Версiя для друку Обговорити в форумi

Поет і прозаїк з Червонограда Ігор Дах — спецкор газети “Акцент” (м. Львів) уже двічі за півроку побував на передовій у зоні АТО. Планує й третє журналістське відрядження. Як результат — підготував до друку збірку віршів “Співають приспані кургани...”. Вона ілюстрована світлинами автора, на яких, як і в текстах, жорстока правда про війну на Сході України, розв’язану російським агресором.
У процесі написання й збірка художньо-документальних нарисів про бійців АТО під робочою назвою “Слідами війни”. У цих творах знайшлося багато місця розповідям про наших земляків-червоноградців, які ще вчора мирно працювали на шахтах, на інших підприємствах, а сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну. Є серед них добровольці. Фрагменти нарисів уже друкувалися в газетах “Акцент”, “Гірник”, “Літературний Червоноград”, у журналі “МІСЦЕВИЙ ЧАСопис”. Достеменно знаю: публікації отримали схвальні відгуки читачів.
Якось Ігор Дах завітав на одне із занять Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики, де займаються юні таланти. Тут він зустрівся з учнем Червоноградської школи №3, членом ВГО “Сокіл” 15-річним Юрієм Бірюковим. Юрко почав відразу дякувати Ігорю Тимофійовичу. Той не второпав, за що така честь. Виявляється, що там, на передовій, Ігор Дах зустрів його батька, бійця-добровольця Олександра Бірюкова. Батько наказав синові: “Розшукай поета, подякуй йому!”. Бачили б ви очі хлопчини Юрка... Це була зворушлива зустріч.
Нещодавно Ігор Дах презентував на засіданні літературно-мистецького об’єднання “Третій горизонт” підготовлену до друку (поки що вийшов сигнальний примірник) поетичну збірку “Співають приспані кургани...”, читав вірші з неї, розповідав про своє перебування в зоні АТО, “вилазки” зі саперами, знешкодження ворожих мін, снарядів, що не розірвалися. Цим “добром” донецька земля всіяна рясно. Навіть, якщо й закінчиться війна (рано чи пізно це станеться!), то роботи саперам вистачить ще надовго. Таке, мабуть, і на Луганщині.
В обговоренні збірки взяли участь члени “Третього горизонту” Марія Лобай, Ганна Кузьмак, Богдан Демчук, Людмила Ржегак, Леся Гумен, Дарія Коберник, Надія Марцинюк, Мар’яна Правдолюбенко та інші. Було й багато запитань до автора про стан справ на фронті (інакше не назвеш), матеріально-технічне забезпечення українських бійців, їхній побут, харчування, настрій...
На все Ігор Дах відповідав фрагментарно, але чітко:
- Там, де мені довелося бувати, годують відмінно. Якщо з’їв на обід першу страву, то другої вже не міг їсти. Ні, не подумайте чогось поганого, навпаки, смачно! Тільки надто все ситне, калорійне. Наїдаєшся “під зав”язку”. Вміє дбати про бійців кухар. Прекрасно готує! Побут солдатів, звісно, вимагає кращого. Сплять у бліндажах, землянках, залазять у спальні мішки. У такому і я ночував. Не кращі умови й в офіцерів. Воду регулярно привозять у цистернах. Війна війною... Але, як це не парадоксально звучить, ніхто не хворіє грипом, ангіною.., словом, “мирними хворобами”.
Є в одному містечку на Донеччині книгарня, де продають тільки українські книги і продавці вперто спілкуються тільки українською мовою. Вона перетворилася на своєрідний клуб інтелектуалів, інтелігенції, на духовний осередок. Її часто відвідують офіцери, рядові бійці. Свої книги для реалізації навіть передав Герой України Левко Лук’яненко. Виручені кошти звелів переказати на потреби українського війська. Так само вчинив Ігор Дах, залишив у книгарні кілька своїх збірок.

Тарас ЛЕХМАН,
журналіст
м. Червоноград

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2016 > Тема "З потоку життя"