Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Шість разів на рік, а на Поліссі та Волині навіть вісім разів (це — насамперед за народною традицією) українці відзначали і відзначають поминальні дні, які так чи інакше є не тільки дотриманням церковних приписів, християнських засад моралі, а й своєрідним відображенням збереженого давнього культу вшанування предків, що позначилося на обрядовості. Один з найбільших поминальних днів — Дмитрова субота (перша субота перед святом Димитрія Солунського). Вона може припадати тільки на дні між 1 — 7 листопада.
Жінки цієї суботи несли до церкви й роздавали бідним людям калачі, аби вони молилися за їхніх померлих родичів. До храму також несли три хлібини і їжу, яка свого часу смакувала небіжчикам. За народною уявою перша хлібина призначалася давно померлим пращурам, друга — дідам та бабусям найближчого роду (звідси назва - “дідова субота”), третя — тим, хто помер наглою смертю (загинув на війні, потонув у воді чи заживо згорів у вогні). Цього дня у церквах служать заупокійну та моляться за душі спочилих у Бозі.
У Дмитрову суботу (ще її називають - “родинна”) померлих родичів поминали не лише у церкві Службою Божою, панахидою-парастасом, відвідуванням могил, а й удома за обідом. Як і на Святий Вечір могли готувати кутю (коливо), узвар. В окремий полумисок накладали для успопших по ложці кожної страви, залишали для них воду й чистий рушник, щоб уночі душі померлих помилися і підкріпилися харчами.
Такий поминальний обід розпочинався перед заходом сонця, бо саме в цей час, за народними уявленнями, праведні душі відвідують оселі. Так перед початком трапези всі молилися за покійників, кожного згадували поіменно. До речі, могло звучати слово — Невідомий. Так само у церкві на поминальному Богослужінні.
Люди вірили: якщо в цей час ходитиме багато старців — то добра ознака, бо сам Господь Бог посилає покійників в образі старців на землю, щоб вони подивилися, як живуть і що роблять їхні нащадки. Тому старців неодмінно кликали на поминальний обід. Звідси з'явилася приказка: “Іди-іди, діду, іди до обіду!”...
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 03.11.2017 > Тема "Душі криниця"