Версiя для друку Обговорити в форумi

Щеміло серце, я стільки разів про все це писала, не десять, не двадцять, і навіть коли йшлося зовсім про інше, все одно розмова неминуче повертала нас до травня 1944 року, дати, що стала назвою пісні. Даремно дехто з вищих чинів Росії розцінює це як грубу політичну спекуляцію, а фахівець з іноземних справ Марія Захарова пропонує наступного року задля перемоги проспівати пісню про «кривавого Башара Асада», бо ці слова зрідні блюзнірству. Про Асада, який взагалі є турботою Росії, вже завтра ніхто і не згадає, а депортація забрала життя чи не половини «спецпереселенців», увійшла трагедією в кожен кримськотатарський рід, згуртувала навколо себе, пам’ять про неї зафіксувалася генетично. Вона і сьогодні – як ніж в серці у всього народу, і важко уявити собі більший прояв неповаги до нього, ніж сказане на увесь світ російською чиновницею.
Але ж хіба така вона одна! Ще задовго до фінального змагання впливові «зірки» телешоу заявляли, що можлива перемога Джамали буде розцінена ними як політична, і лише перемога Лазарєва свідчитиме про незаангажованість журі Євробачення, котре виголошує одним із правил відстороненість конкурсу від політики. І хоча пальму першості фахівці віддали співачці із Австралії, та ще й з великим відривом, на їхню адресу було вилито росіянами цілу бочку бруду. «Ослы, козлы и чмошники», «не музыканты, а фуфло», «не столько квалифицированные, сколько политизированные» - це лише дещо з того, що прозвучало в прямому ефірі, а також «не Евровидение, а политвидение», що працює під керівництвом Європарламенту, який, аби не давати Україні грошей, виділив їй перемогу.
Дивилася усі три тури змагання. Для мене одним із лідерів теж був російський співак. Розхолоджували лише вболівальники, що вихваляли його за межами пристойного: «Бьет все рекорды с огромным отрывом», «Абсолютная звезда», «Все на коленях умоляют об автографе», «Давайте будем за него молиться». Мені б на місці Сергія було б незручно чути подібне на свою адресу в такому недозованому обсязі. До того ж так не довго і наврочити. А він, Сергій, справляв враження чесної, щирої, не зіпсованої російською дійсністю людини. Співак навіть брався захищати Джамалу, називаючи її пісню не політичною, а історичною. Про її реальний зміст можна було тільки здогадуватися, і дехто з тих, хто заявляв, що її написали політтехнологи, говорив, нібито в пісні йдеться про нинішні події в Криму, а назва – це для маскування
Але навіть якщо стати на позицію недругів Джамали, яка представляла Україну, і уявити, що європарламентарі обдзвонили увесь світ, вимагаючи для України високий бал, то чому вони не зателефонували в сам Київ, який дав російському співакові найвищу оцінку у 12 балів, тим більше, що Україна, за російською версією, взагалі перебуває під зовнішнім керівництвом? Чому б не натиснути на українське журі, у якого не вистачило розуму, аби усвідомити: підтримуючи російського співака, воно зменшує шанси на перемогу власної країни? А далекоглядна Росія правильно врахувала всі нюанси і віддала перше місце співачці з Вірменії, яка точно не була для Лазарєва суперницею. В цьому і є докорінна різниця між Україною і Росією, в самому підході, коли на першому місці для однієї із держав навіть в музичному конкурсі - не об’єктивність, а національні інтереси.
Підкореговано було і поведінку самого Лазарєва та його продюсера Філіпа Кіркорова, який заявляв одразу ж після конкурсу, що Джамала з її голосом краща за усіх йому відомих співачок. Але вже наступного дня, ніяковіючи, співаки бурмотіло щось про політичну природу змагання і несправедливі його результати. Мені стало дуже шкода Сергія – невже і з нього згодом зроблять безсоромний політичний рупор?
Що ж до змісту пісні Джамали, тут напрошуються свої уроки. Пісня – це не привід показати свої ноги і навіть продемонструвати голос, хоча останнє теж надзвичайно важливо. Вона – живий організм, квінтесенція поезії і музики, і коли чуємо, що конкурсний твір комусь написав батько, комусь – колишній чоловік, а комусь – торішня конкурсантка Євробачення, хочеться запитати: хто вони, ці люди, геніальні поети чи геніальні композитори, і якщо це так, то чому про них не знає увесь світ? А тому не знає, що вони не те і не інше, просто крутяться десь при шоу-бізнесі і вважають, що цього достатньо, аби творити дива, як це робив колись, скажімо, незабутній Висоцький. Для них, можливо, так воно і є, але не для поціновувачів цих пісень.
Погляньмо хоча б на назви тих, що звучали на конкурсі: «Я шукав», «Звуки тиші», «Якби я хотів вибачитися», або взагалі щось незрозуміле: «Немає ступеню віддалення». М’яко кажучи, інтригують вони не особливо, не обіцяючи виразної емоційної складової. А щодо мелодій у тому розумінні, як ми звикли, коли хочеться підспівувати і притупувати, то про них можна говорити хіба що в окремих випадках. Комусь здається, що головне – професійно заспівати, вийти на сцену в блискучому тріко, або ж, співаючи, продемонструвати якийсь цирковий трюк, а те, що жодна людина у світі не підхопить твою пісню, нікого не хвилює.
Втім, дрібні теми, невиразна музика не дозволяють співакові показати свої творчі можливості, тож і не настає очікуваного результату. Бо хіба можна заспівати душею, як співала Джамала, те, що твою душу абсолютно не хвилює?
Мені особисто найбільше сподобалася пісня кіпріотів, за що вибачила солісту і пірсинг, і нафарбовані очі та все інше, характерне для виконавців важкого року. А ось професійне журі їх не пожалувало. Максимальні бали віддали Джамалі 7 країн, і в результаті вона посіла друге місце. Аналогічна ситуація склалася і в результаті голосування телеглядачів, а участь в ньому взяло близько трьох мільйонів.
Моя країна ніколи не була гордовитою і амбіційною, але була щирою і сердечною, така і її пісня. Коли слухала Джамалу, пригадалося зі шкільної програми: «В Путівлі граді вранці-рано співає, плаче Ярославна, мов та зозуленька кує…». Як би хотілося, щоб, нарешті, висохли сльози у кримськотатарської Ярославни і у всього українського народу! А перемога? Нехай би вона дісталася Лазарєву, який посів третє місце.
Це – не найголовніше...

Тамара СОЛОВЕЙ
м. Сімферополь

Опублікована повна версія таблиці з результатами голосування журі та глядачів на пісенному конкурсі «Євробачення-2016». Тут можна побачити, скільки балів віддала кожна з країн-учасниць на користь переможця конкурсу. Єдиною з 42 країн, яка оцінила виступ українки нулем балів, стала Ісландія. Так само нулями обмінялися під час голосування журі з України та Росії, тоді як українські глядачі оцінили виступ російського виконавця дванадцятьма балами, а російські нашу Джамалу — десятьма.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Душі криниця"