Версiя для друку Обговорити в форумi

Загальновідомо, що ЗМІ впливають на громадську думку і формують її. Через пресу у громадськості формуються певні стереотипи, які зламати дуже важко. Тому журналістика - професія не тільки складна, а й відповідальна.
Варто було б розглянути сучасну кримську пресу, більшість якої шовіністично настроєна щодо України. Можна собі тільки уявити, як ці друковані ЗМІ, подаючи на своїх шпальтах антиукраїнську інформацію, нав'язують читачам власні лжепереконання.
Одним з питань, яке постійно порушується у проросійській кримській пресі, є мовна проблема. Матеріали "Крымской правды" і "Крымского времени" часто виходять за межі дозволеного. Так, стаття "МакДональдс" перешёл на мову" ("Крымская правда", 8 квітня 2003 р.) розпочинається словами: "В Крыму тихой сапой продолжается насильственная украинизация русскоязычного населения...". Однак кількома рядками нижче вказано, що російська мова використовується в усіх сферах життя: "И всюду - русская речь. Привычно и понятно". Тож про яке тоді нав'язування ми говоримо?! Мабуть, і прискіпатись можна тільки до "МакДональдса", де клієнти обслуговуються державною мовою, як і повинно бути в кожній країні. В цій же публікації директор видавництва "Сонат" Валерій Ісаєв запевняє, що йому навіть перехотілося їсти, коли до нього в цьому закладі  звернулися українською мовою. Навряд чи будь-який громадянин іншої країни відчуватиме, як Ісаєв, дискомфорт від спілкування державною мовою.
Візьмемо для прикладу іншу статтю "Москальский" язык - геть с Украины!" ("Крымское время", 9 липня 2003 р.), де говориться, що в деяких патріотичних політиків, котрі захищають українську мову, "зудит в одном месте". Не обійшлося без ворожого ставлення до Галичини. Автор публікації стверджує: "Ну так и живите своим умом в своём государстве, зачем же нас заставлять жить по вашим законам. Мы ведь действительно слишком разные...". А за якими ж законами жити в державі - сусідськими?!
Та річ не тільки в засобі спілкування. Висловлювати продержавницькі думки можна різними мовами: українською, російською, кримськотатарською. Мовний бар'єр - це лиш одна підвалинка процвітання нашої держави. А в публікаціях названих газет навіть не приховується антидержавницька позиція. Такий з першого погляду "незначний факт", як замальований державний герб в "Крымской правде" у свідоцтві про державну реєстрацію друкованих ЗМІ, призвів би, мабуть, у Львові до судового процесу. Не говорячи вже про слова головного редактора цього видання М. Бахарєва в статті "Мы вернёмся к тебе, Родина!": "...хотя и нации такой в природе не существует, украинцы - это часть русского народа, говорящая на одном из диалектов русского языка". Та ще й діючи за методом "найкращий захист - це напад", посилаються на ст. 34 Конституції України, де кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань... Редакція "Крымской правды" запевняє, що слова Бахарєва є лише його особистою думкою. То, може, треба свої приватні думки й висловлювати на приватній території, а не тиражувати на всю республіку?
Все сказане вище є лише маленькою часточкою того, що обрушують на своїх читачів мало не щодня численні російськомовні кримські видання. Тож як кримчани після такої "обробки" мають ставитися до держави, громадянами якої є, можна лише здогадуватися...
Інна ПАВЛЮЧИК, Галина РОСПОПА,
студентки 2-го курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2003 > Тема "Резонанс"