Версiя для друку Обговорити в форумi

Понад два роки тому, 27 травня 2014 року, головний редактор «Кримської світлиці» В. Качула звернувся до міністра культури України Є. Нищука з оцим листом (http://svitlytsia.crimea.ua/44ministru.jpg), який, напевне, і визначив його подальшу долю. З «анексованою» редакцією у Сімферополі невдовзі припинилися будь-які комунікації. Як на цей лист, так і на всі інші свої звернення до київського начальства редактор не отримав жодної офіційної відповіді. Покинута напризволяще газета, одним із співзасновників якої є Міністерство культури України, фактично опинилася у подвійній блокаді – кримській і київській, але навіть в цих неймовірних умовах продовжувала жити – на своєму сайті в Інтернеті (власне, живе і сьогодні). А рівно через 2 роки (треба ж – які терплячі!), 31 травня 2016 року В. Качулу було звільнено з посади головного редактора… за прогули. Причому, так брутально й цинічно, що київський Апеляційний суд рекомендував підправити наказ про звільнення – хоча б не за прогули, а за незгоду з переведенням газети «на материк» (див. «Кримська світлиця» і київська «генетика» - http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=17717).
Хоч кажуть, що історія не терпить умовного способу, та все ж цікаво, а як би розвинулися події, якби очільник Мінкультури Є. Нищук, а потім – віце-прем'єр-очільник В. Кириленко, подивилися тоді на редакторського листа і ситуацію в підконтрольному газетно-журнальному видавництві з принципових позицій тих же Володимира Омеляна та Уляни Супрун, котрі категорично виступили проти призначення в очолювані ними міністерства кадрів «з душком»? Якби хоча б вислухали редактора, який віддав рідній газеті два десятки літ життя, та врахували думку колективу, затіваючи оте своє викорчовування-переведення «Світлиці» до Києва…
Напевне, не були б тоді розтерзані і колектив, і газета, і здоровий глузд. І українці кримські, і всі, хто в Криму по той бік Перекопу дивляться ще з надією, може, мали б тої надії трохи більше.
Але – кадри «з душком» і далі продовжують все вирішувати і плодити собі подібних. І чи не з такого, здавалося б, дрібнуватого аморального «душку», про що попереджає редакторський лист, починається той вседержавний і вседозвольний український корупційний сморід, що його чути вже на весь світ?

Інф «КС»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 09.12.2016 > Тема "З потоку життя"