Версiя для друку Обговорити в форумi

Втрати...
27 БЕРЕЗНЯ НА 79-му РОЦІ ЖИТТЯ В ЛІКАРНІ «ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ» ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ПОМЕР МИКОЛА СОМ
Микола Данилович Сом (5 січня 1935 р., с. Требухів Броварського району Київської області) — український поет, письменник. Лауреат літературної премії ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні. Член Спілки письменників України (з 1958 р.).
Працював у газетах «Нафтовик Борислава», «Вечірній Київ», «Друг читача», «Слово Просвіти», в журналі «Ранок», у видавництві «Музична Україна», в Кабінеті молодого автора Спілки письменників України. Був завідувачем відділу поезії журналу «Зміна», завідувачем літературної частини Укрконцерту.
Учителював у рідному селі та в київських школах. Працював завідувачем сектора пропаганди книжки в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Дружив із Василем Симоненком.
Микола Сом – автор багатьох поетичних книжок: «Йду на побачення», «Хроніка воєнного дитинства», «Присвяти і послання», «Сто епітафій», книжок прози «З матір’ю на самоті» та «Як я Сталіна хоронив», а також відомих ліричних пісень. Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах: «Коли починається юність», «Хлопчики», «Артист із Коханівки», «Чорноморочка», «Місяць травень», «Їхали ми, їхали» та інших. А його мелодійною колисковою «Рученьки, ніженьки…» майже два десятки років поспіль завершувалася популярна телепередача «На добраніч, діти»...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2013 > Тема "Українці мої..."