Версiя для друку Обговорити в форумi

За що ж нам «брат» такий?!

...Обстановка всередині Росії вже сьогодні розпечена. За розповідями мого приятеля, який працює водієм, «якщо ще рік тому мої колеги сперечалися зі мною мало не до поножовщини і кричали: «Крим — наш!» і «Путін має рацію!», то тепер зустрічають мене на роботі словами: «Ну, як там? Замут який-небудь планується?..».
І це ще не гепнувся рубль і населення остаточно не зубожіло.
З москвичів сходить колишній лиск. Шар жирку, який нагуляли в «огрядны нафтові роки», тоншає. Враховуючи інфляцію, яка неодмінно розженеться вже в січні-лютому 2016 року, звільнення, котрі неминуче досягнуть масштабів епідемії, і повернення поняття «дефіцит» у зв’язку із санкціями і невдалим «імпортозаміщенням», а також — погіршенням якості продуктів і товарів, які незабаром ще треба буде «дістати», — ентропія у суспільстві буде нарощуватися із шаленою швидкістю.
Ми маємо справу з приміщенням, заповненим «газом суспільного невдоволення». У той момент, коли насиченість досягне критичної маси, буде потрібна тільки невелика іскорка для масштабного вибуху, як виплеску всього, що накопичилося за останні роки путінського божевілля.
Майдану в Росії не станеться. Буде «російський Тахрір». Причому відбудеться він, швидше за все, через якусь «рядову дрібницю», яка раніше проскакувала в новинах, але на неї звертали увагу лише всплеском рук і погойдуванням голови.
Враховуючи прийняті поправки до «Закону про ФСБ», можна припустити, що винуватцем цієї останньої краплі цілком може стати якийсь «силовик» або ФСБшник, знавіснілий від вседозволеності і який звик до безкарності. Наприклад, хто-небудь із силовиків помилково розстріляє людей, котрі «скупчилися» на автобусній зупинці. Або відправить на той світ жінку з немовлям у колясці. Начебто все буде «по закону», але саме цей «закон» і стане відправною точкою для початку бунту. Бо заборонні укази і постанови досягли вже таких масштабів, що являють собою загрозу для життя і здоров’я кожного, — особливо враховуючи пристрасть влади до беззаконня і цілковиту її безконтрольність. І тоді цій владі пригадають усе — причому сума претензій стане несумісна з її подальшим існуванням.
Складно сказати, яку «нішу» в цьому процесі займає нинішня «несистемна опозиція», але навряд чи вона стане відіграти в ньому провідну роль. У неї був шанс на безкровне вирішення путінського питання, і вона з цим завданням не впоралася. Що ж, я, як частина цієї опозиції, не в образі за «роль другого» чи навіть «третього плану», і готовий взяти на себе ті дії, які мені довірять зробити. Якщо, звичайно, довірять. Я не прагну «забити місце» в підручнику історії, в якому майбутнім подіям, швидше за все, буде відведена пара-трійка абзаців. Моя мета — у звільненні моєї нещасної країни від ненависного більшовицького чекістського ярма. І порівняно з нею все інше вже неважливо.

Олександр СОТНИК,
російський журналіст, публіцист
http://gazeta.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 15.01.2016 > Тема "З потоку життя"