Версiя для друку Обговорити в форумi

Кажуть, що якісну політичну карикатуру можна порівняти з добрим політичним анекдотом. Те й інше стає особливо затребуваним у суспільстві в кризові переломні періоди. Саме такий період триває зараз. І ось в умовах такого часу в Україні відбувся IV Міжнародний конкурс карикатури «Диявольська бензоколонка». Тема – підтримка путінською Росією тероризму в світі. Імена переможців цього Міжнародного конкурсу політичної карикатури оголосили 7 жовтня, в день народження Володимира Путіна, якого організатори називають «головним розпалювачем воєн».
Один із учасників конкурсу – відомий український карикатурист Олексій КУСТОВСЬКИЙ. З 2003 року він виграв понад 100 призів на міжнародних конкурсах, але рідко брався за політичні теми. Сьогодні Олексій якраз оприлюднив свою найсвіжішу роботу, і в зв’язку з цим Радіо «Свобода» запросило художника до розмови.
– Я ніколи не хотів малювати якісь політичні опуси. В один момент я зрозумів, що політична карикатура – це щось таке неприродне, скажімо, для художника, не повинен я цим займатися. Тому що вона межує з пропагандою. Це — дуже неприємні речі, вони забирають енергетику у людини. Але я навіть сперечався з російськими колегами, які відверто просто малювали пропаганду антиукраїнську і так далі. І я їм казав, що після ваших опусів мені вже не хочеться малювати політичні карикатури і взагалі займатися цією справою. Але...
– ...Але все ж таки Ви взялися, Ви ж довго не малювали політичну графіку, карикатуру, так? І зараз у Вас з’явилися нові роботи. Зокрема, ось сьогодні можна було побачити цю роботу з тореадором, який тримає в руках український прапор і списи у вигляді мальви, а замість бика – ведмідь. Тобто все наче конкретно зрозуміло. Ви взялися все ж таки за цю тему.
– Взявся я тому, що у нас в Херсоні організували цей конкурс антипутінський, і колеги мої кажуть, що потрібно підтримати його. В принципі я не хотів брати участь у ньому, тому що політична карикатура, як я думав до останнього моменту, — це не моє. Але зараз зрозумів, що є маленькі компроміси, коли потрібно просто зробити цю справу, тому що воювати я не вмію, я — не військовий, хоча й офіцер запасу – військова кафедра була свого часу. Але потрібно було просто патріотично підійти до цього питання. І тому я створив декілька малюнків, і з персонажем Путіна в тому числі. А цей малюнок – він такий, ви бачите....
Я — агроном за фахом, дуже люблю рослини, тому мені навіявся такий епізод... Ми, українці, фактично квітами і воюємо з Росією, за великим рахунком. Тому що перемогти неможливо російську армію (хоча Ви розумієте, що це все відносно). Малюнок – він же не вирішує проблеми. Перемога за квітами і за природою, і за чимось таким природним...
– Іншими словами – перемога добра над злом, так?
– Навіть більше. Тут любов якась, розумієте? Мені здається, що коли ці списи мальви будуть стирчати у тому ж самому ведмеді, скоріше за все, вони зможуть прорости, хоча це неприродно для них.
– А які у Вас ще є роботи, що відповідають темі цього конкурсу?
– Намалював картинку (за мотивами мультфільму) «Льодовиковий період». Там ця навіжена шаблезуба білочка, то я її зобразив у вигляді Путіна з горішком, а горішок чи жолудь – це ж Україна. Там така алегорія, вона збігається ідеально. Сміялися всі.
Ще зробив невеличкий шарж – Олланд, французький президент, і Путін. І як я зробив – зробив Олланда у вигляді корабля «Містраль», а там, де ця платформа, де сідають гелікоптери, – у вигляді букви «Н», а воно ідеально збігається... я навіть не думав, що так вийде з прізвищем, коли пишеться Олланд – спочатку ця буква «Н» йде (Hollande). І воно так ідеально вийшло, як місце для посадки. А Путіна я намалював у вигляді гелікоптера.
– А та робота з тореадором, про яку ми говорили спочатку, – це ж Ваша остання, Ви, власне, сьогодні її виставили?
– Сьогодні, так. Я її вчора робив, сьогодні доробляв і виставив. У нас життя таке, у карикатуристів, – роботи такої немає в Україні, жодного гострого політичного журналу, окрім журналу «Країна» або «Газета по-українськи». Платформи немає, де можна висловитися. До речі, реакція моїх російських колег була дуже негативна на цей конкурс, тому що вони його сприйняли як політичну пропаганду проти Росії і проти всього, що відбувається.
А ми вирішили, що треба підтримати. Мої українські колеги теж розділилися на дві частини. Половина відмовилася брати участь у цьому конкурсі, а половина – навпаки.
– Український художник Андрій Єрмоленко написав в одному своєму пості на Фейсбуці, що історію роблять художники. Як Ви до цього ставитеся?
– Я думаю, що він має рацію. Але, власне, як художники і поети, так і всі інші роблять історію.

Людмила ВАННЕК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема "З потоку життя"