Версiя для друку Обговорити в форумi

І. О. Моісєєнко. «Сектор обстрілу — «Аісти». (Київ, Видавництво «Криниця», 2010 р.).
Сектор обстрілу — це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища. Цей твір сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику: «Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами «Молоху війни», приречене опинитись на тому ж вівтарі».
Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані, у батальйоні загиблого поета-героя «Аіста» (О. І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів «Аіста» та Моісєєнка, вбачають ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів став цей надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїм трагізмом роман, за який автору в 2010 році присвоєно звання лауреата літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького. У цій книзі вміщено також вірші зі збірки «Эхо Гиндукуша» (значна частина — в перекладі українською Т. Майданович), окремі статті автора та відкрите звернення «Шлях із Армагедону».
* * *
О. М. Дмитренко. «Аіст»: сильніший від смерті». (Київ, Видавництво «Криниця», 2009 р.).
У цій книзі (доповнений та перероблений україномовний варіант повісті «АИСТ», 1985, Шевченківська премія 1987 р.) розповідається про життя та смерть поета, лейтенанта з Дніпропетровщини Олександра Стовби, який загинув у замовчуваній війні в Афганістані у 1980 р. Автор порушує непроминущі проблеми формування гідної особистості, громадянина і патріота, ставлення до військового обов’язку, а також висвітлює трагічну тему винищення молодого покоління в афганській кривавій війні 1979-1989 років.
Повість містить багато історичних фактів, документальних свідчень очевидців, вона спонукає до роздумів, підкреслює історичну необхідність і значущість утворення незалежної держави Україна та життєву важливість для українського народу її миротворчої політики.
* * *
«Чорні тюльпани». Афганський мартиролог України. (Київ, АТ «Друкарня «Столиця», 1999 р.).
Чорні тюльпани... Вже понад два десятиліття розпеченим тавром обпікає нашу свідомість це прокляте Богом і людьми словосполучення. Для тисяч українських родин воно назавжди стало грізним знаком біди, символом непогамовних душевних мук і безутішного горя. Хто в скорботі не схилить голову, взявши до рук цю Книгу Національної Печалі? Адже в цьому мартиролозі не просто увічнені імена синів і дочок України, підступно кинутих колишніми есесерівськими верхоправами у пеклище «брудної» війни і вигублених у нагір’ях і долинах Афганістану, але й на основі офіційних архівних документів обласних військкоматів коротко повідані їхні трагічні біографії. «Чорні тюльпани» — це скромний вінок, незгасна свіча, свята молитва на умовній братській могилі безвинно убієнних молодих українських громадян у злочинно затіяній брежнєвськими геронтократами кривавій афганській авантюрі.

Підготувала
Любов СОВИК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "Душі криниця"