Версiя для друку Обговорити в форумi

Про те, що Росія, проводячи в сумні 70-ті роковини голодомору свій Рік в Україні, не збирається визнавати геноцид українського народу, хоч і є правонаступницею СРСР, ми довідались ще на початку року від Президента Путіна. Відомо, що це в традиціях імперської політики, яка одним із своїх дороговказів має слова Потьомкіна "Бабы ещё нарожают!" і продовжується Чечнею та "Норд-Остом", під час чого масово нищиться цивільне населення своєї ж країни.
В середу на прес-конференції в інформагентстві УНІАН Надзвичайний та Повноважний посол Росії в Україні Віктор Черномирдін підтвердив позицію своєї країни, заявивши на запитання журналіста: "Извиняться мы не собираемся! Нам не перед кем извиняться!"
Зрозуміло, що 6 чи 10 мільйонів жертв геноциду вже ніколи не скажуть, що вкоротило їм віку. Але живі ще  свідки цього нелюдського жаху, які розповідають про ці злочини, зокрема, на сторінках і нашої газети.
Актом геноциду голодомор 1932 - 1933 років вже визнала Верховна Рада України та верхня палата парламенту Канади. Україна готує звернення до ООН із проханням визнати голодомор актом геноциду українського народу. Росія ж у особі п. Черномирдіна має цілком протилежну позицію: "Все, что Россия взяла как правопреемница, - ей надо в ноги поклониться за то, что она несет этот крест и по долгам, и по другим вопросам. Но только не по голодомору".
Та чи не час вже схаменутися і визнати нелюдськими дії тодішньої тоталітарної влади стосовно українського народу, тобто назвати чорне чорним, а геноцид - геноцидом? Щоб це ніколи не повторилось - і з власним, російським народом, до речі, також...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2003 > Тема "З потоку життя"