Версiя для друку Обговорити в форумi

10-13 жовтня в Києві та Ірпені на Київщині відбувся перший міжнародний фестиваль імені Григорія Кочура «Кочур-фест». Він названий на честь українського феноменального перекладача Григорія Порфировича Кочура. Григорій Кочур народився в селі Феськівка (нині Менського району на Чернігівщині) в селянській родині 17 листопада 1908 року. Закінчив Київський інститут народної освіти (нині Київський університет ім. Тараса Шевченка) і викладав у Тираспольському та Вінницькому інститутах. Г.П. Кочур зазнав переслідувань за свою українську культурну діяльність. У 1943 році Григорій Кочур і його дружина Ірина Воронович були несправедливо засуджені. 15 років провели на Крайній Півночі, в Комі АРСР - Григорій Порфирович в Інті, а Ірина Михайлівна в Абезі. З них десять років у таборах. Знавець багатьох мов Григорій Кочур добував вугілля в шахті. Після відбуття покарання повернулися в Україну і за сприяння Максима Рильського оселилися в Ірпені. Григорій Кочур перекладав поезію і прозу із 32-х літератур світу. У часовому вираженні його перекладацький доробок охоплює 27 століть, починаючи з VІІ ст. до н. е. і закінчуючи сучасними авторами, у просторовому – три континенти. Слід також сказати, що Кочур перекладав поезію без підрядника, тобто він знав усі мови, з яких перекладав українською. У дослідницькому доробку Григорія Кочура понад сто наукових і літературно-критичних праць. Після Максима Рильського Григорій став неформальним лідером школи українського перекладу. А в 1973 році його виключили з Спілки письменників України. Але ті, хто серйозно займався перекладами, відвідували будинок Кочура, який називали Ірпінським університетом. З огляду на ерудицію Григорія Порфировича спілкування з ним порівнювали з навчанням в університеті. Григорія Кочура поновили в Спілці письменників України аж у 1988 році. У 1989 році Григорія Порфировича нагородили перекладацькою премією ім. Максима Рильського, у 1993-му - медаллю Наукового товариства ім. Т. Шевченка. 15 грудня 1994 року визначний український перекладач помер. У березні наступного року його посмертно відзначили Шевченківською премією. Син Григорія Порфировича Андрій Кочур, нині на жаль покійний, організував з дружиною Марією Леонідівною меморіальний музей свого батька.
В Україну на «Кочур-фест» прибули письменники-перекладачі Ніколь Лоран-Катріс із Франції, Лаура Гаравалья з Італії та Милутин Джуричкович із Сербії. Презентація їхніх творів, а також збірки «Ірпінський Ренесанс: вибрані поезії про Ірпінь» відбулися в Києві та Ірпені. Зарубіжні письменники спілкувалися з українськими колегами і читачами, зокрема, юними ірпінцями. В Ірпінській міськраді відбувся міжнародний круглий стіл «Ірпінь на культурній мапі світу: минуле, сучасне, майбутнє». Секретар Європейської Академії наук, мистецтв і словесності Дмитро Чистяк, виконавчий директор «Кочур-фесту», директор видавництва «Саміт-Книга» Іван Степурін та інші відзначили роль ірпінської влади у відродженні культурної слави Ірпеня. Було також презентовано переклад Григорія Порфировича 2-томного твору Анатоля Франса «П’єрова книга» і листування Григорія Кочура з іншим талановитим перекладачем Миколою Лукашем (посмертні видання). В Ірпінській міській бібліотеці за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Киргизької Республіки в Україні Жусупбека Шаріпова було презентовано український переклад Миколи Васьківа книги Осмонакуна Ібраїмова «Чингіз Айтматов. Останній письменник імперії. Життя і творчість».
Гості відвідали Будинок творчості письменників «Ірпінь» та Літературний музей Григорія Кочура в Ірпені.
Анатолій Зборовський
На фото: Ірпінська бібліотека. Виступає директор Літературного музею Григорія Кочура Марія Кочур

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2019 > Тема "Душі криниця"