Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 24.02.2012
НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ РЕФЕРЕНДУМ╤В!

1 грудня 2011 року Укра╖на в╕дзначила 20 р╕чницю з дня проведення в╕копомного референдуму про визнання Акта Незалежност╕ Укра╖ни та вибор╕в першого Президента. Що й казати, под╕я неперес╕чна ╕ з ус╕х стор╕н визначна хоча б тому, що тод╕ за Незалежн╕сть проголосувало понад 90(!) в╕дсотк╕в громадян Укра╖ни, включаючи Крим, Севастополь та П╕вденний Сх╕д. Як в╕домо, той референдум проводився на п╕дстав╕ ╕ще Закону УРСР про референдуми. Треба зазначити, що в╕н був прямо╖ д╕╖, тобто його р╕шення набували в держав╕ Укра╖на статусу закону ╕ п╕дтверджували Акт проголошення Незалежност╕ Укра╖ни ВР в╕д 24 серпня 1991 року. ╤ хоч дехто вважа╓, що доц╕льн╕ше було б святкувати День Незалежност╕ саме 1 грудня, але це було б нелог╕чно. Чому? Та тому що в╕д дня проголошення цього Акта ВР 24 серпня ╕ аж до 1 грудня (дня референдуму) тод╕ жодна кра╖на у св╕т╕ не визнала його, ╕ це законом╕рно. Бо св╕това сп╕льнота проголошення под╕й тако╖ ваги нада╓ т╕льки народу. Тож проголошення цього Акта Верховною Радою Укра╖ни т╕льки в╕дкрило шлях до д╕йсного п╕дтвердження його на референдум╕ та проголошення Незалежност╕.
Але це вже ╕стор╕я. Минуло двадцятил╕ття. В Укра╖н╕ – четвертий Президент, перебуло 20 (!) уряд╕в (по уряду на р╕к), ╕ в цьому ми, певно, рекордсмени в св╕тов╕й ╕стор╕╖, що, безумовно, да╓ мало п╕дстав для оптим╕зму, хоч деяк╕ оптим╕сти вбачають у цьому ознаки демократ╕╖ ╕ свободи. Певним чином то був перший ╕, на жаль, останн╕й референдум, тобто фактично востанн╓ влада безпосередньо слухала народ. З’являються, щоправда, пов╕домлення в ЗМ╤, що в Укра╖н╕ хтось десь проводить пер╕одичн╕ опитування. Ми пам’ята╓мо ╕н╕ц╕ативу комун╕ста Грача про зб╕р п╕дпис╕в проти НАТО (за час╕в президентства Ющенка). Нараз╕ «Фронт Зм╕н» А. Яценюка проводить зб╕р п╕дпис╕в проти Президента Януковича. Все це в╕двертий блеф, п╕ар ╕ спроба заробляння пол╕тичних бонус╕в перед виборами до Верховно╖ Ради у 2012 роц╕. За двадцять рок╕в ╕снування держави Укра╖на було безл╕ч питань, на як╕ мав би (╕, головне, хот╕в би) дати в╕дпов╕дь народ – як головний суверенний господар ц╕╓╖ кра╖ни. Для прикладу можна взяти питання ймов╕рних референдум╕в: поточний ступ╕нь дов╕ри до орган╕в влади (Президента, Верховно╖ Ради, уряду). Пам’ята╓те, як М. Саакашв╕л╕ в Груз╕╖ у критичний час для держави дек╕лька рок╕в тому не побоявся ╕ п╕шов на безпрецедентний крок — пров╕в з╕ сво╓╖ ╕н╕ц╕ативи пам’ятний референдум про дов╕ру до нього як Президента. ╤ що ж? А п╕сля цього Груз╕я почала проводити серйозн╕ демократичн╕ перетворення у сусп╕льств╕. Св╕дченням цього прогресу ╓ пов╕домлення авторитетних м╕жнародних ╕нституц╕й: Укра╖на сьогодн╕ вже не ╓ л╕дером (як вважалося до цього) в ╓вро╕нтеграц╕йних процесах, вона поступилася першим ╕ другим м╕сцем Молдов╕ та Груз╕╖ в╕дпов╕дно. Питання про другу державну мову, демограф╕ю, малий та середн╕й б╕знес, пенс╕йну реформу, с╕мейну медицину, в╕тчизняне к╕но, засоби масово╖ ╕нформац╕╖, проблеми м╕грац╕╖ та ем╕грац╕╖, про Сх╕дне (чи ╢враз╕йське) партнерство, про нейтральний статус держави тощо. Та чи мало в житт╕ виника╓ нагальних питань в молод╕й держав╕, як╕ вимагають негайного всенародного обговорення?! Питання — риторично ствердне. Здавалося б, проведення под╕бних референдум╕в повинно було б стати в Укра╖н╕ пост╕йно–системним — на зразок т╕╓╖ ж багатомовно╖ Швейцар╕╖. Проведення референдум╕в – це найкоротший, найд╕╓в╕ший ╕ найефективн╕ший шлях до демократичних перетворень у будь-як╕й держав╕, а в Укра╖н╕ – найб╕льше. Зда╓ться, це — акс╕ома, але т╕льки не для Укра╖ни. У нас або не розум╕ють, або св╕домо не хочуть розум╕ти ╕ вт╕лювати у життя проведення референдум╕в як цив╕л╕зованого та ефективного способу управл╕ння державою.
Цю практику конче необх╕дно ламати, незважаючи на те, що п╕сля в╕копомного референдуму 1 грудня жоден Президент Укра╖ни не робив нав╕ть спроби ╕н╕ц╕ювати ухвалення Закону про референдум. Здавалося б, що в цьому повинна бути зац╕кавлена перш за все опозиц╕я (не ма╓ значення, яка — чи нин╕шня, чи минула), але й тут прокол… Не хочуть наш╕ обранц╕ цього закону, бо дуже може бути незатишно вс╕м в╕д результат╕в в╕дпов╕дних опитувань ╕мов╕рних референдум╕в. По великому рахунку, Закон про референдум – це такий соб╕ Догов╕р м╕ж владою та народом, у якому виписан╕ паралельно як права, так ╕ обов’язки стор╕н; це, на м╕й погляд, така соб╕ консенсусна форма правл╕ння державою. Вважаю, що без такого закону порушуються конституц╕йн╕ права громадян, як╕ не мають можливост╕ пост╕йно контролювати владу. Сьогодн╕ наш╕ керманич╕ на вс╕х перехрестях говорять про ╓вропейський виб╕р, економ╕чн╕ перетворення, реформи, пост╕йно зв╕тують про сво╖ майже геро╖чн╕ (як послухати ╖х) досягнення на вс╕х фронтах розвитку держави. Так ╕ хочеться закинути нашим можновладцям: «А ви у народу запитайте, чи д╕йсно це так?» Та не питають, бо бояться, напевне, почути в╕дпов╕дь...
На м╕й погляд, такий шлях управл╕ння державою – консенсусний, через референдуми, начисто виключа╓ корупц╕ю, в╕дкати, рейдерство, виб╕ркове правосуддя, суц╕льне порушення конституц╕йних прав ╕ свобод громадян ╕ примушу╓ владу врешт╕-решт перейти в╕д декларативних способ╕в боротьби з цими ганебними явищами до реальних. Можна не сумн╕ватися в тому, що коли запрацю╓ ╕нститут проведення референдум╕в, народ одразу ж знайде ╕ визначить «сво╖х геро╖в». Тож якщо у нас хочуть ефективно керувати державою, все ж доведеться прислуховуватися до думки людей щодо найр╕зноман╕тн╕ших питань державотворення. Нараз╕ Укра╖на бурлить, кипить, мов той казан, про що красномовно св╕дчать недавн╕й Податковий майдан, штурми ВР чорнобильцями та афганцями, обурення пенс╕йною реформою, голодування чорнобильц╕в у Донецьку ╕ Ки╓в╕ в Мар╕╖нському парку п╕д ст╕нами Уряду, захоплення Донецько╖ облради пенс╕онерами — все це прямий насл╕док глухоти влади та нездатност╕ реагувати на поточний момент ╕ вимоги часу. Переконаний, якби в Укра╖н╕ був Закон про референдум ╕ вони регулярно проводилися, тих протестних настро╖в, того високого градусу обурення в сусп╕льств╕ не було б. Референдум виступав би таким соб╕ запоб╕жним клапаном (вихлопними трубами, як влучно сказала кореспондент «Дня» Олена Яхно) ╕ градусником вим╕ру температури настро╖в у сусп╕льств╕. Нараз╕ воно хворе на бацилу недов╕ри до влади.
Як на мене, чим швидше в Укра╖н╕ буде ухвалено Закон про референдум, тим швидше в наш╕й держав╕ почнуться реальн╕, а не «потьомк╕нськ╕» перетворення. Однозначно цим референдумам необх╕дно надати право прямо╖ д╕╖ (як за УРСР, ╕ тут же виника╓ запитання: «Чому тод╕ могли ухвалити такий закон, а сьогодн╕ – н╕?»). Важко? Безумовно. Але ╕ншого цив╕л╕зац╕йного шляху просто не ╕сну╓, тим б╕льше, що тако╖ демократ╕╖ вимага╓ ╕ резолюц╕я ╢С щодо Асоц╕ац╕╖ ╕ зони в╕льно╖ торг╕вл╕. Саме через референдуми будь-яка держава наближа╓ться до народу, пост╕йно п╕дтверджу╓ свою лег╕тимн╕сть ╕ ста╓ виразником його вол╕, безумовно, якщо вона щира у сво╖х д╕ях та думках щодо нього.

Михайло ФАЛАГАШВ╤Л╤,
журнал╕ст
м. ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9993

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков