"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема "Українці мої..."
#33 за 14.08.2015
НАДЯ В ОБМ╤Н НА КРИМ.
Героям – слава!
КОЛИ ╤СТОР╤Я СТУКА╢ В ДВЕР╤
...Надю Савченко намагалися обм╕няти на «дорогу в Крим». Така верс╕я СБУ. Якщо ╕нформац╕я правдива, то ми тепер зна╓мо реальну вагу нашо╖ патр╕отки в очах Пут╕на. Вона дор╕вню╓ вторгненню арм╕╖ на Укра╖нський п╕вдень. Чи, якщо дивитися стратег╕чно, р╕вноц╕нна «кримнашу» як тренду. Це — круто! Життя нашо╖ льотчиц╕ виклали на ст╕л як геопол╕тичний козир. Що ж це потр╕бно такого зробити, щоб удосто╖тися под╕бно╖ рол╕? Адже вона — не син вождя, якого пропонували обм╕няти на фельдмаршала Паулюса. ╤ не сам фельдмаршал. Не цареборець Пугачов ╕ нав╕ть не Ярош. У чому секрет стр╕мкого зростання ц╕нност╕ життя ╕ свободи окремо взято╖ укра╖нсько╖ льотчиц╕, ╕м’я яко╖ ще п╕втора року тому майже н╕хто не знав? А просто час такий. Делегат ПАР╢, депутат ВР, Герой Укра╖ни, ж╕нка, ╕м’я яко╖ зна╓ весь св╕т ╕ як╕й половина св╕ту сп╕вчува╓, почала сво╓ сходження... з полону. Усе склалося б по-╕ншому, промовч вона на тому першому, знятому для Youtube допит╕. Вона здалася вдалим об’╓ктом для експерименту. Можливо, нав╕ть самому Пут╕ну. ╤дейна «бандер╕вка», непоступлива «фашистка», завербована в ╤раку американцями, вона, за планами творц╕в легенди про «убитих журнал╕ст╕в», повинна була викликати глибоку ненависть в «╕стинно рос╕йсько╖ людини». ╤ викликала. ╤м’я Над╕╖ Савченко будить у багатьох жител╕в кра╖ни, що ворогу╓ з нами, тваринну зл╕сть, що росте в╕д заздрощ╕в ╕ страху перед власною владою. Але, ╕деально п╕дходячи на роль «ворога Рос╕╖», вона так само ╕деально вписалася в образ героя Укра╖ни. ╤ не лише Укра╖ни. Мужня льотчиця в лапах у варвар╕в — класичний ╓вропейський епос наших дн╕в. У цьому маленькому ╕сторичному еп╕зод╕ протистояння Красун╕ ╕ Чудовиська Пут╕на виявилося просто знаряддям у руках дол╕. Уривки з книги, яку Над╕я пише у в’язниц╕, повертають на гр╕шну землю. Наша геро╖ня зовс╕м не така, якою ми ╖╖ уявля╓мо. Вона не генеру╓ покладен╕ за статусом героя мудр╕ сенси. Вона не проща╓ сво╖х ворог╕в ╕ друз╕в. Вона — не гламурна патр╕отка. Вона жорстока в оц╕нках, ╕ коли вийде на волю, влад╕ доведеться з нею намучитися. Але сусп╕льство ╕ св╕т ╖╖ м╕нятимуть п╕д св╕й ╕деал. ╤ ╖й доведеться з цим змиритися. Людина, яка в╕дчутно вплинула на ╕стор╕ю, вже ста╓ ╖╖ частиною, ╕ не може в╕дступити. Ми в╕ритимемо, що, пройшовши через голодування, вона в╕дкрила ╕стину, недоступну ╕ншим. ╤ усю нашу тяжк╕сть ╕ негаразди ми пов╕рятимемо ╖╖ випробуваннями. Так влаштована людина. ╤ 25 рок╕в в’язниц╕, якими загрожу╓ ╖й Рос╕я, сприймуться св╕том не як перемога Пут╕на, а як поразка. ╤ згадка про «столип╕нський» вагон, в якому ╖╖, як у кл╕тц╕, возять по Рос╕╖, пробудить пам’ять про теплушки. Т╕ сам╕, в яких в╕дправляли незгодних у ГУЛАГ, а ц╕л╕ народи — в депортац╕ю. ╤ судилище в пров╕нц╕йному Донецьку Ростовсько╖ област╕ нагада╓ про ╕ншу пров╕нц╕ю — Нижн╕й Новгород, куди заховали в╕д очей людства дисидента Андр╕я Сахарова... Надя, пишуть адвокати, дедал╕ менше в╕рить у позитивний результат. Днями написала запов╕т, попросила засв╕дчити нотар╕ально, а не п╕дписом начальника С╤ЗО. Не весела, але з╕брана. Вона готова випити чашу. Це — ╖╖ Гефсиманський сад... ...А в ╕ншому саду, в ки╖вському сквер╕ Небесно╖ Сотн╕, ст╕на будинку ожила портретом. Одна з москвичок, побачивши фото у ФБ, не роз╕бравшись, написала: в Ки╓в╕, на сир╕й ст╕н╕ будинку, побудованого в позаминулому стол╕тт╕, сам собою проявився Образ! ╥╖ поправили: це — граф╕т╕, портрет Серг╕я Н╕гояна, ╕ в╕н рукотворний. Але помилка симптоматична. Х╕ба сх╕дний вигляд Першого з Небесно╖ Сотн╕ — з сумними, всепрощаючими очима — н╕кого нам не нагаду╓? 2 серпня йому могло б виповнитися 22 роки. Всього 22. В╕н н╕чого ще не встиг. Але його смерть зм╕нила х╕д ╕стор╕╖. Цього дня разом з ним на Майдан╕ помер цив╕льний протест ╕ народилася громадянська в╕йна. Чи випадково те, що саме в╕н став Першим? Швидше за все, так. Ми взимку минулого року в страху чекали ц╕╓╖ першо╖ смерт╕. Тод╕ кул╕ л╕тали суц╕льною зав╕сою, ╕ це повинно було статися рано чи п╕зно. Але ми шука╓мо символи. Вже дуже незвичайною ф╕гурою був Н╕гоян — дн╕пропетровець ╕з зовн╕шн╕стю ченця, в╕рменин, який читав напам’ять в╕рш╕ Шевченка. Один з плакатом на ╢вропейськ╕й площ╕, що простр╕лю╓ться навил╕т. Одного цього було досить, щоб вирости у символ Майдану. Але в╕н ще став ╕ Першим... Доля — сл╕па. Але вона примушу╓ нас прозр╕ти. Зрозум╕ти, що випадок може звеличити ╕м’я кожного. ╤ найчаст╕ше поза волею ╕ бажанням людини. Ск╕льки таких, позначених долею, проходить перед нашими очима у ц╕ траг╕чн╕ часи! Ось волонтерка ╤рина з позивним Лютик, яка залишилася без н╕г... А ось медсестра з давнього вже 2014-го, як╕й снайпер простр╕лив горло. К╕борги Донецького аеропорту. 62-р╕чний донецький спортсмен, чемп╕он св╕ту, доброволець з позивним Д╕д, який кинувся з двома гранатами на кадировц╕в. Журнал╕ст «Укр╕нформу» Олег Задоянчук, який загинув в АТО р╕вно р╕к тому, на четвертий день п╕сля присяги. А ще т╕, хто зробив перший дрон ╕ хто вигадав кричалку про Пут╕на, ╕ сп╕вак-далекоб╕йник з Чикаго Вадим Дубовський, який ув╕йшов в ╕стор╕ю ремейками радянських п╕сень, ╕ поетеса Анастас╕я Дмитрук, яка написала: «Н╕коли ми не будемо братами», ╕ ки╖вський художник Андр╕й ╢рмоленко, який вигадав шеврон з кв╕ткою кропу. ╤ руфер Мустанг, який розфарбував з╕рку на московськ╕й висотц╕. ╤, безумовно, сотник Майдану, який кинув виклик Януковичу. Жив╕ ╕ мертв╕, покал╕чен╕ ╕ так╕, як╕ страждають у заст╕нках, як╕ пишуть в╕рш╕ ╕ як╕ стоять на блокпостах, вони ус╕ — двигуни ╕стор╕╖. Хто ╕ коли складе Б╕лу книгу про них, складе енциклопед╕ю ус╕х справ ╕ вчинк╕в, як╕ зм╕нили х╕д часу? Колись був дивний ф╕льм з Томом Хенксом у головн╕й рол╕ — «Форест Гамп». Хлопчина, який дещо в╕дста╓ у розвитку через те, що занадто безпосередньо сприймав св╕т, потрапляв у самий вир ╕сторичних под╕й. ╤ ╕нод╕ зм╕нював х╕д ╕стор╕╖, нав╕ть не п╕дозрюючи про це. В╕н п╕дказав, як рухатися на сцен╕ Елв╕су Пресл╕, про що сп╕вати Джону Леннону, в╕н зателефонував у пол╕ц╕ю, ╕н╕ц╕ювавши Вотергейт, ╕ бачив, хто убив Кенед╕, в╕н вир╕шив проб╕гти в╕д океану до океану ╕ вв╕в в американський стиль життя культ б╕гу п╕дтюпцем.... Кожен з нас по життю такий самий Форест Гамп. Кожен з нас в м╕ру сво╖х можливостей крутить ╕стор╕╓ю. З в╕ком це розум╕╓ш особливо гостро. Ефект метелика, в╕дстежений упродовж довгого життя, невблаганно веде до висновку: нема╓ вчинку, який не спричинив би зм╕ни в ╕стор╕╖! Просто не ус╕ це розум╕ють, а якщо розум╕ють, — вважають за краще не говорити. Хто пов╕рить, що саме ти порадив президенту йти у президенти, й навчав письменника писати, або 1 грудня в╕в за собою нер╕шучих демонстрант╕в штурмувати Банкову? Але ╓ й ╕нш╕ слова ╕ вчинки. «Римський солдат, який заколов списом Арх╕меда, в певному значенн╕ б╕льше вплинув на х╕д ╕стор╕╖, н╕ж сам Арх╕мед», — писав один з великих ф╕лософ╕в. Хтось стр╕ляв у Н╕гояна. ╤ зна╓, що людина, яку в╕н убив, — тепер герой нац╕╖. Як це — бути вбивцею Героя? Як╕ думки спадають йому на думку? Чи розум╕╓ в╕н, яка роль в╕дведена йому ╕стор╕╓ю? А як живе з тим, що нако╖в, рос╕янин, який вистр╕лив ракетою з «Буку»? Адже на його сов╕ст╕ 80 д╕тей. Не можна мати таке кам’яне серце, щоб цього не усв╕домлювати? А чи розум╕╓ в╕н, що св╕т п╕сля цього став ╕ншим? ╤ чи розум╕в його попередник, радянський льотчик Осипович, який збив ╕нший Бо╖нг у далекому 1983-му, що вбив вир╕шальний цвях у труну Радянського Союзу? А були ще Гаврила Принцип, який почав Першу св╕тову в╕йну постр╕лом у принца, наркоман Пономарьов, горе-мер окупованого Слов’янська, був його хазя╖н Г╕рк╕н. Був ╤уда, нарешт╕. Кожне наше слово — гостре як г╕льйотина. Слово нев╕ри — це метр в╕ддано╖ ворогу земл╕. Жменя бруду, кинута одним в одного, — це м╕нус одна атака на ворога. У кожно╖ людини, писав французький письменник Сартр, трапляються в житт╕ мит╕, коли можна зробити щось прекрасне ╕ велике. А можна щось погане ╕ г╕рке. Потр╕бно т╕льки вм╕ти в╕дчути, що ця мить настала. ╤ зробити ╓дино правильний крок. Давайте не будемо вважати себе маленькими людьми у цьому св╕т╕. Давайте не замикатися у сво╓му крих╕тному всесв╕т╕. Краще подума╓мо про св╕й наступний крок. ╤стор╕я не чекатиме, вона йде до нас ╕ висмику╓ нас з нашого побуту ╕ перетворю╓ життя на факел, що осв╕тлю╓ дорогу. Кожен ма╓ бути готовим. Коли ╕стор╕я постука╓ в двер╕, збиратися з духом буде н╕коли.
╢вген ЯКУНОВ, В╕ктор М╤ШКОВСЬКИЙ («Укр╕нформ»)
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2015 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15732
|