|
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2002 > Тема "Українці мої..."
#46 за 15.11.2002
ПОДАРУНОК З-ЗА ОКЕАНУ
Василь ДЕРГАЧ, член Національної Спілки письменників України, дипломант премії ім. В. Підмогильного.
Цей подарунок мене приємно стурбував. Він нагадав мені про страшний час мого страшного сирітського дитинства, коли розстріляли мого тата, а ми, діти "ворога народу", стали жебраченятами. І водночас, глибше познайомившись з творами, одержаними в пакеті, я щиро порадів, бо дізнався, що емігранти з України, наші закордонні земляки, ТАМ сміливо виступали проти катів, що залишились ТУТ. Адже завдяки саме таким виступам ТАМ, що засвідчує зміст подарованих книг, руки нашим катам було вкорочено. Такі твори підтримували і наших шістдесятників, пішов і ТУТ процес боротьби за справедливий устрій, за свободу і людям і всій Нації, що врешті-решт привело до незалежності України.
Цей подарунок, книги мого американського друга Р. Володимира (Романа Кухаря), тепер у мене на письмовому столі. Книга "Сучасний вертеп" своїми сторінками шелестить мені про Ярославу, дівчину одержиму, до самозабуття захоплену боротьбою з катами народу. Добре розуміючи, що така боротьба пов'язана зі смертельними небезпеками, вона виступає проти бездушної диктатури і гуртує навколо себе патріотів. "Сестричку милу" попереджає, що їхній шлях борні може привести і до каторги. І в сестри недовірливого юнака твердішає мета:
Якщо вітчизні необхідні жертви
І для її спасіння треба вмерти,
Тоді і смерть є бажана й легка!
Дівчата йдуть між народ, закликають боротись з ідеологічною структурою, яка прикрива злочини диктатора веселими піснями. Дівчата прагнуть визволитись з-під ненависного ярма чужинців, щоб "господарями в ріднім домі жити". Їх за те "на Сибір", "по в'язницях". Юнак, цілком зрозумівши "гидотну дійсність", змужнів, кинувся шукати патріоток. Сторож тюрми проганяє юнака: "Не ведаем. Скорее убирайся!" Я співчуваю бідній матері Ярослави, яка йде на вимушену хитрість - носить по катівнях передачу дочці, може, хоч таким чином дізнається, в якій тюрмі дочка. Але їй ніхто не розказує, де вона - "ні депутат, ні політрук, ні в комісаріатах, ні в конторах, ні в навісній "прийомній" прокурора... "Боже мій! Як точно написано, саме так ходила моя мама, шукала, в якій тюрмі "сховали" на Донеччині чужинці мого батька. Але про Ярославу (так, як і про мого батька) "не подадуть про те ніде вістей". Так, всі мовчали. В поемі поета юнак таки пішов шукать Ярославу. Але йому: "Стережись, аби в темниці, ще й ти не опинивсь, бо тут закон - кого спіймають, з тим уже й кінець!"
І цю ситуацію драматична поема Р. Володимира "Ярослава" передає точно. Автор, наче в воду дивився, і звідти, з далекого за кордоння, бачив, яке насильство чинилось на нашій землі. В час репресій 1937 - 1938 років лише в Донецькій області було заарештовано і знищено без суду за рішенням горезвісних "тройок" десятки тисяч громадян. Тисячам греків було інкриміновано організацію антирадянського повстання, надуманого слідчими псами за згодою Кремля. Сотням українців, які жили в грецьких районах Донеччини, в особових справах було записано, що вони "...участвовали в греческих националистических (?) бандах, готовили вооруженное востаниє". І це в той час, коли в жодного із заарештованих не було знайдено навіть револьвера. Більшовицькі слідчі не вивчали справ кожного заарештованого, вони не могли навіть фізично встигнути написати всіх протоколів допитів. Коли перечитуєш особисті справи тих приречених, то кидаються в вічі, крім грубих намов, такі ж помилки в письмі і змістах. Солдати царської армії записані як офіцери, малоземельні селяни в протоколах стали куркулями, які "использовалі наемный труд", неграмотні люди там пишуть антирадянські листівки і т. д., і т. п. Слідчі поспішали, сталінський механізм знищення непокірних не давав можливості придумувать "обоснованные злодеяния врагов народа".
Це був страшний час. І автор "Сучасного вертепу" цілком і повністю відчував наші болі, розумів наші національні проблеми і своїм пером намагався вирішити недоліки нашого суспільного і родинного життя. Нашій сім'ї шістдесят років не казали, де поділи батька. Дізнались ми правду лише при незалежній Україні, показали нам і протоколи допитів.
Ось які спомини у мене викликав подарунок з-за океану.
Р. Володимир друкується в еміграційній періодиці з 1951 року, але першу збірку кращих поетичних творів під назвою "Палкі серця" видав лише в 1964 р. Писав багато і активно літературознавчі статті, літературні есеї. Потім видав ще збірки поезій "Височій, життя!" та "Прапори думки", збірку перекладів "Поезія в перекладах", збірку художніх нарисів "Простір і воля", двотомний роман "Нація на світанку" та дві збірки оповідань "Світ людини" та "Верхів'ями буднів". Книжка драм "Сучасний вертеп", всі прозові, поетичні і публіцистичні його видання мали велику пресу. Про творчість Р. Володимира за кордоном гарно написав Б. Романенчук: "В сучасній українській поезії Р. Володимир видається єдиним, хто здібний перебрати духовний прапор Маланюка, який... залишив глибокі сліди на духовності нашого народу".
У віршах збірок Р. Володимира порушуються як загальновідомі теми добра і зла, правди і кривди, так і тема любові до рідної землі, до матері-України, яку колись змушені були покинути її сини. Відчувається глибока туга за рідним словом. Це розуміють справжні патріоти і там, за кордоном. Розуміють і намагаються зберегти рідне слово і там. Поезія Р. Володимира гуртує українців, звертається до їхніх почуттів і наснажує до життя і діяльності.
Отож подарунок з-за океану мені нагадує, співчуває, навчає, вимагає. Нагадує про насильство двох главарів держав - тиранів, співчуває нам на нашій рідній землі, навчає наш народ жити дружнім суспільством, вимагає боротись за єдність Нації. Письменник дарує свою творчість не лише мені, а всім нам, і закликає глибше пізнавати історію і самих себе. Я цим есеєм висловлюю щиру вдячність від імені українців з України нашому другові в далекій Америці. Великий труд заслуговує великої подяки.
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2002 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=212
|
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
ПРО ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАКА ОЛЕКСАНДРА ВИШН╤ВСЬКОГО, ЯКИЙ ПЕРЕМ╤Г М╤ШКУ ЯПОНЧИКА
ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО – РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР, ПИСЬМЕННИК ╤ ВЧЕНИЙ
