Версiя для друку Обговорити в форумi

З архіву «Світлиці»

ЦЕ НЕ ФОТОМОНТАЖ, ШАНОВНІ ЧИТАЧІ, НЕ ШОУ ДВІЙНИКІВ, НЕ РОЗІГРАШ,  НЕ СПЕКТАКЛЬ! МИНУЛОЇ П'ЯТНИЦІ В ГОСТЯХ У РЕДАКЦІЇ «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ» ПОБУВАЛА ГРУПА АРТИСТІВ ГАСТРОЛЮЮЧОГО В СІМФЕРОПОЛІ НАЦІОНАЛЬНОГО АКАДЕМІЧНОГО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ ІМЕНІ І. ФРАНКА НА ЧОЛІ ІЗ САМИМ БОГДАНОМ СТУПКОЮ! НАРОДНА АРТИСТКА УКРАЇНИ, ЛАУРЕАТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА НАТАЛЯ ЛОТОЦЬКА, ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ НАТАЛЯ ПОНОМАРЕНКО, ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ ЄВГЕН ШАХ, НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ ОЛЕГ ШАВАРСЬКИЙ, ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ ОЛЕКСІЙ ПЄТУХОВ, РЕЖИСЕР-ПОСТАНОВНИК ПЕТРО ІЛЬЧЕНКО І НАШ ВІТЧИЗНЯНИЙ ТЕАТРАЛЬНО-КІНЕМАТОГРАФІЧНИЙ ГЕТЬМАН БОГДАН СТУПКА-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ПРИЙШЛИ ПІДТРИМАТИ «КРИМСЬКУ СВІТЛИЦЮ», БО, ЯК ВИЯВИЛОСЯ, НАЧУВАНІ І ПРО НЕПРОСТУ ДОЛЮ НАШОГО ПРОСВІТНИЦЬКОГО  ВИДАННЯ, І ПРО СПЕЦИФІЧНІ КРИМСЬКІ УМОВИ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й КУЛЬТУРИ.
НЕ ВІДХОДЯЧИ, ЯК ТО КАЖУТЬ, ВІД КАСИ, БОГДАН СТУПКА І ЙОГО КОЛЕГИ-ФРАНКІВЦІ ПРЯМО В РЕДАКЦІЇ ОФОРМИЛИ ПЕРЕДПЛАТУ НА «КРИМСЬКУ СВІТЛИЦЮ». ОТОЖ, МИ ВІДТЕПЕР — ЩЕ Й ВСЕУКРАЇНСЬКА ТЕАТРАЛЬНА ГАЗЕТА! НУМО ЗА ГЕТЬМАНОМ НА ПОШТУ, ЗЕМЛЯКИ-ПЕРЕДПЛАТНИКИ!

Давненько не було таких гостей у «Кримській світлиці»! Вони немов зійшли до нас прямо зі сцени, з кіно- і телеекрану, з високого мистецького Олімпу — звичайні, прості, людяні, щирі, усміхнені, привітні. Без гриму і заготовлених монологів. Без «столичності», без дистанції — як давні і добрі знайомі, як рідні. Тому ми відразу одноголосно зарахували артистів театру ім. І. Франка до нашого редакційного штату і запросили на відкриту «планірку», які традиційно відбуваються у нас щоп’ятниці. А Богдану Ступці запропонували зіграти роль головного редактора «Світлиці», але так, щоб у газети з’явилися, нарешті, приміщення та автомашина!
Ми не сумніваємося, що якби Богдану Сильвестровичу і його колегам вдалося затриматися в редакції хоча б на кілька днів, місцева влада це запам’ятала б надовго. Бо з гетьманом Богданом Хмельницьким, роль якого   блискуче зіграв у польському фільмі «Вогнем і мечем» Богдан Ступка, краще не жартувати. Тим більше, після тих двох років полону, які Ступка-Хмельницький відсидів свого часу у Бахчисараї. До речі, а чому це у Хан-Сараї про це — ні слова? Чому б не знайти там хоч би кімнатку для відповідної експозиції? Куди кримський хан по культурі Михайло Голубєв дивиться?
Ось так Богдан Сильвестрович розпочав редакційну «планірку»! А Воронцовський палац чому тільки царськими портретами завішаний? Там же в запасниках унікальні картини українських художників зберігаються. А музей Чехова — чому лише МХАТів-ським стає? Навіщо ж так збіднювати класика? Він усьому світові належить, є в долі Чехова велика і не прочитана ще до кінця українська сторінка. Його брат Іван жив і похований в Сумах, Антон Павлович завжди туди приїжджав, і це ж його слова — «никаким Венециям не сравняться с речкой Псел...». А що вже казати про те, що путівку в життя чеховській «Чайці» дав саме український театр, бо її прем’єра у Санкт-Петербурзі перед тим провалилася.
Те ж саме і з Бахчисарайським фонтаном. Бували там і Міцкевич, і Леся Українка, але це чомусь зовсім не рекламується. Де тут закінчується культура і починається політика, кримсько-українська наша владо? Цікавий випадок пригадав народний артист України Олег Шаварський. У 1992 році, коли театр ім. Франка також гастролював у Сімферополі, тут було не зовсім спокійно: намети, мітинги. Одна жіночка так активно проти України виступала — не підступись. «І що ви ото проти мене маєте? — питаю. — Я вас не знаю, ви мене не знаєте, а клянете. А я, між іншим, отут спектаклі граю, прийшли б...
Після вистави зустрічає з квітами, дякує. Я її потім на всіх спектаклях помічав. А біля наметів більше не бачив...»
Ми вже у минулому номері нашої газети кланялися митцям-киянам за те, що, дякуючи їм, в Криму подолано усі мовні бар’єри. А, значить, і політичні, бо коли між людьми немає духовних перепон, політиканам робити тут нічого. Народна артистка України Наталя Лотоцька розповіла про те, як вони з Поліною Лазовою (не плутати з Пронею Прокопівною!) якось подякували одній молоденькій татарочці на ринку: «Да хранит Вас Аллах!». «Бог один...» — відповіла татарочка. Яка делікатність, який такт!
...Ми від душі посміялися з гостями, які, як ніхто, тонко й делікатно відчувають життя, над анахронічною вивіскою кримського компартійного рескому і кримською «гімнотворчістю». Ми пом’янули нашого покійного редактора Володимира Миткалика (теж, до речі, Сильвестровича), якому 29 липня виповнилося б лише 55 років. «Ми робимо одну справу», — сказав на прощання Богдан Ступка, якого ми на радощах урочисто проголосили гетьманом усіх «світличних» передплатників. І пообіцяв приїжджати частіше — до Криму, а, значить, і до нас.
Ще раз дякуємо вам за все, гості наші щирі! Після ваших відвідин нам усім на душі стало легко й сонячно. З такими душами можна  робити світлу газету — «Світлицю»!

Віктор КАЧУЛА
«Кримська світлиця»,
13 липня 2001 р.

*    *    *
P. S. Ми й досі всією редакцією дивуємося, як у тій гастрольній круговерті-заклопотаності Богдан Ступка викраяв кілька годин дорогоцінного часу і нагрянув зі своїми колегами-франківцями до «забутої владою й «Просвітою» (за Д. Кононенком) газети з таким приголомшливим візитом. Це ж яку треба мати велику українську душу, і совість, і мудрість, щоб розуміти, ЩО значать для «Світлиці» і «світличан», для всього «діаспорного» кримського українства (а тоді, як кажуть в Одесі, це вам було не тут...) — такий візит, такий жест, така сцена! Уявіть, що кожен більш-менш значущий київський начальник (і не обов’язково від культури), пролітаючи на шляху до моря над Сімферополем, візьме та й загляне на хвилинку до української редакції, чи школи, чи театральної студії «Світанок»: а як тут наше українство поживає? А чи не треба чимось підсобити?
Для цього треба бути СТУПКОЮ. Як же нам усім, Богдане Сильвестровичу, Вас тепер не вистачатиме...

«УКРАЇНА ВТРАТИЛА ГЕНІЯ, А Я ВТРАТИВ ДРУГА...»

Режисер Володимир Бортко, який зняв фільм «Тарас Бульба», де головну роль зіграв Богдан Ступка, вважає смерть актора втратою для всієї культури, повідомляє РІА Новости.
«Він мав велике значення для нашої культури. Останнім часом Богдан Ступка багато знімався в Росії... Ми втратили великого артиста, не тільки наша культура. Він був одним з кращих акторів Європи», — підкреслив режисер.
За словами В.Бортка, Богдан Ступка був дуже «веселою, доброю, а головне — мудрою людиною». «Я глибоко сумую, оскільки пішов з життя мій товариш по роботі. Над «Тарасом Бульбою» ми працювали цілий рік. Зйомки іноді проходили у вкрай важких умовах, але з Богданом Сильвестровичем завжди було легко спілкуватися. Він підбадьорював і своїх молодих товаришів, показував, що є ще порох в порохівницях. І знімальна група, дивлячись на його енергетику, жила», — поділився спогадами режисер. «Пішов один з нас. Коли помирає такий актор — це безумовна трагедія. Але герої, яких він зіграв, будуть жити», — сказав В. Бортко.
*     *     *
Народний артист України, режисер Ярослав Лупій називає непоправною втратою для мистецтва смерть актора Богдана Ступки. Про це він сказав у коментарі УНІАН.
«Це найбільша втрата. Це була величина, це була глиба. Втрата просто непоправна. Ми його завжди пам’ятатимемо», — сказав Я.Лупій. Як відомо, Б.Ступка знімався в історичній драмі режисера Я.Лупія «Данило – князь Галицький» (1987).
*     *     *
Зі смертю видатного актора театру і кіно Богдана Ступки Україна втратила генія.  Таку думку висловив голова Кримської організації Українського союзу ветеранів Афганістану, депутат кримського парламенту Сергій Куніцин у зв’язку зі смертю великого актора, передає кореспондент УКРІНФОРМу.
«Дізнавшись про його смерть, я пережив справжній шок. Це не лише втрата для всієї України, але і моя особиста. Я можу сказати абсолютно щиро, що втратив друга, а країна – генія», — сказав С. Куніцин.
Він відзначив, що давно знав Богдана Сильвестровича. «Це була людина повна сил і енергії, доброти і порядності. Особливою якістю, яку він мав, можна було назвати простоту. Простий у стосунках, у судженнях і в підході до життя. Спілкуватися з ним було завжди приємно і легко».
За словами Куніцина, його остання зустріч з Богданом Ступкою відбулася в Севастополі на одному з кінофестивалів. «Ми тоді довго розмовляли за обідом і здавалося, що його плани і задуми неможливо зупинити. Я висловлюю співчуття близьким і рідним Богдана Сильвестровича і ще раз схиляю голову у цю важку годину...», — сказав депутат кримського парламенту.
*     *     *
«Актори, як циркові коні, коли виходять на арену, б`ють копитами до останнього подиху. Таким був і Богдан Ступка, — не шкодуючи себе, брався за ролі — великі і малі, в театрі і в кіно. Тому й встиг зробити так багато», - сказав про свого давнього колегу та товариша народний артист України Федір Стригун, художній керівник львівського театру імені Марії Заньковецької, в якому починав Богдан Ступка.
Він відзначив, що хоча творче життя Ступки більше пов’язано зі столицею, його зв’язок з рідним містом ніколи не поривався.
«Останній раз ми бачилися під час київських гастролей нашої трупи. Грали «Чаріку» та декілька інших вистав. Богдан був на кожній з них, увесь час горнувся до нас, а на вокзалі все не покидав перон. Я запитав його: «Чому не йдеш додому?», а у відповідь: «Нехай ще хоч хвильку побуду з вами». Зі Львовом його зв`язувала міцна пуповина, і цей зв’язок не обривався ніколи і був взаємним», — розповів артист.
*     *     *
Героя України, художнього керівника Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Богдана Ступки не стало 22 липня, на 71-му році життя...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2012 > Тема "Українці мої..."