Версiя для друку Обговорити в форумi

У листопаді в Одесі, у конференц-залі готелю «Брістоль», пройшло засідання стратегічного дискусійного клубу на тему: «ЄС. НАТО... Що посилить безпеку України?». Для участі у заходах до Одеси прибули директор офісу зв’язку НАТО в Україні Марчін Кожіел, директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук, політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, політичний оглядач, журналіст щотижневика «Newsweek Polska» (Польща) Міхал Кацевич, асоційований експерт Інституту розвитку та соціальних ініціатив «Viitorial» у Кишиневі Леонід Літра та директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик.

Зустріч з представниками громадських організацій Одеси, журналістами та просто гостями конференції велася у форматі діалогу. Учасники могли не лише ставити запитання будь-кому з присутніх, але і висловити своє бачення питань безпеки.
Марчін Кожіел у своєму виступі наголосив: «НАТО не має право казати, що робити. Ми можемо лише розповісти, що робимо ми. Хочу сказати, що головною помилкою НАТО була віра, що маємо надійного партнера, з яким працюємо щодо спільних цінностей, але Росія все порушила. Та якби Україна була у НАТО, то така ситуація не виникла б».
Міхал Кацевич, відповідаючи на запитання, як вдалося Польщі пройти свій шлях до цивілізованого світу, відверто сказав: «Нам було легше. Ми всі знали, що наша дорога лежить в одному напрямку, і ситуація була дійсно комфортною. В Україні ж, треба відверто сказати, — війна. Ситуація на сході держави заважає в усьому. Українці часто запитують, чому досі Україна не в Євросоюзі. Але ж як це пришвидшити, якщо з боку Росії кордону фактично немає?! Тож від того, як закінчиться цей конфлікт, повністю залежить майбутнє України».
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов зазначив: «Легких сценаріїв виходу із цієї ситуації не буде. А паралелі з іншими державами, зокрема з Польщею, відносні. В Польщі був національний консенсус. Україна ж іще не була країною. Ми «розмита» країна, яка була вкладена у пострадянський простір. Ми розлучилися з СРСР, але не розлучилися з Росією. Але сьогодні, хоч територія стає меншою, нація стає більш консолідованою. Треба визнати, що сьогодні ми де-факто в стані війни.
На перспективу потрібно орієнтуватися на Євроатлантичну блокову систему безпеки. В будь-якому випадку ми перебуваємо на стику двох цивілізацій, двох блоків. І необхідно вирішити, чи ми — прифронтова держава, чи шукати інші шляхи, щоб гарантувати безпеку своїх громадян. Європа не каже вже, що Росія – партнер. Але вона і не каже – ворог. Війни ніхто не хоче. 100 років тому розпочалася Перша світова війна, якої нібито ніхто не хотів. Партнери з НАТО і ЄС ввели економічні санкції, які вже працюють, хоч і багато чого коштують Європі. Але вони ще будуть вводити санкції, тому не можна сказати, що нас усі кинули. Просто, повторюся, всі не хочуть війни. Рішення про війну приймає одна країна, а ось про мир – це вже, як мінімум, дві».
Представник від Молдови Леонід Літра: «У Молдові питання обміну територіальної цілісності на нейтралітет стояло давно. Але за 22 роки існування конфлікту менше його не стало. Нейтральна держава має бути дуже сильною економічно, щоб витрачати на свою армію великі кошти. А від Мінських домовленостей не варто очікувати багато. В таких домовленостях має бути довіра, а ще є необхідність у третьому гравці, який може спонукати до дотримання домовленостей. Але, як бачимо, – третього нема...».
За декілька годин спілкування було почуто чимало пропозицій і бачень, як посилити безпеку України. Зокрема, активісти патріотичних організацій висловили побажання, щоб в Одеській області пройшли військові міжнародні навчання. Звісно, вступ до НАТО — дійсно непоганий вихід, але це лише перспективи. Потрібно в нашій державі не протиставляти національності, а об’єднувати їх. Та загалом всі думки зводилися до одного — єдина держава, яка дійсно може допомогти Україні, — це вона сама.

Леонід МАТЮХІН
м. Одеса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема "З потоку життя"