Версiя для друку Обговорити в форумi

Останні років п’ять в Україні спостерігається бурхливий розвиток так званої малої авіації. Нині «на руках» у наших співвітчизників щонайменше чотириста одно-, чотиримісних літачків. Утім, це не надто багато, бо, приміром, у маленькій Чехії подібної техніки вдесятеро більше.
Як відомо, урядовою постановою 2009 року значно спрощено, наближено до європейських стандартів порядок експлуатації таких літальних апаратів. А чи не призведе це у підсумку до того, що нині коїться на вітчизняних автошляхах?
— Жодним чином, — переконаний 55-річний корінний євпаторієць Сергій Шевчук. — Хоча б тому, що сьогодні досить серйозні вимоги передовсім до стану здоров’я. Вони, до речі, однакові — щодо діючого військового льотчика, пілота пасажирського «Боїнга» чи легкого «одномоторника». І ще. На відміну від водійських прав пілотську ліцензію неможливо придбати за гроші. Гаразд, гіпотетично уявімо, що ви її все ж купили. Злетіти ви зможете, а от приземлитись — навряд чи. Багаті люди просто купують великі літаки на кшталт «Цесни-джети», наймають пілота і спокійно літають. У випадку з малою авіацією приблизно 80 % пілотів — це люди з невисокими статками, зазвичай колишні військові і цивільні льотчики. Вони обмежують себе в їжі, ходять здебільшого пішки, на аеродром приїжджають на велосипеді, щоб тільки на півгодини-годину піднятись у небо на своєму «дирчику». Це цілком адекватні люди, без фанатизму.
Особисто Сергій Миколайович «став на крило» на власному RV-10 Kіт, якого, до слова, з приятелями зібрав і перегнав із Москви до Євпаторії тільки чотири роки тому. За цей час пройшов повний курс підготовки приватного пілота у стінах Кіровоградської льотної академії, освоїв 5 моделей вітчизняних і зарубіжних ЛА, налітавши понад 600 годин. Торік на півночі Італії Сергій Миколайович відпрацював навички аварійного приводнення на тамтешнє озеро Комо і отримав відповідний міжнародний сертифікат. А ще облітав кіпрське небо.
 Сьогодні у Шевчука аж три власних ЛА, у тому числі й досить раритетна, єдина в Україні, двомісна Сеssna-140. А ще напівготова точна копія (зібрана чоловіком власноруч за оригінальними кресленнями) унікального німецького довоєнного розвідника Storсh.
 — В архівах, — пояснює свій вибір євпаторієць, — я «розкопав», що у роки минулої війни у нас на Демерджі був партизанський аеродром. Там сідали виключно «тихоходи» По-2, бо майданчик був завдовжки всього якихось 600 метрів, а далі прямовисна скеля. Я вирішив пролетіти за цим маршрутом. Для цього годиться тільки Storсh. Цей літак спочатку призначався для розвідки й евакуації підбитих льотчиків. Машина цікава тим, що завдяки своїм щільовим прикрилкам могла приземлятись із навантаженням «4g» подібно до вертольота. Перед війною Гітлер подарував такий літак Сталіну. А той дав команду авіаконструктору Яковлєву зробити вітчизняний аналог. У результаті вийшов Як-12, проте до Storсh йому все ж було далеко.
Утім, Сергій Шевчук наразі більше переймається не історичною реконструкцією, а підготовкою реального перельоту до Лісабона (переліт запланований на квітень-травень 2012 року). Його надійна «ервішка» давно в готовності № 1. На ній замінено майже все — навігаційне обладнання, пілотське крісло, а ще встановлені чотири додаткові баки з пальним. Маршрут до португальської столиці — а це понад три з половиною тисячі кілометрів — мій співрозмовник збирається подолати без проміжних посадок за тринадцять годин. До нього в Україні ще ніхто на це не наважувався.
Базується крилата техніка Сергія Шевчука, як і його шести однодумців-пілотів, на єдиному у Криму приватному аеродромі «Табаско» під Євпаторією. Польовий аеродром площею всього 10 гектарів за ці два роки встигли випробувати чимало не тільки українських, а й європейських «легкомоторників». Їх Сергій Шевчук, як керівник однойменного авіаклубу «Табаско», гостинно зустрічає, возить на своєму авто на екскурсії по Криму. Із деякими зарубіжними колегами євпаторієць контактує по Інтернету і має намір познайомитися ближче під час майбутньої кругосвітньої подорожі, яку планує здійснити після згаданої вище лісабонської репетиції. Скажімо, з акушером із Австралії Джоном Джохансоном. Той, виявляється, на своїй крихітній «ервішці» зумів обігнути земну кулю тричі.
— Австралієць, — продовжує Сергій Миколайович, — дав мені слушні поради, рекомендації. Здебільшого щодо островів у Тихому океані: як туди сісти, з ким заздалегідь зв’язуватись, де візу оформляти. Це вкрай важливо, особливо у деяких латиноамериканських країнах. Там твій літак можуть елементарно обстріляти, сприймаючи його, приміром, за небажаного американського розвідника.
У самого Шевчука зібрана практично вся повна інформація щодо кругосвітніх подорожей на легкомоторних літаках. І не тільки. Свого часу на Канарах євпаторійцю випала нагода познайомитись із живою легендою — знаменитим норвезьким мандрівником Туром Хеєрдалом.

Василь САДОВСЬКИЙ

На знімку: Сергій Шевчук у ангарі на рідному аеродромі «Табаско» біля своєї раритетної Cessna-140.
Фото автора

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2012 > Тема "З потоку життя"