Версiя для друку Обговорити в форумi

В гостях у «Світлиці»

Канадець українського походження Юрій Олександрович Клюфас ніколи не жив ні в Україні, ні в Радянському Союзі. І віддзеркалює сьогодні він точку зору на події в нашій державі іноземців, щоправда, не середньостатистичних, а тих, для кого Україна ніколи не була і не стане чужою. Бо навіть живучи і виховуючись у заможній і щасливій родині, дитина завжди тягнутиметься серцем до рідної матері. І подібних Юрію Олександровичу в Канаді – ціла численна діаспора. Ці люди ладні відстоювати свої етнічні права, та не доводиться. Для їхніх дітей є в Канаді чотири українські школи-восьмирічки, а самі вони можуть передплачувати «Українські вісті», «Гомін України», «Новий шлях» та «Український тижневик», слухати чотири українські радіостанції та переглядати телепрограми «Світогляд» і «Контакт». Саме президентом української телемережі «Контакт» і є пан Юрій, а також головою Спілки українських журналістів Північної Америки.
Народився він в Англії, куди переїхали його батьки з Перемишля, які, щоправда, ще не були тоді нічиїми батьками, та й взагалі були незнайомі. Але доля їх впевнено вела до зустрічі і створення сім’ї. Чому саме в Англії? Та тому, що наприкінці Другої світової війни рідна земля була окупована англійськими військами. Далі сталося так, що Олександр (батько Юрія) зустрів свого колишнього вчителя Романа Дубляницю, у якого була дочка Лідія...
Після одруження родина переїхала до Канади, на той час уже маючи старшого сина. Усього Лідія Романівна народила п’ятьох хлопчиків і двох дівчаток, але сама прожила, на жаль, недовго – матусі не стало, коли Юрко був ще підлітком.
У сім’ї Клюфасів розмовляли українською мовою, попри англомовне оточення. Юрій Олександрович здобув і вищу українську освіту в Римі. Тож не випадково до його нинішнього маршруту: Тель-Авів – Лондон – Варшава – Нью-Йорк – Гарфурд – Торонто увійшла й Україна. І прилетіли до Криму Юрій Клюфас та телеоператор Андрій Равлик задля зустрічі з праведником України Дмитром Омелянюком, дитячий досвід якого пов’язаний з порятунком євреїв його батьками під час Голокосту. Ризикував життям і дев’ятирічний Дмитрик, який носив двом єврейським чоловікам у клуню їсти. І оскільки президент телемережі «Контакт» та його оператор готують відеосюжети до міжнародної конференції, присвяченої митрополиту Андрею Шептицькому, котрий рятував євреїв від фашистських нелюдів, у фокусі уваги є, зокрема, українсько-єврейські стосунки. Тим більше, що готує конференцію організація «Українсько-єврейська ініціатива». Взагалі ж конференція, що триватиме з 21 до 26 квітня, планується як академічна, де буде задіяна міжнародна професура, хоча матимуть місце і зустрічі з міністрами уряду та парламентарями Канади, з українською громадою, заплановано і відвідування будинку Голокосту. На конференцію будуть запрошені також священнослужителі найвищого рангу різних конфесій, зокрема, з України.
Про все це розповів Юрій Клюфас, завітавши до редакції «Кримської світлиці», куди запросив його наш давній друг Дмитро Омелянюк, зважаючи на висвітлення газетою, зокрема, і єврейської тематики. Бо саме толерантність, повага до усіх народів мають стати прикладом з боку титульної нації України, що, до речі, взагалі притаманно нашому народові.
Та у Юрія Олександровича виникли вже інші робочі плани – його зацікавила діяльність єдиної україномовної, а головне — української за духом газети в Криму. Взагалі про Крим він знає небагато. Для нього передовсім це — Україна, до якої сьогодні у світі ставлення досить непросте. Юрія Клюфаса хвилює, чи дійсно є в Україні цензура, і відповідь на це запитання він уже має, незалежно від нашої точки зору. Це ж саме стосується і ситуації щодо демократії. Каже, що навіть канадський прем’єр-міністр приїздив в Україну розбиратися стосовно тиску на Український католицький університет у Львові років зо два тому. Втім, після його втручання ситуація нормалізувалася. Але, зважаючи на європейські прагнення України, які передбачають її входження до зони вільної торгівлі, для потенційних учасників цього процесу дуже важливо й дотримання інших свобод в Україні. Не підтримує Юрій Олександрович загравань з нашим північним сусідом, оскільки українська діаспора добре пам’ятає історію стосунків України з її «старшим братом», чи то «сестрою» і побоюється можливого засліплення українців якоюсь тимчасовою вигодою. Звичайно, легко бути принциповими, живучи в економічно розвинених країнах і маючи змогу лише готуючи допоміжний матеріал до конференції облетіти увесь світ. Але землі своїх батьків ці люди щиро бажають добра, і їхні погляди, зрештою, збігаються із позицією наших свідомих громадян. «Україна на роздоріжжі» — так називалася попередня конференція, що транслювалася телемережею «Контакт», на якій обговорювалися щойно згадані питання. Та невже ми і дійсно «на роздоріжжі», чи, можливо, за океаном діють якісь штучно створені стереотипи, які виникли ще за часів помаранчевого Майдану? Тоді буквально на хвилях усіх радіостанцій можна було почути прізвище попереднього Президента, і якби не той Майдан, багато хто і досі вважав би Україну неперспективною російською губернією...
Але було й інше, про що не знають за кордоном. Розповідаючи про нашу газетну долю, головний редактор Віктор Качула не міг не згадати, за яких обставин газета ледь не припинила свого існування. Він продемонстрував гостям запис прес-конференції Президента Віктора Ющенка, який на всю Україну обіцяв розібратися з нашими проблемами впродовж двох днів і врятувати «Кримську світлицю». Але чи то не зміг, чи не встиг...
Здивував, напевне, наших канадських гостей позитивний факт стосовно Президента Леоніда Кучми, який, схоже, викликає за кордоном суто негативні емоції. Бо це саме за втручання цього Президента вирішилися наші проблеми з пристойним приміщенням для редакції. Здавалося б, можна було вирішити це питання і на рівні місцевої влади. Та де там! Ми б і досі поневірялися по підвалах з каналізаційними трубами – іншого кримська влада не пропонувала. Таким самим позитивом могло б «поділитися» і керівництво Української гімназії, побудованої за Л. Кучми, якщо, звичайно, не коротка пам’ять. Тож, визначаючи загальні тенденції, чи варто все фарбувати в один колір?
Думаю, наш гість був дещо здивований почутим. Не зрозумів він і того, чому архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент, який уже 15 років очікує виділення землі під спорудження храму, теж змушений був апелювати до Президента. Це усвідомлює лише людина, яка знає нашу кримську специфіку. А канадські українці мають у своїй державі те, що кримським українцям й не снилося і, ймовірно, без президентського втручання.
Та попри різний життєвий досвід, попри різне громадянство, ми з нашими гостями були-таки часточками одного народу, який може бути й успішним, і щасливим, і незрадливим. «Не забувай своєї України!» – назву цієї популярної телепередачі пан Юрій перекладав з допомогою свого двадцятитрирічного колеги, також українця за походженням Андрія Равлика, який 10 років тому переїхав до Канади із Польщі. Якою, можливо, ще небачена Україна відкрилася для юнака сьогодні? Сподіваюся, що незабутньою, як пам’ятають її старший Юрій Клюфас та багато інших українців, розкиданих по світу війнами, репресіями і злиднями.

Тамара СОЛОВЕЙ

Гості з Канади в редакції «КС»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Українці мої..."