Версiя для друку Обговорити в форумi

-- говорить 45-літній український мандрівник-екстремал Сергій Гордієнко, який у грудні пройшов пішки від Севастополя до Дніпропетровська в рамках навколосвітньої історико-культурологічної подорожі "Солотрансглобаль". Він вперше в історії має намір обійти Землю без використання автоматичних засобів. Подолання шляху в 30 000 км триватиме приблизно чотири роки.

Сергій виріс і живе в Дніпропетровську, останнім часом викладає в Київському університеті туризму, менеджменту і права. Але до Криму в нього особливе ставлення. Справа навіть не в тім, що він член Севастопольського товариства географів. Свою грандіозну "навколосвітку" мандрівник присвятив Творцю Всесвіту і людини, а також 2500-річчю Балаклави. Уже втретє відіграє ключову роль у його подорожах Севастополь: у грудні 2002 року в цьому місті завершився його перехід з Мурманська по шляху "з варяг у греки", а роком раніше - трансукраїнський перехід з Ужгорода. Сам мандрівник точно не може пояснити, чому вибрав стартом і фінішем "навколосвітки" Севастополь, але відзначає, що для нього "завжди були важливі центри, де відбувалися переміщення і концентрація народів, а Крим є саме таким".
Для того, щоб відважитися на такий ризикований захід, як обхід навколо Землі, потрібна неабияка сміливість, навіть відчайдушність.  Напевне, у Сергія дається взнаки козацька кров: він з гордістю розповів, що за сімейними переказами є нащадком легендарного запорозького кошового отамана Костя Гордієнка, який у XVIII столітті відчайдушно боровся за волю України. Серед сімейних реліквій є і козацький пернач. До речі, нащадок степових лицарів заслужив своїми досягненнями звання рицаря. Про його присвоєння подбали британські і шведські монархи. І є за що - за спиною в Гордієнка 20 000 км подорожей з небезпеками і пригодами. Він двічі бував на Північному полюсі, водрузив український прапор на Південному, обійшов майже всю Північну Євразію, подорожував по Центральній Азії й Америці.

ЧАРІВНЕ СЛОВО ПРИНЦЕСИ

С. Гордієнко за освітою історик, у своєму житті перепробував чимало професій - 12 років пропрацював у карному розшуку, був кінологом, викладав. Але все-таки на новому життєвому витку відродилася дитяча цікавість: а що там, за обрієм?
- У кожної людини є в житті призначення, - ділиться своєю філософією мандрівник. - Ми народжуємося вже з визначеним завданням. Але у кожного є вибір, і якщо людина стає на свій шлях, то домагається дуже багато чого і виконує свою місію. А хтось стає на більш простий шлях, що допомагає йому вижити. У цьому, напевно, і є наша воля. Дорогу для мене, швидше за все, дано з неба. Я пам'ятаю ще з дитинства: коли бачив дорогу, що тікає за обрій, хотів по ній бігти, щоб довідатися, що там далі.
Під час мандрівок С. Гордієнко зустрічав чимало відомих особистостей. Він товаришує з російським екстремалом Федором Конюховим, був знайомий зі скандинавським "всюдиходом" Туром Хейєрдалом, в Антарктиді розмовляв з актором Рутгером Хауером, в Африці - з марокканським королем Гуссейном... Але особливо вплинула на нього бесіда з принцесою Діаною під час сходження на Ушуайю в Південній Америці. Через вісім років український мандрівник із замилуванням говорить про англійку: "Вона була дивною людиною - спортивною, дуже цікавою, багато спілкувалася. Діана сильно любила життя у всіх його проявах. Вона з незвичайною повагою ставилася до кожної людини". За словами Сергія, саме принцеса наштовхнула його на думку про те, що під час подорожей важливий не прояв індивідуалізму як егоїзму, а розкриття можливостей людини.
- Мандрівники - це фактор надії цивілізації, - вважає Гордієнко. - Коли одна людина робить щось, то кожен може сказати, що і він зможе це повторити. Творчі люди завжди щось роблять, щоб цивілізація залишалася на плаву. Навіть якщо начебто ніхто не помічає такі особистості, то ми все одно підсвідомо знаємо, що усе в порядку, творчість продовжується. Усі досягнення людства - це фактор надії.

НА ЛІСОВОГО "РЕКЕТИРА"... З КЛІЗМОЮ

Колись у дитинстві Сергій утік з дому - дуже хотілося хлопцю побачити Африку. Неподалік Азовського моря його затримав міліціонер і, замість того, щоб корити втікача, поцікавився: а чи знає він, що треба робити, якщо нападе крокодил? Сергійко задумався і без опору повернувся додому.
Сьогодні Сергія Гордієнка недаром називають провідним в Україні й одним з провідних у світі фахівців з одиночного виживання. Не знаю, чи доводилося йому зустрічатися з крокодилом, але багатьох диких тварин він бачив на власні очі. Іноді зустрічі закінчувалися небезболісно - його жалили кобра і гюрза, кусав отрутний павук, він пережив напади хижих ссавців і напад сколопендр на свій намет. Але, як бачимо, дотепер повен енергії. Він не тільки засвоїв навички спілкування з такими тваринами, але й зробив свій внесок у цю дисципліну.
Напевне, найбільш відомий метод боротьби з ведмедями саме його, Гордієнка. Неодноразово клишоногі відбирали в нього продукти, двічі розривали намети. 
- Ведмедів-жебраків виховують люди, не розуміючи цього, - ділиться досвідом фахівець з виживання. - Туристи, геологи, побачивши ведмежа, сують йому їжу.
Він звикає до цього, працює на публіку, потім приходить і вимагає. Якщо я йому щось дам, то він звикне і буде щодня вимагати корму. Якщо не дам нічого, то він розлютиться, порве мені намет, витягне і роздере рюкзак, тому їжу я завжди чіпляю на дерево. Я винайшов дуже ефективну зброю проти "лісових рекетирів" - це клізма, наповнена червоним перцем, що розпорошується прямо на ведмедя, який наближається. Два-три вдихи - і може бути параліч. Поки він піде зализувати свій ніс, є час, щоб накивати п'ятами. Помсти в цьому випадку від ведмедя не буде, тому що від отруйного в природі вони тікають. Я усім раджу в лісі носити з собою хоча б пакетик з перцем. До речі, цей засіб згодиться і проти нападаючої собаки.
Велику увагу С. Гордієнко приділяє і психологічній підготовці. Вважає, що в екстремальній ситуації навіть атеїсту варто повірити, хоча б на час, у вищі сили.
- Я православний за народженням і переконаннями, хоча і не дотримую догми. Ситуації, у яких мені довелося бувати, підказали, що без Вищої істоти вижити неможливо, - говорить мандрівник.
Він розповів, що давно носить з собою Біблію, але попервах у цьому було щось від фарсу, а в другій половині 1990-х років стався випадок, що змінив його ставлення до Книги книг. Тоді Сергій від маленького острівця до Антарктиди мав пройти по льоду товщиною 3 - 5 сантиметрів 17 кілометрів. Таку відстань ще ніхто не проходив по настільки тонкій крижаній кірці. Головне було не зупинитися і не наступити на тріщину, тому що тоді людина миттєво опиняється у воді, температура якої -2°. Вона не замерзає тільки через високу солоність. Після 17-годинного переходу С. Гордієнко біля берега провалився під лід. На щастя, шок не наступив, мандрівник вибрався на берег. Верхній шар одягу схопився крижаною кіркою, а вода усередині нагрілася від тіла. Обмороження не було. Але на березі чекало нове розчарування - будиночок, позначений на карті, знайти під снігом виявилося неможливим. Сергій спорудив за прикладом народів Півночі хатинку зі снігу, усередині якої було тепло, але переохолоджений організм відреагував запаленням легень.
- Попався, як хлопчисько, - розповідає екстремал про свої відчуття тоді. - Я плакав, рвав на собі волосся. Я розумів, що помру і, головне, нікому буде закрити мені очі. У цій ситуації хочеш не хочеш звертаєшся до Бога. Я читав Біблію і лікувався. І, як бачиш, зараз можу розповідати людям про те, що трапилося.

НАОДИНЦІ НАВКОЛО СВІТУ

С. Гордієнко приділяє велику увагу психології одиночного виживання. Він уже кілька років працює над підручником для студентів ВНЗ з психології і практики виживання. Сергій за допомогою диктофона не припиняє роботи над ним і під час "навколосвітки". Більше того, упевнений, що люди в різних куточках планети поділяться з ним досвідом виживання в екстремальних умовах. Як співробітник ЮНЕСКО, він у дорозі досліджує стан пам'ятників історії і культури, а за завданням Одеського інституту метеорології збирає метеодані. Звичайно, не сучасні - для цього є супутники і метеостанції. Гордієнко бесідує зі старожилами, які пам'ятають погодні явища, не зафіксовані наукою. Випробовує мандрівник і вплив біоактивних добавок на організм. Але все-таки найважливіше завдання - сприяння методами народної дипломатії взаєморозумінню між народами. Більше того, він мріє про створення єдиної планетарної республіки, яка б погоджувала інтереси всіх країн і народів. На його думку, в уряд такого об'єднання повинні ввійти представники всіх рас, а столиця - переобиратися кожне п'ятиліття. "Якщо людство стане на шлях об'єднання, то в майбутньому відкриються колосальні можливості, у тому числі - з освоєння Космосу", - вважає С. Гордієнко.
Маршрут його майбутньої подорожі проляже по Україні, Росії, Японії (тут Сергій має намір покласти срібний вінок від України на символічну могилу видатного мандрівника-одинака Наомі Уїмуро), Алеутським островам, Алясці, Канаді, США, Франції, Швейцарії, Австрії, Угорщині і знову Україні. Океанські акваторії мандрівник буде долати на каркасно-надувному човні київської фірми "Едвенчур". Ця "посудина" має гротове і водяне вітрило, а головне - витримує удар будь-якої хвилі.
Варто зазначити, що описаний маршрут приблизний. Оскільки, наприклад, перетинаючи найбільш екстремальну ділянку - Атлантичний океан, Сергій точно не знає, куди його закинуть вітри, шторми і течії. Це може бути і Франція, і Великобританія, і навіть Північна Африка. Але в Париж Гордієнко все одно піде, щоб віддати в ЮНЕСКО звіт про здійснену під час експедиції роботу.
Не могли ми не поцікавитися тим, як ставляться дружина і діти до довгих розлук з главою сім'ї.
- У нас чудові стосунки з дружиною Наталією. Я не розділяю чоловіків і жінок на другий, перший сорт, але завжди вважав, що батьківщина жінки там, де її чоловік. Моя дружина ніколи не була проти того, що я роблю. Хоча добре розумію, що роблю я це на шкоду родині. Усе вирішує любов. Наприклад, Пенелопа чекала Одіссея десять років і ні в момент відходу, ні в момент повернення ні в чому йому не дорікнула. Ми з дружиною прожили вже 20 років і, знаєте, не хочу наврочити, - ні однієї сварки. У мене дві дочки. Вони нормально ставляться до моєї діяльності, говорять: тату, це твій шлях, у нас - свій.
Перед виходом у подорож я запитав у екстремала: чого він чекає від експедиції для себе?
- Чекаю нових зустрічей, - не задумуючись, відповів він. - Я знаю, що зустріну незбагненно цікавих і глибокомудрих людей.

НЕСПОДІВАНКИ КРИМСЬКИХ ДОРІГ

З Севастополя Гордієнко вийшов разом із супутником - лабрадором Румбом. Собаку роком раніше подарували кримські друзі. За перші два дні компанія пройшла 80 км - Сергій хотів до вихідних встигнути прочитати лекцію студентам. Темп для собаки виявився високим. Поки Румб відсипався, його хазяїн спілкувався з першокурсниками геофаку Таврійського національного університету. На прощання завідувач кафедри запросив мандрівника прочитати лекцію тим же студентам... на зворотному шляху.
Наступного дня ми з Сергієм розпрощалися біля знака "Сімферополь" на трасі Сімферополь - Харків. Але зустрілися несподівано швидко. Як тільки представник блоку В. Ющенка "Наша Україна" у Криму Валерій Пробий-Голова довідався, що в мандрівника немає навіть мобільного телефону, то вирішив виправити ситуацію. "Він, звичайно, фахівець з виживання, але береженого Бог береже", - сказав кримчанин. Увечері, вже за 25 км від кримської столиці С. Гордієнко, отримавши від "нашоукраїнця" мобільник, з радістю сказав: "Здається, мрії починають збуватися. Адже за допомогою телефону вирішується безліч проблем". Але наступного дня його подив був ще більшим. На дорозі його наздогнав автомобіль, з якого вийшов... Віктор Ющенко. Лідер "Нашої України" підкреслив, що такі люди, як С. Гордієнко, - це "гордість України" і пообіцяв надавати йому допомогу. За словом настало діло. Прихильники "Нашої України" на шляху проходження мандрівника допомагають йому. Узагалі, С. Гордієнко хоч, може, зазнає фінансових труднощів, але навряд чи може поскаржитися на неуважність людей. У дорозі не раз незнайомі люди пропонували їжу і для нього, і для його чотириногого друга, запрошували на нічліг. Приємно відзначилися кримчани - на одному з придорожніх базарчиків у Джанкойскому районі торговці  нагодували котлетами Румба, а Сергію презентували осетра. Правда, були і винятки - у Василівці під Запоріжжям "щедрі" хазяї дозволили набрати води у флягу за 25 копійок. Дивний спосіб збагачення.
Були несподівані зустрічі і з представниками фауни. Неподалік Джанкоя С. Гордієнко зустрів трьох вовків, які серед білого дня спокійно перетинали трасу. Цей хижак нечастий гість у кримських степах.
Але проблеми виникли не з ними. С. Гордієнко взагалі радить здоровим дорослим людям не боятися вовків (головне, не показувати спину і знати, як діяти у випадку атаки зграї). А от з мишами у мандрівника проблеми.
- Мишей дуже багато. Це нещастя. Уже всі речі прогризли, - ділився по мобільнику своїми враженнями Сергій. - Я ніколи стільки мишей не бачив. Причому вони не бігають, а ходять. Недавно одна зайшла в намет і сіла, нітрохи мене не лякаючись. Як же при такій кількості мишей можна зберегти врожай?
27 грудня, вже на підступах до рідного Дніпропетровська, Сергій сказав, що в навколосвітній подорожі подолана перша сходинка, а перший етап завершиться на кордоні України.
Андрій ІВАНЕЦЬ,
координатор переходу С. Гордієнка по Україні.

P. S. Зараз мандрівник попрощався з рідною Дніпропетровщиною і перейшов у Полтавську область. Він дуже захоплено розповідає про побачене на малій батьківщині.
- На жаль, Петриківка, славна своєю унікальною технікою розпису, і Китайгород з не менш цікавими церквами не відомі широкому колу туристів, - ділиться враженнями С. Гордієнко. - Я маю намір у ході подорожі передати в штаб-квартиру ЮНЕСКО відомості про ці історичні місця для того, щоб їх включили в каталог ЮНЕСКО. Такий крок здатний підвищити туристичну привабливість Дніпропетровщини і всієї України.
У лютому заплановано зустріч у Києві Віктора Ющенка і Сергія Гордієнка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2004 > Тема "З перших уст"