Версiя для друку Обговорити в форумi

Настав черговий день народження нашого видатного поета, письменника, публіциста, перекладача Данила Кононенка. Ця дата співпадає з Новим роком і Данило кожного 1 січня починав новий відлік свого календарного життя – життя творчого.
Пам’ятаю, що моя мама Віра Сергіївна Роїк ніколи не забувала привітати Данила Андрійовича, і це було взаємно – адже поет теж ніколи не забував привітати вишивальницю з її днем народження. В них було взаємне творче тяжіння одне до одного. Данило Андрійович завжди з цікавістю слухав чергову розповідь мами про нову її виставку та подорожі Україною. Після такого спілкування у «Кримській світлиці» з’являлась його нова стаття або вірш, присвячений цій події.
Звичайно, я також завжди вітав Данила з днем народження, бажаючи добра, здоров’я, довголіття. На жаль, нині вже немає можливості просто привітати цих чудових людей. Сказати їм теплі слова і просто обійняти. Смуток і журба обіймають, особливо, коли настають їх дні народження. Але нічого виправити вже не можна. Французький письменник і критик Еміль Анріо, котрий помер у 1961 році, колись дуже влучно сказав: «Мертві живі, поки є живі, щоб про них згадувати». Ці слова перегукуються з тими, якими відповіла мені мама на моє питання: «Чи брати в траурну рамку прізвище Рудольфа Подуфалого, нещодавно померлого?» Секунду подумавши, мама вимовила: «Ні в якому разі! Він живий у моєму серці».
І ось перед наближенням дня народження Данила Кононенка є ще один привід згадати про нього. Данило Андрійович був дуже уважною людиною, особливо щодо своїх близьких і друзів. Знаючи, що моїй онуці Аринці 16 квітня 2008 року виповниться 6 років, він мені сказав, що готує для неї подарунок. І дійсно, 16 квітня він вручив мені книгу відомого кримськотатарського письменника і поета Нузета Умерова «Золота осінь» у своєму перекладі, з віршованою присвятою Аринці. Ось її текст:
Книгу цю писав поет,
Звуть його Умер Нузет.
Переклав її гарненько
Пан Данило Кононенко.
Книжку цю ми радо нині
Подаруємо Арині.
Хай вона її читає,
Нехай віршики вивчає!
Першим вірші Н. Умерова і присвяту Кононенка дитині прочитав я, а потім неодноразово їх читали доньці її батьки Марина та Ігор.
Ось така невеличка розповідь про уважну, дбайливу людину, Людину з великої літери – Данила Андрійовича Кононенка.

Вадим РОЇК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Українці мої..."