У Севастопольському художньому музеї ім. М. Крошицького напередодні Великодня відкрилася виставка "Скарби козацького краю. Українська ікона та народна картина "Козак Мамай" ХVII ст.". Чільне місце в експозиції виставки посідає українська ікона, що була однією з найдавніших та найвідоміших у Європі. Серед виставлених ікон - храмові та іконостасні, що нагадують про плеяду майстрів Києво-Лаврської іконописної майстерні XVIII - початку ХХ століть, пов'язаної з іменами іконописців від Якова Глинського (початок XVIII ст.) до Івана Їжакевича (XX ст.). Ікони на полотні споріднюють українську ікону та народну картину "Козак Мамай", де самобутня традиція українського бароко, що поєднала візантійську символіку із західноєвропейською високою естетикою епохи Відродження, зігріта принадністю українського народного малярства. Ікона - символ царства Духу, гармонії, Божої слави та величі. В православ'ї вона прирівнювалася до Святого Писання, як одна з форм одкровення та богопізнання. У тимчасовому, тлінному вона втілює вічне. Велична простота ліній та внутрішня гармонія дають підстави розглядати ікону як символ молитви. Серед хаосу гріховного світу вона відображає божественний порядок, де панує не земна логіка і мораль, а Божа благодать. Перші ікони з'явилися в Україні в Х столітті, ставши одразу невід'ємним атрибутом всіх важливих подій родинного життя. Серед цінностей української родини ікона посідала найпріоритетніше місце, а відтак по праву заслуговує на певне місце в історії культури народу. У Севастополі вперше представлено близько 60 експонатів з приватної колекції Олександра Смакоти, яку він збирав більше трьох десятиліть в різних куточках України та за її межами. Віддавна й до сьогодні найкращі зразки українських ікон без-духовні ділки з метою наживи намагаються вивезти за кордон. Олександр Смакота відвідав вже сім країн далекого зарубіжжя і звідусіль, як правило, за власний кошт повертав безцінний скарб нашої держави, атрибут духовного відродження нації - українську ікону. У Севастополі виставка триватиме протягом місяця. Якби серед українців віднайшлися спонсори, небайдужі до цієї благородної справи, якою поки що самотужки займається Олександр Смакота з Дніпропетровська, наш культурний спадок значно б поповнився. І ми, і наші нащадки могли б вивчати історію українського іконопису за шедеврами вітчизняних, а не зарубіжних колекцій.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
