"Кримська Свiтлиця" > #23 за 04.06.2004 > Тема "Душі криниця"
#23 за 04.06.2004
"ПРОПАХЛО МІСТО ВІРШАМИ ДО ДЕНЦЯ..."
КС
Олег Кочевих (народився 06.03 1979) - український поет, літературний критик і журналіст з кримськотатарським корінням (нащадок високопосадовця Бібіч-мурзи, який на межі ХVІІІ - ХІХ століть охрестився й русифікувався). Олег народився і живе в Києві, де у 2001 році закінчив історичний факультет Національного університету імені Т. Шевченка. З 2000 року працює у журналістиці; є автором близько 100 статей культурологічної тематики (переважно у журналі "ПіК" /"Політика і Культура"/) та понад 100 літературних рецензій та аналітичних текстів (у журналах "Книжник-Ревю", "Книжковий Клуб плюс", "ПіК", в газетах "Дзеркало тижня", "Українське слово", "Україна молода" тощо). Вірші Олега Кочевих друкувалися у львівському альманасі "Четвер", в журналах "Березіль", "Кур'єр Кривбасу", в альманасі "Потяг 76".
ФЕОДОСІЯ, 1920
На ладан старих карт обсерваторії Стікає віршів літургійний хор: Це ювілей Чесменської вікторії; (Ще ляскає під бризом триколор). Над площею вокзалу та "Асторії" Надривний шепіт: "глад, і трус, і мор", Зашкалює барометр історії (Стоїть ще Олександрівський собор). Північна розворушена Флоренція, Пропахло місто віршами до денця (До чаю є ще хала і родзинки). Забиті ятки меблями і крамом. А Еренбург у чайній з Мандельштамом Справляють вже римовані поминки.
СТАНСИ ДЛЯ ДЖАНІКЕ
Чому це сонце таке руде, Солоне, як у пустелі? Твій дух маслиновий заведе В Багдади, Стамбули, Делі. Чому повітря таке легке, Споживне, як рис у глеку? Перенестися б, о Джаніке, До тебе, немов у Мекку. Чому ці спогади - як змія Між теплих скелястих звивин? Не хоче грати зурна моя Без кращої із князівен. Чому ці хвилі - немов муслін, Цей берег - із оксамиту? Якби я був усевладний джин, Віддав би тобі півсвіту!
В АЛЬБОМ
Поліна! Краплиною свіжою ти Розмішуєш глину посух і втрат. Духмяний твій дух - без духоти. Його аромат - пряність полину, Фітонцидна і шпетна: плідний союз Карет і корон та грон і грації. Полин - як озон. І я, знаєш, боюсь Полинової інтоксикації.
КАСТРОПОЛЬ
Тіні спадають з етюдника Генія; Мі-ля-бемолем дзвенять Його струни; Сонце за скелею Іфігенія Б'є - кипарисове, свіже та юне. Небо духмяністю глиці вмережане. Море шемранням шосейним так вабить. Кози, каміння, світ і за межами - Все засмагає... У Києві, мабуть, Сніг, краєвиди кольору старості. Тут же - повітря плюс двадцять чотири, Ринуть метелики, пружаться парості, І в голові лише пісня Земфіри.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 04.06.2004 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2059
|