Версiя для друку Обговорити в форумi

НА ПЕДАГОГІЧНІ ТЕМИ

Чому ми нікчемні такі, Песталоцці?
 Чому я ридаю - сльоза кипить в оці,
 Чому до паска я тягнусь рятівного,
 Хоч знаю - о, як це потворно і вбого!
 Чого це на друзки тріщать тарілки?
 Та й в Бога хтось наче покрав з-під руки
 Й шпурляє на землю літаючі блюдця -
 Чи там революція, чи там еволюція
 Іде в педагогіці шалом реформи,
 І космос розгойдують шквали і шторми?!
 Ми ситі знаннями. Друковані дуже.
 Чого ж ти горлаєш, коханий мій друже,
 На це синьооке твоє, синьонебе,
 Що мудрості хоче, не ґвалту від тебе?
 В церковнім приході закінчивши школу,
 Твій батько їв хліб прекрутого помолу.
 Та голосом тихим, бувало, лиш гляне:
 "Дивись-но мені, ой Іване, Іване!"
 На тому вже світі він хліб собі косить.
 Чого ж тобі зирку було уже досить,
 А вчителька вергає ось, мінометна,
 Аж детонується збуджена Етна.
 Чому ж оце мати твоя неписьменна,
 У педакадеміях, звісно, не вчена,
 Не гнута на наше премудре лекало,
 Ганчіркою, правда, страшною лякала,
 А мокра, то це вже найтяжча покара -
 Не била по крилах малого Ікара,
 Бо знала, що крила брунькуються в кожнім,
 Жила у законі оцім непреложнім!
 Тож освятімося коло дитини,
 Інакше не варті ми навіть пилини,
 І наша ученість, добром не підкута, -
 То лжа єсть прелюта, то лжа єсть прелюта!
Іван ДРАЧ, 1990 р.

Чому ми в оцю розхитану, розгнуздану пору поножовщини і протитатарщини звертаємося до вічного, до Поезії, до Драча? Може, сполоханий останніми побоїщними повідомленнями читач чекає подробиць, численних національних, партійних і владних заяв та звернень, міліцейських протоколів, смаковитих свідчень очевидців про те, що довелося нещодавно пережити сімферопольцям? Є у нас і така інформація, і не одну газетну шпальту можна нею заповнити. Але - що далі?
 Навіть перші кримські особи не стерпіли недавно і закликали засоби масової інформації, образно кажучи, не сіяти "зуби дракона", не розбурхувати ворожнечу і неприязнь між людьми. Може, згадали, як "Кримська світлиця" свого часу звертала увагу на те, що якби одна місцева газета не поливала на своїх сторінках брудом українського генія Тараса Шевченка, навряд чи хтось би додумався обливати кислотою Кобзареве погруддя в сімферопольському парку. А тут уже справа не до погруддя - до грудей, ножами проштрикнутих, дійшла. Схаменулась влада?
 Газети мають об`єднувати людей. А здатні вони будуть це робити лише тоді, коли сіятимуть розумне, добре, вічне. П`ятий рік уже "Кримська світлиця", надриваючись (квітень на календарі, а держава газету і досі ще й копійчиною не підтримала!), проводить для кримських школярів мовно-комп`ютерний конкурс, гуртуючи дітвору захоплюючою спільною справою. Чому ЖОДНЕ кримське видання цього не підхопило? Ми що, найненормальніші тут, в Криму, бо замість того, щоб комп`ютери по хатах розтягати, роздаємо їх дітям?
Іване Федоровичу, можна ми ще раз Вас процитуємо:
"І наша ученість, добром не підкута, -
то лжа єсть прелюта, то лжа єсть прелюта"...

У наступному номері "Кримської світлиці" народний депутат України і народний поет Іван Федорович ДРАЧ задасть запитання учасникам нашого мовно-комп`ютерного конкурсу, яких він щиро вітає через газету!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 02.04.2004 > Тема "Крим - наш дім"