Версiя для друку Обговорити в форумi

З ЛИСТА ДО "КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ"
…Скажу з величезним сумом, що два роки тому пішов у "кращі Вишнього світи" мій тато, а через сім місяців і мама. Хоч вони були вже люди похилого віку, кожному трохи більше, ніж 85 років, але, без всякого сумніву, я можу впевнено сказати, що вкоротили їм життя і ті трагічні події, які почали відбуватися в нашій країні. Всі трагічні події вони переживали з великим болем у серці.
З часом мій біль чомусь не слабшає, а сильнішає. Для мене світ змінився назавжди. Сонце вже ніколи не буде світити, як раніше: і через втрату батьків, і через цю жахливу війну.
Найдорожчі цінності для кожної людини - це родина і Батьківщина. Крає серце біль, що кращі сини країни зараз гинуть. Але "Герої наші не вмирають, їх небеса благословляють!"...
Надсилаю вам два свої вірші: "Сонет для мами" і "Був ти в строю". Вони присвячені світлій пам'яті моїх батьків: Клавдії Іванівни та Івана Прокоповича Комліків, учасників Другої світової війни, невтомних трудівників, прекрасних людей. Плекаю надію, що до Міжнародного дня сім'ї (а він відзначатиметься у неділю, 15 травня) ви опублікуєте обидва вірші. Бо повноцінна сім'я - це і мама, і тато. Сім'я - це святе в усі часи! На сторінках "Кримської світлиці" ви постійно утверджуєте сімейні цінності. Мої батьки, перебуваючи у "вічності Бога", мали б щасливу можливість ще раз зустрітися у нашому прекрасному світі - на сторінках вашої чудової шанованої газети...
З щирою повагою - Тетяна Іванівна Комлік, м. Київ

БУВ ТИ В СТРОЮ
Присвячується світлій пам'яті мого тата,
ІВАНА ПРОКОПОВИЧА КОМЛІКА
(05.01.1929 р. - 03.05.2014 р.),
УЧАСНИКА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ,  самовідданого, невтомного трудівника,  який віддав праці на благо України більш як 60 років, який завжди був у строю життя

Батьку рідненький,
 туга жагуча
Серце сповила,
і рана болюча
Знову і знову душу терзає.
Болю та відчаю
 спину немає.
Вже не зустрінеш
 біля порога,
Так ти далеко -
 у вічності Бога...
Далі без тебе
 жити повинна.
Ти мені вибач
 найбільшу провину:
Трапилось так,
 шкодую я гірко, -
Я і не знала, що ти -
 моя зірка.
Справи твої -
 то сила-силюща,
Справи й чесноти твої
 невмирущі.
Був ти країни
 відданий сокіл.
Батьківська мудрість
 у небі високім
Сяє, як сонце,
 чистим промінням.
Я намагаюсь набути
 це вміння.
Батьківська чесність
 квітне весною,
Мій вона світоч
 і завжди зі мною.
Батьківська сила
 поруч із нами,
В полі вона пророста
 колосками.
В серці своєму
 був ти естетом,
Світлим художником,
 ніжним поетом.
В спадок залишив мені
 свою вдачу.
Світло твоє у безмежжі
 я бачу.
Вірші тобі при житті
 не писала,
Іншим писала,
тебе обминала.
Думала встигну,
 і шансів доволі,
Це не зійшлося
 із планами долі...
Батьківська відданість
 плине у часі,
Був ти в строю,
 ти не був у запасі.
Мужність твоя
в боротьбі за свободу
Житиме так,
як і мужність народу...

СОНЕТ ДЛЯ МАМИ
Присвячується світлій пам'яті моєї мами,
КЛАВДІЇ ІВАНІВНИ КОМЛІК
(26.12.1929 р. - 27.12.2014 р.),
УЧАСНИЦІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ,  невтомної трудівниці на благо України з трудовим стажем близько 60 років
Прийшла весна,
тебе немає з нами,
Померкла неба вічного
 блакить...
Лиш в пам'яті і серці
 ніжність мами,
Яку лелію вдячно
 кожну мить.
О, наша рідна
 Берегиня роду,
Пішла ти в кращі
 Вишнього світи,
Та залишила
 свого серця вроду.
Тепер з висот небесних
 нам світи.
Ти сіяла добро
 й порозуміння,
Працюючи невтомно
 на землі...
І гріє нас очей твоїх
 проміння,
Хоч ти сама
 в космічній далині.
Ти надвисоко
 від страждань тілесних.
Світи завжди нам
 із вершин небесних.
Тетяна КОМЛІК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Українці мої..."