|
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема "Душі криниця"
#45 за 08.11.2002
"НЕ ВМІЮ ЖИТЬ В СОЛОДКІЙ ТИШІ, Я ХОЧУ КЛЕКОТУ ЖИТТЯ!"
Оксана ЛИХОВЕЦЬКА
З тим, що центр Європи знаходиться в Україні, може бути обізнаний не кожен наш читач. А от де знаходиться в Криму центр української культури - про це свідомі кримські українці мали б добре знати!
...Геройський культурний центр Сакського району Автономної Республіки Крим - заклад неординарний. За радянських часів на його утримання, розвиток, інформаційну підтримку виділялися чималі кошти. Близько 15 років тут існувала розгалужена культурна структура, був створений перший на півострові культурно-спортивний комплекс, котрий служив взірцем для тих, хто приїжджав сюди з усієї України та різних куточків колишнього Союзу за досвідом, як треба налагоджувати культурну роботу у селищах та районах. А зараз... керівництво б'є на сполох, оскільки на початку другого десятиліття незалежності України цей осередок української духовності, щирості та людського ентузіазму, переживаючи фінансову кризу, змушений (поки що, слава Богу, лише частково через недофінансування) припиняти культурологічну діяльність. Без перебільшення можна сказати, що Геройський центр був і залишається центром кримської української культури. Але прикро, що цю часточку великої України не хочуть помічати ні кримська влада, ні Київ... А тут, до речі, є чим пишатися: працюють п'ять колективів, що мають звання "народний" - ансамбль "Геройські козаки", дитячий ансамбль танцю "Берегиня", пісенний ансамбль "Геройські вечорниці", дитячий зразковий театр, дитячий зразковий духовий оркестр, є також театр драми та музичної комедії. Саме тут (вперше у Криму) при сільському Будинку культури відкрита театральна Мала сцена. Це лише неповний перелік, оскільки осягнути роботу, яку проводять фахівці своєї справи, людині, котра тут вперше, практично неможливо. Можна лише усьому дивуватися...
В цьому році в середині листопада у Геройському відзначатимуть потрійний ювілей - 25 років зразковому дитячому театру, 25 років створеному музею "Дев'ять Героїв Радянського Союзу" і... 65-річчя беззмінного керівника - заслуженого працівника культури України Івана Васильовича Кривенка (на фото).
- За фінансовим кодексом на одного мешканця села на рік припадає по 4 гривні 75 копі-йок. Якщо підрахувати, то це складає 17 тисяч гривень. А мені, щоб утримувати театральний комплекс, на один квартал треба не менше 13 тисяч. Місцева Рада познімала гроші зі своїх керівників, щоб якось нас підтримати. Нам вдалося протриматися до вересня, і з 1 вересня нам не надходило ніякого фінансування. Районна Рада знайшла ще додатково 20 тисяч до Нового року... Я особисто позичив тисячу гривень, щоб видати працівникам аванс. І ми змушені з дитячим театром їздити по селах, щоб заробити якусь копійку, щоб якось прожити, - ділиться своїми проблемами керівник культурного центру.
- У Геройському я працюю з 1977 року. Приміщення дитячого театрального комплексу "Дюймовочка", до речі, я сам проектував. Саме завдяки моїм поправкам до проекту тут вдалося розташувати ще й музичну школу. На жаль, вже п'ять років вона не функціонує. Зараз на першому поверсі "Дюймовочки" - допоміжні кімнати, а на другому - дві глядацькі зали, костюмерні, приміщення, де працює художник-постановник... Три роки поспіль тут займаються чотири театральні колективи - зразковий дитячий театр, театр ляльок "Петрушки", театр ляльок-маріонеток, театр вулиць та майданів. У виставах зайнято близько 70 дітей, у танцювальному колективі - майже 100. Загалом, Геройський культурний центр поєднав близько 650 осіб з двохтисячного населення села. Як усе це підтримувати, якщо заробітна плата працівнику культури нараховується від 140 до 210 гривень? А з іншого боку, якщо все напрацьоване зараз кинути, то завтра ми нічого не піднімемо... Ось, наприклад, у 1990 році приїхали до мене на роботу професійні артисти балету. Була домовленість, що вони отримають двокімнатну квартиру. Але життєві обставини склалися так, що три роки вони були змушені жити у мене в будинку. Вони висококласні спеціалісти, але удвох не отримують навіть 300 гривень... Щоб підняти розпочату справу на гідний рівень, потрібні спонсори...
Я - переселенець з Сумщини. Свій трудовий стаж відлічую з 10 травня 1955 року. Свого часу закінчив режисерське відділення Кримського училища культури, згодом - Харківський державний інститут культури. Керував клубною самодіяльністю.
Я нічого не міг би зробити, створити, якби не навчався. Творчих проблем у мене немає. Був час, коли грав у спектаклях у Будинку культури ім. Т. Шевченка в Сімферополі, співав у капелі "Октава", був членом Кримської обласної філії Спілки письменників України. Я - поет (пишу про рідну Україну), художник, драматург. За навчання у мене день був розписаний по секундах. Тому зараз немає нічого такого, чого б я не вмів. Якщо треба, то й за столяра буду, за теслю.Починав працювати у селі Крайньому. Ще у 70-х роках я переїхав у с. Воробйове, що за Євпаторією, і там створив першу агітаційну бригаду в Криму, але через те, що не мав відповідної освіти, мені не дозволили нею керувати. А через рік стороння людина, яку поставили її очолювати, всю мою справу розвалила...
Був делегатом ІХ з'їзду працівників культури. Саме там отримав запрошення працювати у Будинку культури села Воробйового. Але життя склалося так, що дав згоду працювати і в Геройському - налагоджувати культурне життя. За декілька років тут змінилося понад десять керівників Будинку культури. Коли приїхав і почав агітувати людей, то на першу репетицію прийшла лише одна вчителька... Люди поставилися до мене з недовірою: "Та таких, як ви, ми вже бачили знаєте скільки!?". Але після того, як на очах доярок видоїв корову, вся ферма прийшла до мене.
За радянських часів у Геройському проводилися фестивалі народної творчості за участю працівників різних галузей сільського господарства. У нас був хор тепличного комбінату, хор колективу тракторної бригади, хори виноградарів, вчителів, духовий оркестр. У репертуарі були переважно українські пісні, адже у селі українців і росіян було майже порівну - десь по півтисячі, решта - татари, греки і навіть комі, пермяки та чуваші. Загалом - понад двадцять національностей. Що казати, на кожному підприємстві був свій колектив. А кожні п'ять років проводилися дитячі фестивалі творчості. Але це вже історія, котра залишилася у пам'яті односельчан та на фотографіях.
У дитячому театральному комплексі "Дюймовочка" театр ляльок працює вже четвертий сезон, а загалом йому вже виповнилося десять років. Створити такий театр я мріяв давно, оскільки ляльки приваблюють дітей. Свого часу випадково купив три ляльки у Сімферопольському будинку народної творчості, з того усе й почалося. Лялькові вистави побудовані так, що в них зайнято не більше чотирьох акторів, дехто виконує по дві ролі. Це дошкільнята, учні та випускники нашої школи. Я пишу вірші українською мовою, а драматичні твори - російською. Дитяча театральна трупа показує зараз чотири мої п'єси: "Хлопчисько-хвастунець", "Ну, вороно, постривай!", "День чудесних пригод", "Здрастуйте, друзі!". У програмах наших виступів і "Козацькі забави".
Коли організовувався дитячий театральний комплекс "Дюймовочка", я зумів добитися, щоб нам дали штатні одиниці. На ставках працюють директор, художник-постановник, завідуюча костюмерною, на півставки - завідуючий музичною частиною. Ми за власною технологією з пап'є-маше виготовляємо ляльки, шиємо костюми. Зараз йде робота над виставою "Принцеса на горошині", у майстерні художника-постановника Олександра Олександровича Бутакова готуються ляльки царя, цариці, принца. 23 жовтня наші артисти брали участь у шоу "Здрастуйте, друзі!" в
м. Саки, а 27 - давали лялькове шоу в Геройському Будинку культури.
У глядацькому залі "Дюймовочки" на 40 місць займаються ляльковий театр та зразковий дитячий театр, до репертуару якого входять п'єси "Большой сбор" А. Антокольського, моя п'єса "Чарівна ніч", інші твори. Намагаємося щомісяця готувати прем'єри, на які запрошуємо вихованців дитячих садків та першокласників. До нас часто приїжджають школи з усього Криму. На Малій сцені працює театр "Петрушки".
На першому поверсі дитячого театрального комплексу "Дюймовочка" розташований і клуб ветеранів "Геройська світлиця", котрим керує Ольга Іванівна Литвиненко. Саме тут народився ансамбль народної пісні "Геройські вечорниці", в якому співають близько п'ятнадцяти прекрасних виконавців. Серед них - Надія Василівна Гнєздова, Антоніна Степанівна Бєляєва, Тамара Кирилівна Дмитрієва, Алла Володимирівна Воробйова, Лідія Осипівна Колосова. До речі, деякі солісти - актори театру драми та музичної комедії. "Геройські вечорниці" постійно виступають, нещодавно брали участь у фестивалі "Золота осінь" в Саках.
В клубі "Геройська світлиця" під керівництвом вчительки Геройської загальноосвітньої школи Людмили Дмитрівни Савченко організовуються вечори поезії, тут діє лекторій, організований клуб "Чарівні спиці", майстрині багато вишивають, займаються мозаїкою. Колись тут була відкрита картинна галерея, в якій демонструвалися роботи і односельчан, і художників з Сімферополя. А зараз, як зазначають учасники ансамблю, є все, але тепла нема. Тож на зиму, жартують, можна відкривати клуб моржів, оскільки приміщення, розраховане надавати медичну та реабілітаційну допомогу (працює масажист, діють інгаляторій, є УВЧ, проводиться ароматотерапія, інше), вже вісім років не опалюється.
В Геройському Будинку культури в минулому році шукачі металу обрізали електричний провід, тож можемо тільки уявляти, в яких умовах займаються керівники дитячого танцювального ансамблю "Берегиня" та їхні вихованці. Востаннє тут проводили ремонт, коли Іван Васильович Кривенко тільки заступив на посаду, тобто двадцять п'ять років тому. Балетмейстери Тетяна Юріївна та Юрій Васильович Сухотіни (заслужений працівник культури України Юрій Васильович є водночас директором Будинку культури) працюють у селі вже 12 років. В ансамблі - близько ста дітей, їхні виступи неодноразово відзначалися на різноманітних конкурсах. А керівники не отримують мізерну зарплату вже два місяці.
- Ми намагаємося поставити номери, зокрема українські танці, на професійному рівні, прищеплюємо сценічну культуру дітям, а це, виявляється, нікому не потрібно! А де Київ? Де підтримка? - справедливо обурюється Юрій Васильович. - У нас загалом 18 творчих та технічних працівників, а ми своїм дітям навіть гривню не можемо дати, щоб вони подивилися спектаклі, тому часто на сцені акторів більше, ніж глядачів у залі...
- У селі Геройському дві святині - музей бойового подвигу 2-ї гвардійської армії в Криму, в якому розповідається про події на півострові з 8 квітня до 12 травня 1944 року, та Пагорб Слави.
6 листопада 2002 року музею "Дев'яти Героїв...", який розташований на другому поверсі Будинку культури, також виповнюється 25 років. На полотні діорами (автор - заслужений художник України Іван Петров) відтворений бойовий подвиг дев'яти радянських десантників (саме ця подія дала назву селу), котрі вступили у нерівний бій проти двох батальйонів німецьких загарбників. Портрети Героїв написав народний художник України Леонід Лабенок, макетний план - Микола Са-прикін. Музей славиться своїми реліквіями, а ще - традиціями, оскільки саме в його приміщенні ось уже два десятиліття поспіль проходить посвята в хлібороби, сюди приходять молодята у день весілля, звідси йдуть призовники в армію, несучи із собою грудочку святої землі... Тому, коли приймаємо гостей, відвідувачів, школярів, делегації, то спочатку знайомимо їх з нашим музеєм, щоб люди не забували історію, ведемо на місце бою, а вже згодом - у театр, додає І. Кривенко
Сільський театр драми та музичної комедії, перебудований з колишньої теплиці (теж, до речі, за проектом Івана Васильовича Кривенка), був створений для дітей і дорослих у 1993 році і збирав повні зали. У фойє ще рік тому привертав увагу фонтан, зеленів зимовий сад. Однак зараз театр не працює, його приміщення занедбане, тому що у керівництва немає коштів підвести електрику, на яку потрібно витратити близько 2,5 тисячі гривень.
- Незважаючи на труднощі, - зауважує Іван Васильович, - вважаю, що мені поталанило, оскільки поруч працюють люди талановиті й віддані, котрі з нічого роблять все. Зараз ми працюємо над поновленням п'єси "Назар Стодоля", у репертуарі - "Наталка Полтавка", "Сватання на Гончарівці", "Козир-жінка".
У цьому році ми були з ансамблями "Геройські вечорниці" та "Берегиня" на Дні міста в Алушті. З театром вулиць та майданів виїжджали в Євпаторію на І Всеукраїнський фестиваль вуличних театрів. Цей колектив виступав на святі в честь 50-ліття м. Саки. Ми брали участь у відкритті телекінофоруму "Разом" у Ялті. І де б ми не були, всі фотокореспонденти, журналісти, працівники телекомпаній - завжди тільки коло нас.
А нещодавно наші вихованці продемонстрували свою майстерність у парку імені К. Треньова в Сімферополі. 15 листопада плануємо відзначити 25-річчя музею та театру в с. Геройському святковим вечором "Від усієї душі", на якому згадаємо кращі постановки, ролі, виконавців.
Я опікуюсь багатьма проблемами - театральними, побутовими. Але, вважаю, що, передусім, потрібно добудувати пам'ятник героям війни. Через те, що я заступник голови сільської Ради і депутат районної Ради, то, звичайно, змушений вирішувати і багато інших питань. Однак на все можу відповісти рядком з власних віршів:
Не вмію жить в солодкій тиші,
Я хочу клекоту життя...
Фото Рафаеля ВАХІДОВА.
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=179
|
НОВ╤ ГРАН╤ ТВОРЧОСТ╤
КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ТЕМА УКРА╥НСЬКОГО К╤НЕМАТОГРАФА
