Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно Історичний клуб «Холодний Яр» виданням книги «Тиха війна Рената Польового» започаткував серію «Видатні українці». Це вагома в прямому і переносному значенні цього слова книга. В ній 1040 сторінок і близько 700 фото. Герой книги — нині, на жаль, уже покійний талановитий винахідник і палкий український патріот Ренат Петрович Польовий.
Книга містить спогади і гострі публіцистичні статті Польового та спогади про нього. У творчому доробку Рената Петровича — 93 винаходи і 72 технічні статті. Його, як фахівця в галузі виробництва базальтового волокна, запрошували в Ізраїль. Р. Польовий налагоджував це виробництво в Росії і Грузії, на японській фірмі і в Кореї. У СРСР він тричі отримував 20-тисячну премію та інші відзнаки. Хоча, щоб отримати належну винагороду, йому доводилося судитися.
Однак доля, нагородивши його талантом, водночас обдарувала і бідами. Замолоду Ренат Польовий через нещасливе кохання потрапив у погану компанію і в результаті опинився в місцях позбавлення волі. Та відбувши покарання, він приїхав на Кубань, де одружився з кубанською козачкою Вірою. Потім Польові переселилися в Костянтинівку на Донбасі. Ренат Польовий закінчив технікум, а потім здобув і вищу освіту. 
Він також самостійно вивчав історію і культуру України. Протягом 1966-1980 років об’їздив всю Україну, не оминувши жодного козацького полкового чи сотенного містечка. В Роменському краєзнавчому музеї Ренат Польовий познайомився з поетом Данилом Кулиняком, з яким потім підтримував дружні стосунки до кінця свого життя. Данило Кулиняк розповів про винахідника Рената Польового на шпальтах журналу «Знання та праця» та інших видань. Р. П. Польового запросили на роботу в Київську науково-дослідну лабораторію базальтових волокон. Талановитого винахідника намагалися переманити в Москву, обіцяючи всі умови. Але Ренат Польовий відмовився покидати Україну. Він жив у Бучі та Ірпені під Києвом.
Частину зароблених грошей Ренат Петрович жертвував Українському товариству охорони пам’яток історії та культури. Він також допомагав подвижнику української культури Івану Гончару, дисидентам, брав участь у відродженні українських народних традицій. Виникає запитання: чому ж його не заарештували? Справа в тому, що винаходи Рената Польового використовувалися у військовій і космічній техніці. А в Радянському Союзі військові питання були пріоритетними. Очевидно, військовики не дозволяли кадебістам репресувати талановитого винахідника. Ренат Польовий був, як зазначає письменник і історик Роман Коваль, технічним генієм.
Подружжю Польових довелося пережити найгірше — їхній син Микола загинув 27-річним унаслідок нещасного випадку на роботі. Це найстрашніше, коли батьки хоронять свою дитину.
Ренат Польовий проніс крізь усе життя любов до української народної пісні. Він співав у хорі «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка. Українська пісня допомагала Ренату Петровичу долати всі біди.
Наталя Околітенко написала роман «Базальтові острови», прототипом головного героя якого став Ренат Польовий.
Винахідник жертвував гроші на видання українських книг, бо він дійсно не на словах любив Україну. Ренат Польовий написав і видав три книги «Кубанська Україна», «Кобзарі в моєму житті» і «Моя боротьба». В останній книзі він розповів про свою винахідницьку справу. Р. Польовий підтримував дружні стосунки з багатьма кобзарями, зокрема з ялтинським бандуристом Олексієм Нирком, про якого теж розповів у своїх спогадах.
Презентація книги «Тиха війна Рената Польового» відбулася в Києві та Ірпені.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Українці мої..."