"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
#21 за 22.05.2015
«БАТЬКО НАМАГАВСЯ З╤ГР╤ТИ БРАТИКА, А ТОЙ БУВ МЕРТВИЙ...»
З депортац╕╖ – в окупац╕ю...
С╕навер Кадиров, координатор Ком╕тету ╕з захисту прав кримськотатарського народу, народився в Узбекистан╕, куди депортували його родину з Криму. На Батьк╕вщину в╕н повернувся у 1989 роц╕, коли з’явилася така можлив╕сть. Але п╕сля окупац╕╖ п╕вострова Рос╕╓ю С╕навер Кадиров знову змушений був покинути Крим ╕ ви╖хати до Ки╓ва. Про життя кримських татар у депортац╕╖ у часи СРСР, особливост╕ повернення на Батьк╕вщину ╕ ситуац╕ю п╕сля анекс╕╖ Криму Рос╕╓ю С╕навер Кадиров розпов╕в в ╕нтерв’ю Рад╕о «Свобода». – Пане Кадиров, ви народилися в Узбекистан╕, оск╕льки вашу родину депортували з Криму. Яким життя було там? – Я народився у к╕нц╕ грудня 1954 року ще в умовах комендантського режиму. Це, коли мо╖ батьки, будучи ще д╕тьми були вислан╕, там вони подоросл╕шали, створили родину, але щом╕сяця ходили ╕ в╕дм╕чалися у коменданта про те, що вони перебувають п╕д наглядом ╕ не можуть покидати цю територ╕ю. У таких умовах я народився ╕ вир╕с. А уже у 1989 роц╕ я з родиною зм╕г повернутися на батьк╕вщину предк╕в. – Наск╕льки складним було життя кримських татар у депортац╕╖? – Як жилося у депортац╕╖ у перш╕ роки, коли вислали туди мо╖х батьк╕в, а також в умовах комендантського нагляду у режимний час, мен╕ довелося взнати лише з розпов╕дей батьк╕в. А у 60-т╕ роки, коли я був у св╕домому в╕ц╕, то вже не було тако╖ заборони, що не можна було покинути територ╕ю адм╕н╕стративно╖ одиниц╕, де живеш через загрозу бути засудженим на 25 рок╕в. Але з розпов╕дей батьк╕в я знав, що вони народилися далеко в╕д того м╕сця, де народився я. Я знав, що у в╕йну вони опинилися в окупац╕╖. Вони нам розпов╕дали, як ця окупац╕я в╕дбувалася, згадували, як ╖х вивозили в нелюдських умовах, що померло багато людей. Не потр╕бно було далеко ходити за прикладами, у мо╖х батьк╕в у перш╕ роки депортац╕╖ загинула майже половина родини. У мо╓╖ мами померла мама – моя бабуся, яку я так ╕ не бачив. Це сталося у перш╕ роки депортац╕╖. Також померли мамин╕ братик ╕ сестричка, яким було по року. По батьков╕й л╕н╕╖ була депортована моя бабуся з д╕тьми, де старшим був м╕й батько. Так-от, вже в Узбекистан╕, у перш╕ м╕сяц╕ депортац╕╖, помира╓ моя бабуся, тобто ╖╖ вивезли, ╕ вони ╖╖ б╕льше не бачили. Д╕тям лише сказали, що вона померла. Залишилися одн╕ д╕ти. ╥х розм╕стили у землянках. Коли вони лишилися сам╕, у них ще померло дво╓. Залишилося тро╓ д╕тей. М╕й батько згадував такий еп╕зод про свого братика, в╕н не знав, що той помер, вир╕шив, що йому холодно, в╕н мерзне, ╕ в╕н вс╕м сво╖м т╕лом намагався його з╕гр╕ти. В╕н всю н╕ч пролежав з ним в об╕ймах, намагаючись його з╕гр╕ти, а з’ясувалося, що в╕н мертвий. – Коли у 1989 роц╕ ви поверталися у Крим, чи легко це було зробити? – Цей процес також супроводжувався забороною. ╤нша р╕ч, що ц╕ заборони були дещо пом’якшен╕ пол╕тичною ситуац╕╓ю, адже це були вже 1988-1989 роки. Це були роки перебудови ╕ СРСР був змушений пом’якшити св╕й тиск. Саме у цей пер╕од основна маса населення ╕ повернулася. Сам процес повернення був ускладнений матер╕альною складовою. Будинки в Узбекистан╕ не продавалися, оск╕льки влада робила все можливе, щоб кримськ╕ татари не могли ╖х продати. Таким чином вони намагалися утримувати кримських татар у м╕сц╕ депортац╕╖. Дехто ╖хав до Криму, не дочекавшись можливост╕ продати сво╖ будинки. А там, в╕дпов╕дно, ц╕ни на житло почали зростати. Це також п╕д╕гр╕валося штучно. Тим часом у Криму ухвалювалися нов╕ закони, як╕ обмежували розселення у зон╕ колишнього проживання депортованих. Наприклад, закритою була г╕рська частина Криму, м╕ста були закрит╕, Севастопольська зона була закрита, п╕вденний берег Криму. Процес повернення був ускладнений у матер╕альному план╕, а також у психолог╕чному. У Криму була створена така атмосфера, що, мовляв, повертаються кримськ╕ татари, а це — головор╕зи, тож вони будуть р╕зати ваших д╕тей. Тобто м╕сцеве населення було наст╕льки залякане, що було нав╕ть непри╓мно зустр╕чатися з ними поглядами, оск╕льки ╖х дуже сильно нами налякали. Цей страх розповсюджувався ╕ на д╕тей, ╕ на дорослих. У так╕й гн╕тюч╕й атмосфер╕ в╕дбувався процес повернення. ╤ це, попри те, що влада вс╕ляко намагалася провокувати ситуац╕ю, щоб знайти можлив╕сть використати випадок для запоб╕гання поверненню. – Тепер ви знову опинилися фактично у депортац╕╖, змушен╕ були покинути Крим ╕ по╖хати до Ки╓ва. Що сп╕льного ╕ в╕дм╕нного м╕ж депортац╕╓ю кримських татар, яка в╕дбулася понад 70 рок╕в тому, ╕ тим, що в╕дбува╓ться тепер? – Напевно, в╕дм╕нн╕сть лише у назв╕. Я теж н╕би перебував п╕д конво╓м м╕л╕ц╕╖, але не було такого, щоб п╕д дулом автомата. Мене не штовхали, не били прикладом. Р╕зниця лише у цьому. А все решта, сама атмосфера у Криму дуже сильно нагадувала ситуац╕ю перших рок╕в нашого повернення – к╕нець 80-х – початок 90-х. Це була дуже гн╕тюча атмосфера. – Зараз багато м╕жнародних правозахисних орган╕зац╕й критикують Рос╕ю за ставлення до кримських татар. Що ви дума╓те про цю ситуац╕ю ╕ пол╕тику Рос╕╖ щодо вашого народу? – Це — свого роду самоствердження. Коли не можуть заявити про себе ╕накше, то вдаються до тако╖ форми. Дуже важко це усв╕домлювати у час, коли м╕жнародним елементом впливу ╓ економ╕ка, а тут ще користуються методами Х╤Х стор╕ччя, коли силу визнача╓ не ╕нтелект, а груба ф╕зична сила та зброя. – Яким зараз ╓ життя кримських татар на окупованому Рос╕╓ю п╕востров╕? – Зна╓те, якщо до цього я лише з розпов╕дей чув, що таке окупац╕я, то вже з приходом Рос╕╖ я ╖╖ в╕дчув на соб╕. Це надзвичайно важко. Р╕зниця лише у тому, що зараз у центр╕ м╕ста тебе демонстративно не застрелять. Але можуть на очах у людей тебе скрутити, закинути у машину, ╕ ти можеш зникнути назавжди. У цих умовах реально дуже важко. ╢дине, що нараз╕ утриму╓ кримських татар ╕ змушу╓ терп╕ти таке ставлення ╕ тиск, – те, що це — наша Батьк╕вщина, а за межами Криму у нас земл╕ нема╓.
Тетяна ЯРМОЩУК
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15287
|