Версiя для друку Обговорити в форумi

В історико-краєзнавчому музеї міста Ірпеня на Київщині відкрилася виставка живопису по склу «Символ віри» художниці із Луганська Ірини Мезері.
Ірина Валентинівна пригадує, що з найранішого дитинства бачила себе художником. Дівчинка любила малювати. У восьмому класі вона вирішила більше не ходити до школи. Батьки порадились і показали її малюнки викладачам художнього училища. Педагоги зробили висновок, що дитина малювати вміє, але її манера далека від класичної, і переучувати юну художницю вже пізно. Довелося Ірині відпрацьовувати обов’язкову життєву програму. Дівчина закінчила школу. Потім здобула вищу освіту на історичному факультеті Луганського університету, вийшла заміж, народила дитину. Нині Ірина Мезеря – кандидат педагогічних наук і доцент кафедри педагогіки і психології Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, автор кількох навчальних посібників і численних наукових статей з проблем гендерного виховання дітей і підлітків. Ірина Валентинівна написала докторську монографію і… зупинилася. В неї була гарна родина, робота, але жінка розуміла, що її заповітна мрія може так і залишитися дитячою фантазією.
У 2004 році Ірина Мезеря зайнялася розписом по склу, розробила власну авторську техніку. Чотири персональні виставки Мезері експонувалися в Луганську і місті Перевальську на Луганщині. У 2012 році Ірині Мезері присвоєно звання «Народний майстер Луганщини».
Художниця працює в різних жанрах. Це – пейзажі, натюрморти, портрети, картини на релігійні сюжети, картини за мотивами творів улюблених художників, замальовки у східному стилі та абстрактний живопис. Мезеря чудово працює з різними фактурами, любить сміливі експерименти, віддає перевагу нетиповому для живопису матеріалу – склу.
Колись у Пабло Пікассо запитали, що означають його картини. Художник відповів: «Якби я міг сказати, що вони означають, то був би не художником, а письменником». Ірина Валентинівна – художник, але ще й педагог. Її фах – пояснювати. Вона звертається до відвідувачів виставки: «Художник є лише унікальним знаряддям в руках Божественного Провидіння. Сам же художник, воістину, не знає, як і чому з його рук виходить те чи інше творіння. Велика таїна його натхнення полягає в щохвилинному злитті сили вічної Краси і сили вічного Духу».
До своїх картин Мезеря додає стислі тексти, які допомагають глядачу зрозуміти головну ідею твору. Через героїв своїх картин художниця звертається до нас чи, вірніше, до нас звертається Провидіння творами мисткині. Ось деякі із цих звернень.
«Ти є те, що залишиш після себе людям».
«Амбіції, не підкріплені талантом і харизмою, – звичайне нахабство. Для того, щоб стати значущим у житті суспільства, необхідно повторити духовний подвиг Христа!».
«Щаслива людина не тим, що отримала, а тим, що віддала, не тим, що спожила, а тим, що створила».
Коли в Луганську розпочався збройний конфлікт, Ірина Мезеря взяла найцінніше – маму і картини – і залишила рідне місто. Її становище легше, ніж у інших біженців. Ірина з чоловіком і мамою приїхала до доньки в Ірпінь. Художниця сподівалася, що до Дня Незалежності Луганськ буде звільнено і вона з близькими повернеться додому. Але так не сталося. Тепер в Ірини Валентинівни багато запитань. Її знайомий полковник СБУ у відставці був шокований, дізнавшись про захоплення натовпом обласного управління СБУ. Він говорить, що будівлю СБУ неможливо захопити. Як це могло статися? Ірина Мезеря розповідає, що з Луганська виїхало 90% населення, і місто можна було взяти голими руками. Чому ж українська армія цього не зробила? Хто відповість на ці запитання?
На презентації виставки високу оцінку творчості Ірини Мезері дали заслужений художник України Костянтин Могилевський (він теж із Луганська, нині працює в Ірпені), ірпінські художники Валентин Негреско, Юлія Хорунжа та інші.
— Я повернуся в Луганськ, коли там знову буде Україна, — говорить Ірина Мезеря. Вона висловлює власну думку та думку своїх друзів.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "Душі криниця"