Версiя для друку Обговорити в форумi

З яким нетерпінням ми чекаємо на січень!
Адже на нього припадає три найбільші зимові свята: Новий рік, Різдво та Водохреща. Певно, тому в народі до цього місяця завжди була особлива увага.

МІСЯЦЬ ІЗ СУВОРОЮ ВДАЧЕЮ
Сама назва "січень" скоріш за все походить від слова "сікти". Адже наші пращури добре знали, що деревина, зрубана у січні, коли соки в ній завмирають і дерево ніби спить, - найміцніша. Хата, збудована з такого дерева, стояла десятиліття, а то й віки. У Музеї народної архітектури та побуту в Києві є хата, перевезена з Полісся, яку спорудили ще у XVII столітті!
Окрім загальновживаної, мав цей другий місяць зими ще й багато народних назв. На Україні січень називали "студнем", "просинцем", "сніговиком", "тріскуном", "вогневиком", "льодовиком", "щипуном", "сніжнем", "лютовієм". Наші сусіди-поляки звуть його "стичнем", білоруси - "студзнем", серби й хорвати - "сечанем", чехи - "лєдєнем".
Як бачите, усі імена першого місяця нового року пов'язані з його суворою вдачею. Так, він і щипає, і морозить, і січе, й змушує горіти щоки "вогневим" рум'янцем. Проте це і найвеселіший та найсмачніший місяць. Адже протягом усіх різдвяних свят, які тривають три тижні - від Різдва (7 січня) аж до Водохреща (19 січня), господині варять кутю, готують обрядові наїдки й напої.

ЩЕДРИЙ ГОСПОДАР - ГАРНИЙ ВРОЖАЙ

Шостого січня, напередодні Різдва, на Святвечір, господиня готувала багату кутю - ритуальну страву з пшеничних та ячмінних зерен. До звареного зерна додавали мед, товчений мак, волоські горіхи, родзинки і заливали узваром. Багатою кутя звалася тому, що, окрім неї, на святковому столі мало бути ще одинадцять пісних страв. Серед них - борщ, риба, гриби, пироги з капустою та квасолею, картопля та узвар. За традицією, родина відзначала Різдво святковою вечерею - усім, хто сидів за столом, слід було скуштувати кожної страви. Після вечері діти відносили частування своїм дідусям, бабусям та хрещеним.
Різдво, яке відзначають 7 січня, - одне з найбільших християнських свят, день, коли Діва Марія прийшла до Віфлеєма і народила сина, якому судилося стати Спасителем роду людського - Ісусом Христом.
У кожному селі була своя різдвяна ватага колядників. Молодь збиралася у гурт, обирала свого ватажка, міхоношу, "козу" та інших персонажів святкового дійства.
Завітавши до гостинної оселі, колядники влаштовували жартівливу виставу, бажали господарям здоров'я та достатку, співали й танцювали. А вдячні господарі щедро обдаровували колядників. Усі добуті "трофеї" міхоноша клав до торби, щоб згодом справедливо поділити між усіма учасниками ватаги.
Тринадцятого січня, на щедрий вечір, господині готу-вали щедру кутю, а дівчатка-підлітки поодинці чи гуртом обходили хати сусідів та родичів і щедрували. 14 січня святкували старий Новий рік. На цей день припадало й свято Василя, святого, що вважався покровителем землеробства. Ось чому рано-вран-ці батьки будили своїх синів, і ті, взявши в руки спеціально сплетену для цього обряду рукавицю, наповнювали її житом чи пшеницею й засівали у власній хаті, приказуючи: "На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та Василем!"
Батьки дарували хлопчикам гроші, і вони починали обходити сусідські оселі, посіваючи у кожній хаті й бажаючи господарям доброго врожаю в новому році.

ЦІЛЮЩА ВОДА НА ЙОРДАН
У переддень Водохреща, 18 січня, готують третю і останню кутю - голодну. Зветься вона голодною, бо доти, аж поки наступного дня в річці освятять воду, треба було постувати, тобто бути голодним.Водохреща, або Йордан - це третє велике зимове свято. Воно припадає на 19 січня. В цей день, згідно з біблійними переказами, у річці Йордан охрестили Ісуса Христа. Тому з самого ранку чоловіки йшли до річки й вирубували з криги хрест, що звався "Йордан", ставили його поруч з ополонкою й обливали червоним буряковим квасом. В обід священик, проказавши молитву, освячував воду, занурюючи у неї срібного хреста. Після цього парубки випускали в небо голубів і стріляли холостими набоями.
У народі побутувала та ще й досі побутує віра в те, що освячена на Водохреща вода цілюща. Коли її випити чи прикласти до хворого місця, вона може врятувати від недуги. Цією водою освячують житло, проганяючи з нього нечисту силу, кроплять нею тварин та зерно.
І справді, водохрещенська вода може зберігатися протягом року, а часом стоїть прозора й чиста, немов сльоза, впродовж багатьох літ.
Олена ВЕРБНА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема "Порадниця"