Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3175)
З потоку життя (6386)
Душі криниця (3502)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1499)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1671)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...


40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА ЛУГАНЩИН╤
Нещодавно в Харков╕ вийшло друком сьоме, доповнене видання зб╕рки ╕сторичних нарис╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

(Продовження. Початок у № 1-6)

У цирку вщерть заповнилися «гальорка» (верхн╕ балкони), проходи, ще дал╕ — циркова арена. Здавалося, що таке переповнення цирк не витрима╓. Навколо так само було повн╕с╕нько людей. Члени ком╕с╕╖ розташувалися на естрад╕ для музики. Нумерованих м╕сць у цирку п’ять тисяч, а в н╕м тепер б╕льше шести. Настр╕й п╕днесений.
На трибун╕ — голова ком╕с╕╖ В. Зощенко. Його промова довга, вся густо пересипана цитатами з «Кобзаря». Йшлося про минуле Укра╖ни, про тих, хто мр╕яв про волю ╕ працював у п╕дп╕лл╕. Промова була в дус╕ високого ╕деал╕зму й любов╕ до ближнього. «Пани магнати нас роз’╓днали, а ми б ╕ дос╕ так жили, як р╕дн╕...» Закликав ╕ укра╖нц╕в, ╕ рос╕ян, ╕ поляк╕в не сваритися, дати одне одному спок╕й, волю ╕ стиснути вза╓мно руки. П╕д оплески й вигуки «ура» ╕ «слава» оратор сходить з трибуни, на його м╕сц╕ з’явля╓ться струнка енерг╕йна постать морського оф╕цера. Це корабельний ╕нженер П╕кл╕╓вич. У руц╕ — зшиток.
Перепросив укра╖нською, що говоритиме рос╕йською. За його словами, школа, виховання, служба в чужинц╕в не дали йому змоги виконати запов╕т Шевченка: «╤ свого не цурайтесь». Так, в╕н свого не цура╓ться, бо зна╓ минуле, любить св╕й народ, захоплений його славними д╕лами, збер╕г сво╓ серце, хоч мову забрала московська наруга. Змальову╓ укра╖нське минуле просто й досконало, розпов╕да╓ про козаччину — волю, силу ╕ права. Походи укра╖нського флоту на турк╕в ╕ татар в╕н вистуд╕ював досконало. Воскрешав перед аудитор╕╓ю дивн╕ д╕ла славетних гетьман╕в ╕ ц╕лий ряд ╖х постав перед аудитор╕╓ю як живий. Зда╓ться, нема вже н╕ цирку, н╕ мирних громадян, н╕ оратора, а довкола бурхливе гн╕вне море несе велетенський корабель на ворож╕ береги, на його нос╕ — непохитний у сво╖й мет╕ славний отаман голосно заклика╓ на подвиг, горять завзяттям його козаки. ╤ кожний з них в╕дчува╓, що й в╕н ма╓ в соб╕ ст╕льки предк╕вського вогню ╕ сили, що поведе за собою до бою завзятц╕в. Думки й почування слухач╕в уже в ╕нш╕м св╕т╕; творення громади, вибори ради в╕д╕йшли на задн╕й план, тепер же в╕йна за правду, за волю свого народу, перемога або... смерть. ╤ таки не смерть, а перемога, лише перемога! Духовне п╕днесення аудитор╕╖ досягло найвищих вершин.
Замовк промовець, в╕н уже сходить з трибуни, а слухач╕ ще в об╕ймах чар. Глибоку мовчанку прорвали гр╕м оплеск╕в ╕ тисяч╕ вигук╕в. Як╕ слова склалися в т╕ вигуки, не можна було розчути, бо то був правдивий гр╕м, який п╕д╕ймався п╕д склеп╕ння цирку.
На трибун╕ з’явився новий промовець. В╕н п╕дняв руку чи то заспокоюючи, чи то благословляючи. Гр╕м прокотився востанн╓ — ╕ настала тиша. Новий промовець — людина цив╕льна. Це був учитель Микола Колом╕╓ць. Спок╕йно, вр╕вноважено в╕н почав з╕ славних минулих час╕в ╕ перейшов до сучасност╕. В╕дрекомендувавшись учителем, в╕н звернув увагу аудитор╕╖ на школу, яка ╓ кузнею зрос╕йщення, де московський молот перекову╓ укра╖нськ╕ душ╕. Розпов╕в про роль ╕ значення мови як нац╕онального чинника, як збро╖ в руках нац╕╖, з якою можна й нападати, й оборонятися. Розкрив механ╕зм ц╕╓╖ сили. На кожне твердження в нього були факти ╕ приклади, екскурси в ╕стор╕ю, антрополог╕ю. В╕н висв╕тлив р╕зницю двох душ, двох розум╕нь ╕ св╕тогляд╕в, ╖хн╕х ╕сторичних шлях╕в. Його промова була чисто академ╕чною ╕ дуже зм╕стовною. Наприк╕нц╕ зауважив, що чув слово «ура», а такого слова в укра╖нськ╕й мов╕ нема, то треба вживати «слава». Гучне «слава» проводжало й цього оратора.
Виступило ще к╕лька промовц╕в, як╕ закликали до пробудження нац╕онально╖ самосв╕домост╕. Дал╕ — читання статуту, який пот╕м ухвалили одностайно.
Рада Севастопольсько╖ Укра╖нсько╖ Чорноморсько╖ Громади з╕бралася на зас╕дання. Обрали презид╕ю. Склад ╖╖ був такий: голова — В. Лищенко, заступники — М. Колом╕╓ць (учитель г╕мназ╕╖) ╕ М. Пащенко (матрос), писар — М. Михайлик, скарбник — Лихон╕с. Члени ради: В. Савченко-Б╕льський (кап╕тан), М. П╕кп╕╓вич (корабельний ╕нженер), Богомолець (прокурор Чорноморського флоту), В. В╕тинський (власник кав’ярн╕, родом з Галичини), Сокович (л╕кар), Ф. Сл╕пченко (курсант школи ав╕ац╕╖) та ╕нш╕. Громада нараховувала понад чотири тисяч╕ член╕в, б╕льш╕сть яких — матроси. ╥╖ Рада енерг╕йно взялася до роботи. Б╕бл╕отеку й читальню було орган╕зовано швидко. Театральна ком╕с╕я почала орган╕зовувати вистави. Рада взяла в сво╖ руки вс╕ можлив╕ в╕дпов╕дальн╕ пости в частинах флоту. Передбачалося п╕сля зак╕нчення самоорган╕зац╕╖ в частинах передати ╖й керування загальними справами. Дал╕ делегати в╕д ус╕х в╕йськових частин мали обрати керуючий суто в╕йськовий орган.
За прикладом Ки╓ва у перших числах кв╕тня Рада орган╕зувала ман╕фестац╕ю. Про це широко пов╕домляли на вулицях ╕ площах величезн╕ плакати. З дозволу командувача Чорноморського флоту адм╕рала О. Колчака було по╕нформовано телефоном ус╕ флотськ╕ частини про день, м╕сце й порядок ман╕фестац╕╖.
Ще зранку в╕д Графсько╖ пристан╕ рушили юрби матрос╕в, цив╕льних ╕ солдат╕в до Пушк╕нсько╖ школи. Замаячили жовто-блакитн╕ прапори ╕ транспаранти з р╕зними гаслами. Близько 12-╖ години колони готов╕ були вирушити, коли з╕ штабу флоту над╕йшла телефонограма про те, що ма╓ при╖хати адм╕рал Колчак.
За п╕вгодини автомашина Колчака зупинилася на Пушк╕нськ╕й площ╕ перед к╕лькадесятитисячними колонами ман╕фестант╕в.
Високий ╕ стрункий адм╕рал зняв кашкет. За хвилину в╕н виголосив промову, в як╕й, зокрема, йшлося: «Мен╕ випала честь говорити з укра╖нцями, що з╕бралися тут, заявити про ╖хн╓ ╕снування, наочно це засв╕дчити. Чорноморський флот, керувати яким маю за честь, на 90 % склада╓ться з син╕в ц╕╓╖ нац╕╖. Я не можу не в╕тати укра╖нську нац╕ю, яка дала мен╕ найл╕пших моряк╕в, як╕ т╕льки ╓ у св╕т╕».
Останн╕ слова адм╕рала були зустр╕нут╕ гучними вигуками «слава».
Пох╕д рушив. Ентуз╕азм охопив десятки тисяч ман╕фестант╕в ╕ десятки тисяч вулично╖ неорган╕зовано╖ юрби. Рад╕сне «слава» веселим весняним громом стрясало усм╕хнене сонцем бадьоре пов╕тря ╕ п╕дносило людськ╕ душ╕.
З середини кв╕тня почина╓ться планова одностайна орган╕зац╕я укра╖нц╕в по вс╕х частинах флоту, в яких зав’язався близький контакт з Радою Громади. Дедал╕ част╕ше прибували до не╖ делегати — то з ╕нформац╕ями, то за порадами, то для погодження р╕зних справ. Запис член╕в до Громади пост╕йно зростав. Вплив Ради став великим. На вс╕х кораблях почалася культурно-просв╕тницька робота, особливо з менш╕стю байдужих, малосв╕домих матрос╕в укра╖нського походження, а також з╕ зрос╕йщеними оф╕церами, як╕ забули про сво╖ витоки ╕ сво╓ кор╕ння.
В╕дбулися величезн╕ укра╖нськ╕ ман╕фестац╕╖ в Севастопол╕ також у травн╕ — червн╕ 1917 року, що продемонстрували укра╖нську силу Чорноморського флоту. Дал╕ почали п╕д╕ймати укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ прапори окрем╕ корабл╕. А вже в листопад╕ жовто-блакитн╕ прапори майор╕ли на багатьох кораблях.
Командувач Чорноморського флоту в╕це-адм╕рал Олександр Колчак — полярний досл╕дник ╕ учений, герой Рос╕йсько-японсько╖ ╕ Першо╖ св╕тово╖ во╓н, був в╕домий не т╕льки в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, а й за ╖╖ межами. Серед оф╕цер╕в ╕ матрос╕в в╕н мав велику популярн╕сть ╕ авторитет. На Чорноморський флот в╕н був призначений у 1916 роц╕ у в╕ц╕ 43 рок╕в. Становище на Чорному мор╕ було складним. Ще на початку Першо╖ св╕тово╖ в╕йни на мор╕ з’явився найсучасн╕ший н╕мецький крейсер «Гелен» разом з крейсером «Бреслау». Ц╕ два корабл╕, користуючись великою швидк╕стю ╕ могутн╕м озбро╓нням, тероризували п╕вденний берег Укра╖ни, обстр╕люючи його, нападаючи на торгов╕ судна. Коли ввели до складу Чорноморського флоту л╕нкори «╤мператриця Мар╕я» та «╤мператриця Катерина Друга» ╕ з’явився новий командувач флоту, в╕льне життя н╕мецьких крейсер╕в припинилося, а незабаром вони взагал╕ не з’являлися в Чорному мор╕.
Н╕мц╕ вир╕шили знищити «╤мператрицю Мар╕ю». 7 жовтня 1916 року на Севастопольському рейд╕ пролунав вибух, пот╕м ще ╕ ще. Л╕нкор перевернувся догори к╕лем ╕ затонув на рейд╕.
У радянськ╕ часи школяр╕ захоплювалися пригодницькою пов╕стю рос╕йського письменника Анатол╕я Рибакова «Кортик». У н╕й розпов╕да╓ться, як у руках московського п╕онера з Арбату випадково опинився кортик — мовчазний св╕док траг╕чно╖ загибел╕ «╤мператриц╕ Мар╕╖». Але за цим кинджалом полю╓ б╕логвард╕йський оф╕цер, колишн╕й лейтенант в╕йськово-морського флоту Н╕кольський, який був причетний до загибел╕ корабля.
Насправд╕ операц╕ю з л╕кв╕дац╕╖ «╤мператриц╕ Мар╕╖» зд╕йснили рос╕йськ╕ б╕льшовики, як╕ були т╕сно пов’язан╕ з н╕мецькою розв╕дкою. В╕д не╖ б╕льшовики одержали грош╕ на видання пропагандистсько╖ л╕тератури задля розкладання царсько╖ арм╕╖, на ведення р╕зних пол╕тичних ╕грищ ╕з кров’ю. Вони були пов’язан╕ ╕ з роб╕тниками на оборонних заводах. П╕сля вибуху на л╕нкор╕ була створена ком╕с╕я, котра д╕йшла висновку, що вибух стався в╕д п╕дкладеного в бомбовий погр╕б пристрою з часовим механ╕змом звечора 6 жовтня, коли пут╕ловськ╕ роб╕тники, як╕ встановлювали леб╕дку для снарядного погреба, залишали л╕нкор п╕сля зак╕нчення роб╕т. Ц╕ майстри з заводу, налаштован╕ проб╕льшовицьки, давно працювали одне з одним ╕ одне одного знали. В╕д вибуху загинуло 216 матрос╕в ╕ м╕чман╕в, 85 матрос╕в ╕ оф╕цер╕в було тяжко травмовано.
Олександр Колчак прихильно поставився до укра╖нського руху на флот╕. Йому ╕мпонувало те, що укра╖н╕зац╕я сприяла св╕дом╕й дисципл╕н╕, поставивши засл╕н анарх╕╖ ╕ вседозволеност╕, що насувалися з П╕вноч╕. ╤ це справд╕ так. У 1917 роц╕ у восьмим╕льйонн╕й арм╕╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ дисципл╕ну й бо╓здатн╕сть на тл╕ масового розтл╕ння ╕ розпаду  збер╕гали т╕льки в╕йськов╕ частини, сформован╕ за нац╕онально-територ╕альною ознакою, згуртован╕ сп╕льн╕стю етн╕чного походження та земляцтвом, отже, ╕ сп╕льн╕стю пол╕тично╖ мети в революц╕╖. Насамперед це стосувалося укра╖нц╕в, серед в╕йськовик╕в котрих вистачало людей проникливих, готових використати розпад ╕мпер╕╖ для створення власно╖ держави. Рос╕йське командування, яке спершу з великою п╕дозрою ставилося до нац╕ональних формувань, побачивши, що саме нац╕онали ще якось тримають фронт, перестало перешкоджати процесам укра╖н╕зац╕╖ в╕йськ на фронтах. Д╕йшло до того, що уславлений рос╕йський генерал Брусилов особисто передавав зукра╖н╕зованим полкам жовто-син╕ прапори з╕ словами, що, мовляв, п╕д цими прапорами ви будете непереможними.
Та й сам Колчак — укра╖нського походження. Його родосл╕вне кор╕ння в Укра╖н╕ започатковане в Галичин╕, згодом предки переселилися на Херсонщину. Прад╕д адм╕рала — Лук’ян Колчак — був сотником Бузького козацького в╕йська. Дружина адм╕рала — ╕нтел╕гентна й вольова Соф╕я Федор╕вна — ╕з Кам’янця-Под╕льського. Знала с╕м ╕ноземних мов, ╕з яких французькою, англ╕йською ╕ н╕мецькою волод╕ла досконало. Була обрана почесним головою Ради Укра╖нсько╖ Чорноморсько╖ Громади.
Певна р╕ч, стих╕йний розвиток укра╖нського руху на Чорноморському флот╕ не подобався рос╕янам ╕ншо╖ пол╕тично╖ ор╕╓нтац╕╖, особливо б╕льшовикам. Та все ж Чорноморський флот був винятком серед ╕нших рос╕йських флот╕в. Його укра╖нська ментальн╕сть ще б╕льше посилилася п╕сля б╕льшовицького перевороту в жовтн╕ 1917 року. Флотами прокотилася страшна хвиля роззбро╓нь, знущань ╕ масових розстр╕л╕в заслужених оф╕цер╕в ╕ нав╕ть молодших оф╕церських чин╕в. У життя вт╕лювалися ╕де╖ сподвижника рос╕йського б╕льшовизму С. Неча╓ва, який проголосив: «Ми об’╓дну╓мося з крутим розб╕йницьким св╕том, цим д╕йсним ╕ ╓диним революц╕онером у Рос╕╖». Однак чорноморц╕ вистояли.
╤ тод╕ у к╕нц╕ травня на Чорноморському флот╕ з’явилися «депутати Балтики» ╕з Кронштадта та ╕нших п╕вн╕чних м╕ст. «Вигляд у них був розб╕йницький, — згадував п╕зн╕ше начальник штабу флоту контр-адм╕рал М. Смирнов, — з патлатим волоссям, картузами набакир, — ус╕ вони чомусь носили темн╕ окуляри».
Поселилися «депутати Балтики» у добрих готелях, витрачали багато грошей. Тод╕ ж при╖хали у Севастополь ╕ направлен╕ з центру рос╕йськ╕ б╕льшовики. «Севастополь повинен стати Кронштадтом П╕вдня», — напучував Я. Свердлов свого соратника Ю. Гавена, який очолив б╕льшовицьку орган╕зац╕ю у Севастопол╕.

(Продовження в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9971

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков