Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3033)
З потоку життя (6242)
Душі криниця (3437)
Українці мої... (1453)
Резонанс (1479)
Урок української (987)
"Білі плями" історії (1659)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРИПОВЕРХОВИЙ ГЛЕЧИК ╤ ЗАБОРОНЕНИЙ ОРНАМЕНТ. НАШ╤ НА ТУРЕЦЬК╤Й ВИСТАВЦ╤
У Анкар╕ представлено керам╕чн╕ витвори укра╖нки та кримського татарина


СТР╤ТЕННЯ ГОСПОДН╢
15 лютого - велике церковне свято Стр╕тення Господн╓. У народ╕ кажуть, що на Стр╕тення зима йде...


ПРОЦЕС ТРИВА╢: ДО ПЦУ ПЕРЕЙШЛО ВЖЕ ПОНАД 300 ПАРАФ╤Й КОЛИШНЬО╥ УПЦ МП
Найактивн╕ше переходять параф╕╖ на заход╕ та в центр╕ Укра╖ни


СПАСИБ╤ НЕСТАЙКУ, БЕРДИЧЕВУ ╤ ВС╤М-ВС╤М-ВС╤М!
2 лютого в м. Бердич╕в Житомирсько╖ област╕ в╕дбувся ф╕нал 1-го Всеукра╖нського...


«МИ — Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!»
ГАЗЕТА «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ОГОЛОШУ╢ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 24.02.2012
«Час п╕дносить геро╖в ╕ викреслю╓ зрадник╕в...»
Василь ДЕР╤Й

Василь Антонович Дер╕й народився 26 червня 1959 року в сел╕ Хом’як╕вка (тепер Наг╕рянка) Чортк╕вського району Терноп╕льсько╖ област╕.
Зак╕нчив Наг╕рянську восьмир╕чну школу з похвальною грамотою (1974 р.), Копичинський техн╕кум бухгалтерського обл╕ку з в╕дзнакою (1977 р.), економ╕чний факультет Укра╖нсько╖ с╕льськогосподарсько╖ академ╕╖ з в╕дзнакою (нин╕ — Нац╕ональний аграрний ун╕верситет) у 1981 р., асп╕рантуру при Ки╖вському ╕нститут╕ народного господарства (нин╕ — Ки╖вський нац╕ональний економ╕чний ун╕верситет) у 1990 р. ╕ в тому ж роц╕ захистив кандидатську дисертац╕ю.
Автор (сп╕вавтор) 158 наукових ╕ навчально-методичних праць, 42 методичних розробок, десятк╕в статей в Економ╕чн╕й енциклопед╕╖, Терноп╕льському енциклопедичному словнику, фахових наукових виданнях.
Заступник зав╕дувача кафедри обл╕ку ╕ аудиту в ╕нвестиц╕йн╕й сфер╕ Терноп╕льського нац╕онального економ╕чного ун╕верситету (ТНЕУ), кандидат економ╕чних наук (з 1991 р.), доцент (з 1993 р.).
Член Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» (1993 р.), Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка (2005 р.).
Друкувався в газетах та л╕тературних альманахах. Автор зб╕рки в╕рш╕в для д╕тей «М╕й Букварику, Букводарику» (1996 р.), поетично╖ зб╕рки «Пора каштанового цв╕ту» (2001 р.), п╕сенних зб╕рник╕в «Мамин╕ турботи» (1997 р. та 2003 р., сп╕льно з кримським укра╖нським композитором В╕тал╕╓м Лазаренком).
Лауреат Всеукра╖нсько╖ л╕тературно-мистецько╖ прем╕╖ ╕м. ╤ванни Блажкевич (2001 р.), призер обласних л╕тературно-мистецьких конкурс╕в «Голос серця» (1998 р., 2001 р., 2007 р.), другого обласного конкурсу пам’ят╕ поета ╕ вченого-економ╕ста Володимира Вихруща (2002 р.), всеукра╖нського профес╕йного конкурсу «М╕с ╕ м╕стер Баланс-2002». Член крайового л╕тературного об’╓днання при Терноп╕льськ╕й обласн╕й орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни (з 1985 р.), редакц╕йно╖ ради Всеукра╖нського журналу для д╕тей «Дзв╕ночок» (з 1998 р.).

Василь ДЕР╤Й
«Час п╕дносить геро╖в ╕ викреслю╓ зрадник╕в...»

БЕЗ КУЛЬТУ ХИМЕР

Час, м╕й супутник, нин╕ вт╕ка╓
тихенько в╕д мене,
Чи, можливо, це я непом╕тно
 ховаюсь в╕д часу.
Наказавши суворо
 молодому душею Пегасу
Повернути за л╕сом у поле
 рясне й л╕тньо зелене.
Там, у пол╕, без культу химер
 з постмодерного св╕ту
╤ образ, що ╕нтриги майстерно
 спл╕тають в клубок.
Там закони природн╕
 знають ус╕ на зубок,
Та поклони натхненно
 б’ють коники л╕ту.
Я до поля б╕жу, як до себе,
 в минуле дитинство,
Безвусим веселим хлоп’ятком
у гурт пастушк╕в молодих.
Пам’ятаю виразно, пов╕рте,
 донин╕ кожного з них,
╥х на╖вне (для мене)
 ╕ таке дороге благочинство.
У вузькому в╕д криз, довжелезн╕м
 ╕ темн╕м тунел╕,
Що роки спресував
 у гони розмитих в╕ками дор╕г,
Я шукаю квапливо у п╕тьм╕
 хоч якийсь обер╕г
╤ знаходжу в╕дзнаку
 ╕з мо╓╖ старо╖ шинел╕.

У ГОРАХ АФГАНУ

М╕й ровесник упав
у засн╕жених горах Афгану
╤ його молодого
 покидала нав╕ки душа,
Та допоки живу я на св╕т╕,
 не перестану
Пам’ятати, як легко
 в╕н у в╕чн╕сть ╕з дому рушав.
В╕д ц╕╓╖ в╕йни ще не скоро
 зал╕чаться рани,
А колишн╕ в╕йськов╕
 не в╕дчують здорового сну
Пробива╓ться правда
 кр╕зь табу ╕ обмани
Та сучасну, нахабну
для звичайних людей, крутизну.
М╕й ровесник в╕д служби
не ховавсь за маму ╕ тата,
Йшов см╕ливо у перших
 солдатських рядах
Та, на жаль, зустр╕чала
 батьк╕вська хата,
Не його молодого,
 оцинкований прах.
М╕й ровесник упав
 у засн╕жених горах Афгану
╤ його молодого
 покидала нав╕ки душа,
Та допоки живу я на св╕т╕,
 не перестану
Пам’ятати, як легко
в╕н у в╕чн╕сть ╕з дому рушав.

ЗАСТУПИЛИ СЕЛО ДИМИ

Заступили село дими
в╕д гор╕лого картоплиння,
Зовс╕м близько нам до зими
та мороз╕в ╕з горобинням.
Ще гарячий ╕ н╕жний сл╕д
залиша╓ для осен╕ сонце,
а м╕й щирий та мудрий сус╕д
пригоща виноградним гронцем.
Покупався у променях к╕т,
що не з’╖в ковбаси-сн╕данку
та собака, що десять л╕т
чергування проводить до ранку.
Я до осен╕ йду селом,
повернувшись на день ╕з м╕ста
╕ в╕та╓ мене хвостом
добрий Рекс п╕д мелод╕ю Л╕ста.

ВИШИВАНИЙ РУШНИК

Мережила мама вишиваний рушник,
Щоб в наш╕й осел╕ м╕цн╕ла любов
╤ р╕д укра╖нський у безв╕сть не зник,
Як сонце свободи з╕йде з-п╕д оков.
╥й снилися часто сиб╕рськ╕ морози
╤ холод нестерпний, байдужа тайга.
Вбирала у себе розпачлив╕ сльози,
А в серц╕ трималась над╕╖ жага.
Вишиваний рушник – то мамина рад╕сть,
На рани душевн╕ найкращий бальзам.
Я неба ╖╖ особливу поважн╕сть
╤ д╕тям, й онукам сво╖м передам.
Червон╕ ╕ чорн╕ нитки у матус╕
Та голка вертка в працьовитих руках.
Живе Укра╖на в пост╕йному рус╕.
Зросте Укра╖на в святих рушниках.

НЕ СПИ, ПОЕЗ╤╢!

Не спи, поез╕╓, не спи!
Я доторкнувся мимовол╕
до меду слова, крапл╕ сол╕
в╕д учорашньо╖ сльози.
Не спи, поез╕╓, не спи!
Буди мене, коли захочеш,
щоб в╕дшукати щось пророче
у нерозп╕знан╕ часи.
Не спи, поез╕╓, не спи!

ТЕРНОП╤ЛЬСЬКА ЗЕМЛЕ

Терноп╕льська земле!
 М╕й галицький краю!
Краса твоя щедра та розум ясний.
Тебе я безмежно ╕ щиро кохаю
та чую тв╕й голос
 веселий, дзв╕нкий.
Для тебе сп╕ва╓ дочка Солом╕я
╕ мовить молитву Йосип Сл╕пий.
У Праз╕ далек╕й техн╕чна над╕я –
за променем стежить
 Пулюй молодий.
Оч╕ку╓ Байду С╕ч Запор╕зька,
а Курбаса Леся театр прив╕тав.
╤з Лепким Богданом
 ел╕та вкра╖нська,
як╕й в╕н у спадок талант передав.
Терноп╕льська земле!
 М╕й галицький краю!
Духовн╕сть твоя подивову╓ св╕т
╕ в╕чн╕ скарби – Зарваниця й Поча╖в
ведуть нас до раю п╕втисяч╕ л╕т.
Терноп╕льська земле!
 М╕й галицький краю!
Краса твоя щедра та розум ясний,
Тебе я безмежно ╕ щиро кохаю
та чую тв╕й голос
 веселий, дзв╕нкий.

ЧАС ОДИН НА УС╤Х

Час п╕дносить геро╖в
╕ викреслю╓ зрадник╕в,
вимальову╓ т╕ло
╕сторичних под╕й,
в╕дкида╓ вторинне
та фальшивих порадник╕в,
що св╕домо штовхають
до неправильних д╕й.
Час один на ус╕х
╕ його не под╕лиш,
не в╕дсунеш назад
чи зупиниш на мить.
Час, як брат, коли в ╕стину в╕риш
╕ душа за д╕тей та онук╕в болить.
В╕н не зна╓ спочинку
╕ мало╖ перерви,
за законом вселенським
р╕вном╕рно б╕жить.
Час – великий мудрець,
що трима╓ резерви
╕ за справи недобр╕
колись в╕домстить.

ПОВЕРНИСЬ, АСТРЕЯ*

Повернись, Астрея, в Укра╖ну.
Променисто душ╕ спляч╕ осв╕ти,
щоб в╕дчули вс╕ у цю хвилину
те, що возвеличу╓ людину
╕ у царство Боже дозволя╓ йти.
Променисто душ╕ спляч╕ осв╕ти.
Повернись, Астрея, в Укра╖ну.
Золотий створи для укра╖нц╕в в╕к,
щоб здолавши б╕ди та ру╖ну,
кожен з нас п╕знав в соб╕ людину
╕ подяку серця Богов╕ прор╕к.
Золотий створи для укра╖нц╕в в╕к.

*Астрея (Астрая) – богиня добра ╕ справедливост╕ у давн╕х грек╕в, що у золотому в╕ц╕ правила св╕том. У переносному значенн╕ Астрея – щаслива пора.

А ДУША ЖИВЕ

Вмира╓ т╕ло, а душа живе.
Вона стражда╓ та в╕д зла боронить
╕ б’╓ на сполох у небесн╕ дзвони,
до в╕ри й чест╕ щиро нас зове.
Ми ж гр╕шники велик╕ ╕ злослови,
живем в см╕шних ╕люз╕ях щодня,
нас суд страшний не зупиня
╕ пекла нержав╕юч╕ окови.
Живемо нин╕, наче в забутт╕ –
вчорашн╕м сн╕, наркозному туман╕,
а наш╕ справи добр╕ чи поган╕
розсудить Бог на сп╕льн╕м каятт╕.
╤сну╓мо у в╕йнах (просто жах!).
Конфл╕кти штучн╕ вм╕╓мо творити,
та не навчились душу так ц╕нити,
щоб з нею залишатись у в╕ках!

ТАРАС

Серед ╕мен звичайних ╕ незвичних,
що збереглися у пошан╕ в нас,
знаходжу давн╓ з неперес╕чних,
таке близьке ╕ р╕дне, як Тарас.
Йому в житт╕ поможе, знаю, доля.
Складе подяку за терп╕ння час,
бо в╕н живе й росте у ньому воля
та в╕чний бунт в╕д ╕мен╕ Тарас.
Гарту╓ душу лицем╕рства холод
╕ град зневаги обпече не раз.
В╕н подола╓ правди лютий голод —
оцей бентежний в пошуках Тарас.

КАШТАНИ ЗЕЛЕН╤, КАШТАНИ

Над ставом кв╕тнуть каштани
у н╕жн╕й фат╕ небес.
╥х погляд такий довгожданий
руйну╓ сумн╕ву стрес.

Душа заворожено-б╕ла
скида╓ мундири образ
╕ втому ╕з кволого т╕ла,
що хоче вт╕кати в╕д вас.

Туди, де нема╓ в╕тру,
брудних в╕д неправди сл╕в
╕ де не м╕няють пал╕тру
розумних на екс-баран╕в.

Там дол╕ так╕ незвичн╕
╤ час, як великий султан,
карбу╓ закони етичн╕
та б’╓ у гучний барабан.

Каштани, зелен╕ каштани, –
травнев╕, колеги мо╖,
Гон╕ть же в╕д себе погане,
як ос розбишацьк╕ ро╖.


ЗАЗДР╤СТЬ У ДУШАХ ПОБОРЕМ

Будем в╕льним народом, коли
заздр╕сть у душах поборем.
Як здола╓мо страх, що
на грудях, мов кам╕нь лежить
╕ ударим об землю
продажн╕стю й горем,
╕ назад не повернем
н╕ на крок, н╕ на мить.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9995

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков