках.
Кримські татари підтримуються державою та різними гуманітарними програмами міжнародних фондів, кримським грекам допомагає Греція, поляки мають підтримку з Польщі, росіяни з Москви...
У мене запитання: а хто, як не Україна, має підтримувати українців, які мешкають в Криму? "Кримська світлиця" - це єдине джерельце українського духу, напившись з якого, міцніють серця українців; діти всіх національностей мають можливість долучитися до українського слова, до редакції можуть звернутися за підтримкою представники будь-якої кримської етнічної меншини і вона нікому не відмовить. Але настав час підтримати і "Кримську світлицю", яку вперше за всі 12 років її існування нинішній уряд позбавив державного фінансування. А це ж єдина в Криму газета, де вчитель української мови може взяти для себе необхідні матеріали з народознавства, українознавства, літературознавства, з історії України...
Це газета, зі сторінок якої ми дізнаємось про життя українців в Криму і в цілому світі. Невже наближається той час "ікс", коли ми в п'ятницю не отримаємо правдивого українського слова? Кримські діти, котрі пишуть свої перші поетичні чи публіцистичні спроби державною мовою, не матимуть можливості поділитися ними з ровесниками, відчути українське слово "на дотик і на смак". А газета від самого початку свого заснування підтримує юних поетів і молодих журналістів, вона робить все для виховання справжніх громадян нашої держави. Чому ж саме такі видання залишаються непоміченими нашими можновладцями?
Чимало стратегічних об'єктів нашої держави вже здано, віддано у чужі руки... Такі газети, як "Кримська світлиця", мали б вважатися духовними стратегічними об'єктами України. І оберігатися відповідно! На жаль, того не сталося. Звертаючись до всіх громадян України, я закликаю: не допустімо зникнення єдиної україномовної газети в Криму! Якщо вона зникне, то ми не подивуємося, що невдовзі дійде черга й до ще не добудованої Української гімназії у м. Сімферополі, про яку вже ходять розмови, що вона має стати таким собі осередком інтернаціонального виховання (стара пісня!) з класами, де викладання буде проводитися, крім української, й іншими мовами.
Не маючи в Криму ні україномовних ЗМІ, ні українського театру, ні українських шкіл та вищих навчальних закладів, ми не можемо розраховувати на повноцінне українське відродження, на що мусить спиратися у своєму зростанні держава Україна. Нам немає на кого покладати свої надії, сьогодні владі не до українців. Тож дуже прошу: давайте разом не допустимо знищення єдиної україномовної газети в Криму, якою є "Кримська світлиця". Адже спочатку було Слово!

Розрахунковий рахунок редакції газети "Кримська світлиця":
№ 26000452086870 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Сімферополя, МФО 324010, ОКПО 20679407.
Розрахунковий рахунок благодійного фонду "Відродження української мови, культури і духовності - "Кримська світлиця":
№ 2600930112658 в Сімферопольському міському відділенні № 39 Ощадбанку України, МФО 384016, ОКПО 25633574.
Адреса редакції: 95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5, к. 13 - 15.
Телефон/факс: (0652) 51-13-24.

"Оголошую акт непокори!"
"Кримська світлиця" - це історія і енциклопедія України в мініатюрі, вона вчить дітей, вона вчить всіх патріотизму - і такій газеті уряд відмовив у державній підтримці!..
Якби всі можновладці з усією своєю челяддю читали такі газети, як "Кримська світлиця", то, може, хоч в десятої долі з них проснулись би оті приспані совість, воля і патріотизм. І тоді б вони без вагання надали б державні кошти такій розумній, патріотичній, навчальній газеті.
А поки що на знак протесту я оголошую громадянську непокору такому уряду, такій Раді, такому Президенту. За те, що вони обікрали мене, обікрали і віддали в найми Україну, закрили газету "Дідусь-порадник" (Совість нації), хочуть, щоб і єдина українська газета в Криму "Кримська світлиця" самоліквідувалась, - не буду платити зовсім за комунальні послуги, хай вони платять за все, крадених грошей у них вже немає куди дівати.
Про це все я напишу Януковичу, але в більш жорсткій формі і нехай пришлють відповідь на мій лист: вони зобов'язані відповісти, вони зобов'язані допомогти.
У Криму я навіть відривний український народний календар не можу вільно купити - мушу замовляти з Києва через фірму "Книга - поштою" вже четвертий рік. Отака влада, отакий безлад, отакий хаос, одне тільки словоблуддя, одні обіцянки - більше нічого.
Навіщо влада обіцяє те, що обіцяла і не зробила? Уже четвертий раз поспіль!.. Складали присягу, держали руки на серці, а душу продали жовтому дияволу, тому і поставили Україну та її народ над прірвою...
Лариса САВИЦЬКА, м. Ялта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 23.07.2004 > Тема "Бути чи не бути?"