Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Миколай Чудотворець — один з найпопулярніших святих (його вшановують насамперед 19 грудня; інший день вшанування — 22 травня) вважається захисником простого народу, убогих, покровителем мореплавства, торгівлі, землеробства, тварин (бо знає їхню мову), опікуном дітей...
Житійна література розповідає, що він народився 260 року у м. Мірі Лікійській (Мала Азія), був пресвітером, єпископом. Помер близько 343 року. Звичайно ж, як і в кожного святих, в його біографії не обійшлося без чудес. Ще немовлям харчувався молоком з правої груді матері, що мало знаменувати перебування по праву руку від Бога. Усе життя, починаючи з дитячого віку, дотримувався посту по середах і п'ятницях. Крім того, рятував невинних людей, засуджених до страти, вгамував бурю на морі, повернув до життя загиблого моряка.
У Середземномор'ї особа Святого Миколая Чудотворця заступила культ грецького Посейдона (або ж римського Нептуна). На Русі він відомий з IX століття, ще до прийняття християнства. Вважається святи благодійником, за що в Україні отримав прізвисько Микола Добрий, адже опікується бідними й убогими. За повір'ям, у ніч перед своїми іменинами розносив подарунки благочестивим людям, дітям з бідних родин, сиротам.
Колись з Миколая починалися різдвяні канікули - радість дітворі! І тепер діти з нетерпінням чекають, який дарунок принесе їм Святий Миколай і покладе під подушку...
У Галичині впродовж XIХ і до першої половини XX століття існувала цікава традиція. Молодь збиралася до читалень, щоб у свято Миколая поставити самодіяльну виставу, вертеп. Зрештою, багато з тих, що народилися й у 60-80-х роках минулого століття, пам'ятають, як увечері заходив до хати Святий Миколай з подарунками у торбі, Ангели і, звісно.., чортик Антипко з прутиками (вертеп). Але такі сценічні дійства за участю аматорів (в т.ч. і старших віком дітей) відбувалися, як правило, у невеличких, «глухих» селах, на хуторах Галичини, де було менше «сексотів», які вірили радянській владі (чи вислуговувалися перед нею) і нехтували Богом, Святим Миколаєм, намагалися замінити його Дідом Морозом, доносили «компетентним органам» і на дорослих і на дітей... А діти тоді таки вірили у Святого Миколая! Батьки, не вбиваймо цю віру і тепер!
Часто Миколаївський вертеп організовували у родинному колі. Старші брати і сестри ходили до своїх маленьких братиків, сестричок, племінників у першому, другому, третьому, четвертому... колінах (родинних зв'язків). Що сказати?.. Весело і цікаво!
Із святом пов'язані прислів'я:
- Хвали зиму після Миколиного дня.
- Попрохай Миколу, і він скаже Спасу.

ВАРВАРА, САВА, МИКОЛАЙ

17, 18, 19 грудня відповідно припадають церковні свята Варвари, Сави, Миколая. Ці дні також пов'язані з ретельними народними спостереженнями за погодою, про що й зазначено у прогностичних прикметах. В Україні у цей час зазвичай випадають великі сніги, починаються міцні морози, сковуються кригою річки та озера. З цього приводу у народних приповідках говориться:
- Варвара снігом постелить, Сава загладить, а Микола морозом придавить.
- Варвара мосте, Сава гостре, а Микола гвозде.
- Варвара заварить, а Микола поставить кола.
- Варварин день - поворот на весну. Тому Варвара ночі обірвала, а дня приточила.
Народні прогностичні прикмети стверджують:
- На Варвари болото - зима буде, як золото.
- Варвара ущипнула Саву морозцем, а Микола додав - довго буде холодно.
- Варвара і Сава по морозі, а Микола на возі - погода буде нестійка до кінця грудня. (Бо Микола мав би їхати на санях).
- Хуртовина на Варвари триватиме аж до Миколи.
- Варвара, Сава і Микола морози привезуть на санях - холоду бути довго.
- На Варвари морози міцні, на Сави - міцніші, а на Миколи - ще міцніші.
- На Варвари вовки виють, а Сава і Микола морозів додають.
- Якщо від Варвари три дні поспіль падав сніг і не танув - до врожаю хліба; а якщо дерева були вкриті інеєм - до врожаю садовини.
Колись протягом цих трьох днів наші селяни варили куту та узвар, як і в Різдвяні свята. А все для того, «щоб хліб родився і садовина рясніла».

ТЕМНА НІЧКА ДО АННОЧКИ...
Якраз на величне церковне свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії праведною Анною (22 грудня) припадає, за астрономічними спостереженнями, найдовша ніч у році. У народі цей день називають святом Анни, або Зимовою Анною.
У давнину маловірні люди боялися цього астрономічного явища, вважали, що тієї пори оживають та активізуються усі демонічні сили, які так і чатують на людину, щоб заподіяти їй шкоду. Вкотре наголошуємо: не вдавайтеся до такого марновірства! Навпаки, «Анна ночі не боїться, бо темна нічка тільки до Анночки». А далі схід сонця відбуватиметься раніше і раніше, день чимраз ставатиме довшим.
Колись на Анни вагітні жінки строго постили, щоб щасливо народити малятко. Але це також вважається марною пересторогою.
З уст народу можна почути:
- Яка Ганка до ніченьки - така зима до весноньки.
- Яка Ганка до полудня - така зима до кінця грудня.
- Мороз на Анни і вовки виють на зорі (звідти, очевидно, назва - вовча зоря) - холод довго протримається.
- На Анни ожеледь на дорогах - до врожаю садовини.
- На Анни капнуло зі стріхи - буде добрий медозбір.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2019 > Тема "Душі криниця"