|
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "З потоку життя"
#2 за 09.01.2004
ПАМ'ЯТАЄМ ТУЮ СЛАВУ...
Костянтин МОЧУЛЬСЬКИЙ.
Польща наполегливо виявляє поховання своїх вояків в інших країнах. Останнім часом Росія також засвідчує героїчне минуле свого народу в пам'ятках та інтенсивній пропаганді. Чи й є щось важливіше для виховання патріотизму? Одне не хочуть зрозуміти росіяни, що героїка Росії складалась з героїки всіх націй імперії, на яку незалежні країни СНД мають право.
В цьому році один з політологів в керченській газеті висловив невдоволення, що Україна вивчає свій внесок в перемогу у війні 1812 - 1813 рр. Бажано показати росіянам приклад правди в цьому питанні. Ар'єргардні бої відступаючої армії Багратіона - найтяжчі, вела їх українська 27-ма дивізія, якою командував славетний син українського народу генерал-майор Дмитро Петрович Неверовський. До складу дивізії входили Одеський, Тарнопільський, Симбірський, Віленський полки, вона підсилювалась Охтирським, Полтавським, Харківським українськими полками. Дивізія захищала Семенівські флеші та Шевардінський редут, сама полягла там і французів трупом поклала. Кутузов високо оцінив українські полки: "Карпенко молодцом! Малороссы-козаки все мужеством и храбростью не уступают гвардии Бонапарта! Ахтырцам спасибо, они защищали укреп-ления храбро!" Відомі слова Раєвського: "...к прискорбию, ни в одном раскрипте не поминается о малороссах, белоруссах, башкирцах..."
В 1912 році на Бородінському полі встановлений пам'ятник з таким написом: "Бессмертной 27-й дивизии Неверовского - героям Шевардина и Семёновских флешей"... На постаменті позначені втрати кожного полку. В Симбірському полку загинули 18 офіцерів і 696 нижчих чинів, в Одеському - 21 і 491, в Тарнопільському - 30 і 750, у Віленському - 18 і 750. Не написали тільки, що в Одеському полку старшим за званням лишився один поручик, а в Тарнопільському - один фельдфебель. Тричі поповнювалась 27-ма дивізія. Під Лейпцигом 21 жовтня 1813 року, в день свого народження, від поранення загинув, тоді вже генерал-лейтенант Дмитро Петрович Неверовський - генерал, українець. Поховали його в м. Галле, за військовим звичаєм, попереду несли його нагороди - ордени Георгія 3-го і 4-го ступенів, Володимира 2-го і 3-го класів, Анни 1-го ступеня, прусський орден Червоного орла. Було йому всього 42 роки. В 1912 р. його останки перевезені в Росію і перепоховані поблизу Семенівських флешей, поруч з пам'ятником його солдатам. На чорному граніті написано: "Тут поховано прах генерал-лейтенанта Дмитра Петровича Неверовського, що мужньо бився на чолі своєї 27-ї піхотної дивізії, був контужений у груди ядром 26 серпня 1812 року". Це лише один приклад. У ту війну в Україні було сформовано 30 кавалерійських полків та піхотні полки - Малоросійський, Київський, Чернігівський, Глухівський, Житомирський, Катеринославський, Лубенський, Полтавський, Бузький єгерський корпус, Харківський полк. Без цієї військової сили годі було думати про перемогу над Бонапартом.
Полки Одеський, Симбірський за героїзм отримали почесну відзнаку. Одеський полк в тих боях заслужив право на гренадерський бій (особливий похідний марш на барабанах) і георгіївські сурми. Його солдати відтоді носили на головних уборах знаки з написом: "За відзнаку". Такі ж знаки носили воїни Симбірського полку, який двічі нагороджувався срібними сурмами.
То чому ж російському політологові не подобається вивчення в Україні історії мужності та героїзму своїх предків?
м. Керч.
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1612
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
