Версiя для друку Обговорити в форумi

Не забудьте пом’янути...

Творчість Тараса Шевченка та його життєвий шлях зробили постать поета символом України та українського народу. І тому стали традицією щорічні відзначення не тільки дня його народження - 9 березня, та смерті -10 березня, але й день перепоховання - 22 травня.
В Криму до 2014 року в цей день після служби Божої українська громада несла квіти до пам’ятника Т. Шевченку в Сімферополі. А в школах та бібліотеках півострова згадували Великого Кобзаря символічною годиною пам’яті - проводячи відкриті уроки та науково-практичні конференції з нагоди повернення поета на рідну землю.
У 2016 році в Сімферополі, хоч із запізненням на 4 дні, в бібліотеці-філіалі № 7 ім. Т. Шевченка пройшла науково-практична конференція «Шевченко і сьогодення», присвячена 155-й річниці від дня перепоховання Великого Кобзаря на Чернечій горі в Каневі.
Організатором конференції стала кафедра української філології Кримського інженерно-педагогічного університету. І хоча йдеться не про святкову подію, а про повернення останків митця, згідно з його заповітом, на рідну землю - це знакова подія для кожного українця. Цього дня захід в бібліотеці відвідали філологи, журналісти, письменники, викладачі. Захід виявився не багатолюдним, але ж він відбувся! І як сумно було читати інформацію, яку подав з Києва Микола Томенко. Він зауважив, що після Революції Гідності пошанування Тараса Шевченка, зокрема, в день його перепоховання на Чернечій горі, відбувається вже втретє. І от світоглядний парадокс нинішніх керівників держави: ті, хто обійняв посади на ідеях патріотизму, любові та самопожертви заради України, вже третій рік ігнорують Шевченка. «Вже третій рік поспіль в ці дні на Чернечій горі - жодного представника української влади, ні Президента, ні Прем’єр-міністра, ні Голови Верховної Ради - власне, і жодного міністра Шевченко не побачив».
«Не забудьте пом’янути незлим тихим словом» - забули. Та не в Криму! І хоча науково-практична конференція пройшла не 22, а 26 травня (це Крим — треба узгодити місце, доповідачів, теми, отримати офіційний дозвіл на проведення), та все це не зупинило знавців українського слова та пошановувачів Великого Кобзаря. В цей день від родини Хоменків - Віктора та Галини бібліотека отримала в дарунок портрет Т. Шевченка - невідомого художника. Прозвучав «Заповіт», який заспівали всі присутні, вітання від господині — завідувача бібліотеки-філіалу № 7 ім. Т. Г. Шевченка Наталі Каржавіної.
Кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української філології КІПУ Ніна Грозян оголосила початок конференції «Шевченко і сучасність». Учасникам конференції надійшли вітальні листи від викладачів Варшавського університету та Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. «Для будь-якого народу на шляху розбудови громадянського суспільства надзвичайно актуальним є збереження і примноження культурної спадщини... Дозвольте висловити слова щирої поваги кафедрі української філології КІПУ, завідувачу кафедри Н. Грозян і всім, хто плекає і дбайливо зберігає пам’ять про Великого Кобзаря» - написала у вітальному листі Марина Навальна, доктор філологічних наук, професор кафедри діловодства Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.
На шосту науково-практичну конференцію «Шевченко і сьогодення», присвячену 155-й річниці від дня перепоховання Великого Кобзаря на Чернечій горі в Каневі, були заявлені такі теми: «Роль бібліотеки в популяризації творчості Т. Г. Шевченка», доповідач - Каржавіна Наталя Василівна, завідувач бібліотеки-філіалу № 7 ім. Т. Г. Шевченка; «Лектура Т. Г. Шевченка як один із чинників формування його світогляду і літературно-мистецьких уподобань», доповідач - Вишняк Михайло Якович, кандидат філологічних наук, доцент, голова творчого об’єднання україномовних письменників Криму, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. С. Руданського; «Філософські аспекти творчості Т. Г. Шевченка», доповідач - Хоменко Галина Петрівна, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології і соціальної філософії Таврійської академії ФДАОЗ ВО «Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського»; «Слов’янськії ріки» у поемі Тараса Шевченка «Єретик», доповідач -Стус Віктор Іванович, член НСПУ, заслужений журналіст України і Криму, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. С. Руданського; «Знаковість постаті Тараса Шевченка у контекстах і полілогах національних культур», доповідач -Грозян Ніна Федорівна, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української філології ДБОЗВО РК «КІПУ».
Також на конференції були присутні: Гадомський Олександр Казимирович, доктор філологічних наук, доцент кафедри української філології «КІПУ»; кандидат філологічних наук, доцент кафедри українскої філології Власенко Валентина Василівна; кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології Шацький Ігор Валентинович; кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології Масликова Оксана Степанівна; викладач кафедри української філології Рожко Світлана Василівна; викладач кафедри української філології Османова Зарема Сейтяг’яївна; студентка 4 курсу філологічного факультету Баклажова Олександра Іванівна; Хоменко Віктор Васильович - журналіст-пенсіонер; Власенко Павло Романович - голова Сімферопольського міського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка.
Кожен з доповідачів підкреслював, що Тарас Шевченко сьогодні сучасний як ніколи, його творчість відповідає на будь-яке питання, поставлене перед українцями в житті. І так само, як і 160 років тому, сказав у доповіді Михайло Вишняк, ми, сьогоднішні, разом з Квіткою -Основ’яненком можемо повторити слова подяки Тарасу про його Кобзар: «Я його притулив до серця, бо дуже шаную Вас. Ваші думки кріпко лягають на душу!»
Як наголосила у своїй доповіді Галина Хоменко: «Кобзар спростував великодержавне лукавство, що ця мова взагалі не існує. Рідне слово розглядав, як найбільшу духовну цінність нації. Сягаючи самих основ національного буття, Т. Шевченко привніс новий зміст, нові мотиви в українську літературу, і звернувшись до минулого, він знайшов ідеали, співзвучні сучасникам».
Свій виступ Галина Петрівна розпочала цитуючи вірш нашого сучасника А. Матвійчука:
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Але я на війні, слава Богу, не вмер.
Хай здається, що вам не потрібні поети
Та вони, як ніколи, потрібні тепер.
Галина Хоменко в своїй доповіді наводить слова Богдана Лепкого про Тараса Шевченка: «Своїм життям, своєю наскрізь українською вдачею Шевченко дав нам приклад доброго ідейного українського патріота... Він зробив наше слово струною, що грає, і мечем, що рубає!.. Без нього хто знає, що було б з нами?» І тому ми разом із Тарасом скажемо, як він - Слава України! Тому що на його творах виховувались і продовжують виховуватись ті, хто стане Славою нашої України.
Здається зовсім недавно — 29 квітня газета «Кримська світлиця» в Києві нагороджувала переможців всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Данила Кононенка. А сьогодні, збираючи кошти на збірку творів переможців конкурсу, ми з гордістю говоримо, що там буде твір юної керчанки Ольги Ковальчук, яка посіла третє місце в номінації «Публіцистика». Пропонуємо його вашій увазі.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО – НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕРОЙ

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко

Уже й весна до нас завітала. Незабаром забуяє білим квітом, мов наречена, моя вишня під вікном. Коли дивлюся на неї, то поволі в моїй уяві спливають незабутні рядки поезії Тараса Шевченка:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть…
Моя вишня – це вишня, яку оспівав Великий Кобзар. Я низько вклоняюся його високим думам; простому, але рідному й дужому вкраїнському слову.
Тарас Шевченко – неперевершений поет, талановитий письменник, чудовий художник, філософ… Національний герой…
Так! Шевченко – національний герой. Поет боровся не тільки за рідний край, але й за свій народ. Скільки труднощів йому випадало на долю?! Та він ніколи не здавався і йшов уперед з високо піднятою головою. Серцем палким, душею, сповненою добра й тепла, говорив своїми віршами до нас.
Моя душа болить, коли гортаю сторінки поеми «Сон», де бачу тих, хто не знає й досі ні своєї мови, ні своєї історії, не цікавиться героїчним минулим своїх предків і живе у сучасному «рожевому » світі:

...І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже...

Завдяки Тарасу Шевченку, його творам пізнаю життя, та й не тільки життя! Ні, пізнаю душу людини від початку і дотепер. Коли читаю вірші Кобзаря, де словами-тугою промовляє поетова душа, знайомлюся з історією та культурою України. Твори Тараса Григоровича допомагають мені, вчать бути гідною хорошого та щасливого життя.
Збірка поезій «Кобзар» — як друга Біблія, що вказує вірний шлях, яким повинна йти, долати всі труднощі: невдачі й поразки.
Моє серце повниться болем, коли читаю поему «Катерина». Адже цей твір вчить і не лише мене (у цьому я переконана!) цінувати норми народної моралі, щоб зростати в радості й злагоді, не забувати про дівочу честь. І як продовження звучать слова-застереження мого вчителя з української мови та літератури, члена Національної Спілки письменників України – Віри Павлівни Пальохи:

Знов читаю «Катерину»,
Течуть в мене сльози,
Як покинув Йван дівчину
На зимній дорозі.
Є і в нашім світі
Отакі Івани,
Що заради втіхи
Лиш живуть. Без шани!

Шевченкові твори, його життєва мудрість так необхідні мені. Вкотре беру до рук збірку поезій «Кобзар». Знову й знову пізнаю те нове, небачене ще. Спраглими вустами п’ю джерельну воду з криниці поета – національного героя!
Затамувавши подих, перечитую рядки, де Шевченко змальовує пензлем майстра чарівні картини рідної природи. Лиш на мить заплющую очі – і враз хочеться перенестися у той вишневий садок, відчути аромат прекрасних квітів, послухати, як весело гудуть хрущі над вишнями… І так добре стає на серці.

Ольга КОВАЛЬЧУК,
учениця 10-А класу
Керченського ліцею мистецтв
* * *
Звичайно ж, ми чекаємо від Ольги та від інших школярів Криму і всієї України нових талановитих творів та заявок на участь у другому літературному конкурсі «Ми — діти твої, Україно!» імені Данила Кононенка. Він незабаром буде оголошений «Кримською світлицею», щоб не переривати традиції, започатковані в Криму редакцією газети ще у далекому 1998 році.
А тим часом продовжуємо збір коштів на видання книжечки творів переможців літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Данила Кононенка. Кошти можна перерахувати на картку «Приватбанку» № 41 49 47 78 42 42 13 62 на ім’я Ольги Лещенко. Закликаємо усіх конкурсантів, членів їхніх родин, друзів та знайомих стати нашими помічниками у цій справі — це ж книжка для вас! Поширюйте номер цієї картки, будемо вдячні за найменшу підтримку: з миру по гривні — а для талановитих дітей — книга, написана ними ж самими!

Олесь ТАВРІЙСЬКИЙ
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 03.06.2016 > Тема "Душі криниця"