Версiя для друку Обговорити в форумi

«Материкових» читачів «Кримської світлиці» дуже схвилювала і обурила звістка про можливу поступову ліквідацію україномовної паралелі в бахчисарайській школі № 4. Хоч і не дуже вірилося в добрі наміри Колесніченка-Ківалова, та все ж дехто сподівався, що принаймні в Криму тенденції будуть кращими, аніж на материковій Україні. Адже в АРК на позитивні зміни небезпідставно сподівалися кримські татари, а раз так, то й українці могли б розраховувати на прихильні кроки влади. Бо якщо й треба захищати якісь мови в Криму, то українська — точно в їхньому числі. Принаймні українських шкіл на півострові досі набагато менше, ніж кримськотатарських, хоча відсоток українського населення значно вищий.
Зрештою, новий мовний закон тільки підштовхує поставити питання перед владою руба: якщо українська мова не заборонена, то треба створити такі умови, щоб усі, хто вважає її рідною, могли безперешкодно розмовляти на вулицях донбаських, слобожанських, кримських міст... Мовляв, якщо Ющенко десь чогось і не догледів або перегнув палицю (з дубляжем чи з тими ж судами), то виправляйте. Але ж і при ньому люди чомусь не почали розмовляти українською в Краснодоні, Макіївці, Севастополі, Керчі, Балаклаві… От ви й наведіть порядок! Гармонізуйте. Побачивши у новій мовній політиці бодай якийсь позитив, українці, може, й не протестуватимуть. Але ж де той позитив? Досі у зазначених регіонах не розмовляють українською навіть ті, хто дуже цього хоче. Про окремих «героїв-камікадзе» я не кажу, а маю на увазі саме той відсоток україномовних, який подається в переписах. Саме до нього і повинен прив’язуватися будь-який «гармонізатор». Ну хай там з розмовною мовою складніше – тут, може, й справді ситуацію так швидко не виправиш... Але досі не помітно, щоб у сонячному Криму чиновники кинулися міняти одномовні російські вивіски на двомовні – українсько-російські. Це ж неважко зробити. І був би залізний аргумент на користь мовників-«какістів»! Тут навіть найтвердіші націонал-радикали типу Ірини Фаріон просльозилися б від розчулення… Але позитивних змін поки не видно ніде – навпаки, ситуація з українською паралеллю в бахчисарайській школі № 4 викликає велику стурбованість. Ось лише деякі відгуки наших читачів з цього приводу.

Василь Горбачук, професор Слов’янського університету (Донеччина):
— Це сумний факт… І свідчить він про те, наскільки дієвою досі залишається п’ята колона в Україні. Але я переконаний, що рано чи пізно цим диявольським експериментам настане кінець. Великий народ, який пережив стільки трагічного у минулому, завоює собі гідне місце серед народів Європи. Я згоден з активістами організації «Український Дім», що в Бахчисараї треба відкривати українську школу, а не обмежуватися окремими україномовними паралелями. Бо надто вже легко можна маніпулювати українськими класами, легко їх закривати на вимогу влади.
Зараз я працюю над книгою «Чому Слов’янськ став російськомовним?». У ній аналізую всі причини звуження сфери вживання української мови. Однією з них була філігранно відточена тактика русифікації. Наприклад, надання дітям права вибору – вивчати чи не вивчати українську мову. Підступно все робилося... До того ж російськомовні класи ділилися навпіл, а вчителі російської мови отримували суттєву надбавку.
Мене дивує те, що наші верховоди, президенти і прем’єри за 20 років незалежності так і не здогадалися зробити те ж саме для підтримки української мови. Навіть патріотично налаштований Віктор Ющенко цього не зробив… Навіть те, що в патріотичному пориві пробував робити Леонід Кучма (скажімо, він планував побудувати чудову школу-колегіум у Севастополі), при Ющенку не було доведено до кінця. Отже, повноцінної мережі шкіл у Криму немає, а над такими демократичними і порядними директорами шкіл, як Світлана Фурт (які прагнуть зберегти хоча б невеличкі українські класи), тепер нависає загроза звільнення. Треба звертатися до міжнародної спільноти! Треба припинити це неподобство в Криму і почати боротьбу за відкриття повноцінної української школи в Бахчисараї. Українську школу в Севастополі треба добудувати і відкрити також – причому, без зволікань. На відміну від росіян, ми не прагнемо асимілювати інші народи, але й не погодимося з асиміляцією українців у своїй власній державі!

Галина Коваль, м. Одеса (героїня матеріалу «Яка вона, українська Одеса?», «КС» від 31.03.2006 р.):
— У Криму чи в Одесі права дітей, які хочуть навчатися в українських класах, повинні бути забезпечені. Якщо людям дати свободу вибору і не тиснути на них спеціально, то суттєвого зменшення кількості українських шкіл і класів не відбудеться. Про це говорить досвід Одеси. Райвно в примусовому порядку змушує директорів відкривати російські класи і одразу підказує механізми боротьби… з відсутністю бажаючих там навчатися. Точно знаю, що в одній школі минулого року бажаючих було… аж 6 з усіх потенційних першачків, думаю, що в інших школах схожа ситуація. А райвно «радить» доповнювати ці класи учнями, що не пройшли за конкурсом (тобто явно слабшими), але такими, що хочуть потрапити саме до цієї конкретної школи (інформація від завуча спеціалізованої школи). Відмовилась від цього тільки одна гімназія, і фактично вона тепер єдина повністю українська школа в Одесі.
Але в місті разом з появою на кожному кроці білбордів із закликом «Думай и говори на родном языке!» стало явно більше української мови (все умовно, звичайно, для львів’ян це, може, й непомітно буде), але я і мої знайомі помітили суттєве збільшення україномовних людей попри закінчення пляжного, туристичного сезону. З чужими людьми одесити ще переходять на російську, але по телефону, з дітьми та друзями все частіше розмовляють українською. Точніше, вони просто не переходять на російську, виходячи на вулицю, – так, як це було раніше. Також чула, що коли минулого року на батьківських зборах ще обговорювалось питання про вибір мови навчання, то після прийняття «регіональної мови» таке питання відпало, батьки принципово наполягають на українській (зі слів незнайомої жінки на одній із акцій на захист ТВІ), думаю, що таке цілком можливо. Людям явно не подобається, коли за них вирішують таке важливе питання, як мовне, і вони «йдуть на принцип».

Тарас Ткачук, кандидат філологічних наук, м. Вінниця:
— Психологи стверджують: «Меншість завжди перемагає за рахунок своєї згуртованості». Навіть будучи у відчутній меншості, можна протистояти, але потрібно діяти дуже організовано.
Психолінгвістами доведено, що мова домінує над нашою свідомістю. Недавні дослідження женевських учених, які вивчали емоційний стан україно- і російськомовних респондентів у Києві, засвідчили, що негативні емоції російськомовні особи переживають глибше, і арсенал лексики на позначення негативу у них значно більший. Натомість україномовні респонденти позитивні емоції переживають інтенсивніше і, відповідно, лексика на позначення позитиву є багатшою. Це означає, що коли нам нав’язують іншу мову, то це є нав’язуванням іншої свідомості. У нашому випадку боротьба йде не між двома мовами, а між різними світоглядними позиціями. Одна — спрямована на негатив, агресію, інша — проектує на позитивне сприйняття світу. На жаль, зло не добирає засобів для боротьби і протистояти йому дуже складно. Ще Сократ говорив: «Спускатися з гори набагато легше, ніж підійматися». Низькопробну культуру теж легше перетравлювати, бо це — ширпотреб. А от плекати високу культуру — дуже складно. Дуже добре, що зараз в Україні складається стереотип, коли з російською мовою пов’язані стійкі асоціації з «Русскім міром», «русскім шансоном», «крутими пацанами і тьолками» тощо. І навпаки, з усім українським пов’язані поняття чесності, порядності, толерантності і безмірної терплячості.
Якщо ж говорити конкретно про бахчисарайську школу, то можна лише подивуватися позиції недалекоглядної чиновницької братії, яка готова підтримувати найбезглуздіші ініціативи. А ще хочу віддати належне тим сміливцям, які мають сили іти проти системи. Світлана Фурт, Андрій Щекун, решта батьків, які наважилися на боротьбу, — це ті, хто йде проти течії, незважаючи ні на що. На жаль, я можу лише зняти капелюха перед цими людьми, але не уявляю, як ми, подоляни, можемо їм допомогти. Мабуть, історія вкотре примушує українців пройти через це випробування, щоб загартувати дух і об’єднатися. Тому ми приречені на перемогу. Стосовно ж мітингів проти української мови, то це добре, бо будь-яка дія викликає протидію (І. Ньютон). Чим більше буде тиснути на нас «Русскій мір», тим більше молоде покоління буде тікати від нього. Про комуністів, на руках яких кров сотень і тисяч безневинних українців, не йдеться. Їм навіть «русскоє православіє» уже не зможе гріхи відпустити...

Віра Олеш, віце-президент благодійного фонду «Екомилосердя», м. Соснівка Львівської області:
— Чи то в Бахчисараї, чи то в Красноперекопську, чи то в Севастополі, але порушувати права дітей на навчання українською мовою не можна. Виганяти директора школи за патріотизм – це просто злочин... Ситуація в Бахчисараї показала помилку українства – не домоглися свого часу стабільної мережі українських шкіл, а тепер гірко шкодуємо, відчуваючи свою безпорадність… Хай би навіть Крим був у складі Росії чи Туреччини, але і в цьому випадку кількість українських шкіл повинна бути набагато більшою, ніж тепер. Бо українці становлять чверть населення півострова, значить, саме стільки повинно бути й українських шкіл. Треба протестувати на всіх рівнях! Соснівка – шахтарське містечко, і діти шахтарів могли б зробити велопробіг до Криму. Організація «Екомилосердя» робила багато подібних акцій, агітуючи за рідне, тож досвід агітаційних рейдів у нас є великий. Якщо ситуація в АРК не зміниться, Крим про нас ще почує!

Роман Пляцко, професор, доктор фізико-математичних наук, м. Львів:
— Звичайно, з самого початку треба було боротися за створення в Бахчисараї хоча б однієї невеликої української школи. Бахчисарай є символічним містом, історичним центром кримськотатарської культури і своєрідним символом «кримськотатарськості». Українці тут і своє повинні шанувати, і неодмінно долучатися до культури корінного народу Криму. Тобто, як мінімум, одна українська школа в місті повинна бути базою як для українського національного відродження, так і для тісного міжкультурного співробітництва. Але на це потрібна воля і вищого керівництва держави, і місцевих освітянських чиновників. А поки що на кожному кроці треба вказувати, що така ситуація, яка склалася в Бахчисараї, є ненормальною. Про кожен такий випадок треба писати, доносити правду до найвіддаленіших куточків України. Завдяки газеті «День» ми дізналися про те, як відстояли українські школи мешканці Донбасу. Цей позитивний досвід повинен надихати і кримчан. Треба сказати, що система русифікації шкільництва існувала не лише в Україні, але й на польських етнічних землях — після поділу Речі Посполитої між Австрією, Прусією і Росією. Варто згадати історичні факти, описані росіянином М. Покровським. Його повість називалася «Блєднов», її опублікували у 1891 році. У Івана Франка є ціла стаття, присвячена цій повісті. Петербуржець Покровський не був відомим письменником, але цікаво викладав деякі факти. Повість «Блєднов» була своєрідним політичним памфлетом, спробою пред’явити російському суспільству такі питання, які б не дозволила висловити цензура. Книга користувалася величезним успіхом, за кілька місяців розійшлися кілька тисяч примірників. І тоді цензура вирішила вилучити її з книжкової торгівлі, адже побачила в «Блєднові» книгу, «небезпечну для інтересів росіянізму в Привіслянському краї». Там, дійсно, детально описувалися механізми інтенсивної русифікації поляків. Після 1863 року Польщу буквально наводнили «обрусителі», діячі, які брутально зайнялися русифікацією підкореної території. Події в Бахчисараї лише підкреслюють, що в менталітеті росіян за 120 років мало що змінилося. Повна «зачистка» від національних мов і культур підкорених народів вважається ледь не нормою. Парадокс полягає в тому, що Бахчисарай – це місто, яке знаходиться на території незалежної України...

Емілія Бережницька, художниця, м. Коломия:
— Те, що відбувається в Бахчисараї, не може не хвилювати і нас, галичан. Чомусь наші недруги думають, що почавши із «слабших» у мовному сенсі регіонів, вони поступово і непомітно дійдуть до Центральної і Західної України. Але ми не будемо спокійно чекати, не будемо сидіти склавши руки. Якщо треба буде, голодуватимемо в Києві і за донеччан, і за луганчан, і за побратимів-бахчисарайців!

Сергій ЛАЩЕНКО

ТИМ ЧАСОМ...

«ЯЗЫК» ПРОДОВЖУЄ НАСТУП...

Верховній Раді України пропонується ухвалити закон, який би посилив захист мовних прав російського та російськомовного населення України. Відповідний проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про засади державної мовної політики» зареєстрований у парламенті народним депутатом з фракції Партії регіонів Олександром Черноморовим.
У пояснювальній записці до законопроекту автор вказав, що його метою є, насамперед, конкретизація засад державної мовної політики щодо забезпечення конституційного права російського та російськомовного населення на вільне використання їхньої рідної мови та мови повсякденного вжитку – російської як такої, що є мовою корінного народу, мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування та мовою, якою користується якщо не більшість, то принаймні половина населення держави.
Законопроект передбачає, що Українська держава забезпечує своїм громадянам право вільного користування російською мовою як мовою корінного народу України, мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування, а в регіонах компактного проживання громадян, для яких російська мова є рідною, — функціонування російської мови нарівні з державною.
Згідно з законопроектом державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини та створення можливостей для надання на законодавчому рівні російській мові, як мові корінного народу, становища, рівного із українською мовою. Крім того, пропонується створення в державі умов для набуття російською мовою, рідною для значного числа громадян України, правового становища, рівного із тим, яким користується українська мова.
Більше того, передбачається сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови, зокрема — з урахуванням стану російської мови, яка широко використовується громадянами України на більшості території держави, забезпечення подальшого вільного використання та розвитку російської мови, що є історично і культурно обумовленим правом значного числа громадян України, із подальшим наданням російській мові статусу державної мови нарівні із українською мовою.
Законопроект також визначає, що держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя, а також впровадженню на законодавчому та виконавчому рівні російської мови як державної нарівні із українською мовою.
При цьому незнання державної мови або мови міжнаціонального спілкування не може бути підставою для відмови громадянину України у прийомі його на роботу. Після прийому на роботу службовець або інший працівник зобов’язаний оволодіти мовою роботи органу або організації в обсязі, що необхідний для виконання службових обов’язків. Водночас тексти законодавчих актів, офіційних документів, оголошень, повідомлень центральних органів влади виконуються державною та російською мовами...
http://www.unian.ua

КОЛИ ГОТУВАВСЯ НОМЕР...

Народний депутат України Олександр Черноморов виключений з Партії регіонів, а внесений ним законопроект про статус російської мови — це самопіар. Як повідомляє сайт «Крим. Коментарі», про це заявив голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов.
«На даний момент більшість тих, хто не потрапить після виборів у пул, не проходить до парламенту, починає себе піарити в різний спосіб, — сказав А. Могильов. — Зараз є десятки законопроектів щодо підвищення зарплат, пенсій і так далі. Це все більшою мірою популістські закони»...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2012 > Тема "Резонанс"