Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЛЕНТИН БУТ: У КРИМ - ПО С╤ЛЬ ╤ НЕ ЛИШЕ - НА ТРАДИЦ╤ЙН╤М ЧУМАЦЬК╤М ВОЗ╤, ЧИ ТАКИ НА УКРА╥НСЬКОМУ МАГЛЕВ╤?
Ран╕ше я добирався з Б╕лоп╕лля до Ки╖ва десь близько шести годин. Сьогодн╕ ф╕рмовим потягом...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЦИН╤ЧН╤ ПОРАДИ Л╤ТЕРАТОРАМ-ПОЧАТК╤ВЦЯМ
Ви хочете стати письменником? А яка у вас мотивац╕я? Мотивац╕я бува╓ р╕зна.


ВАЛЕНТИН БУТ: ЧИ ПРИЙДЕ П╤СЛЯМАЙДАННЕ ПРОСВ╤ТЛЕННЯ?
Сьогодн╕ мина╓ р╕вно с╕м рок╕в в╕дтод╕, як п╕сля 2001 ╕ 2004 рок╕в я знову опинився на Майдан╕.


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЦИН╤ЧН╤ ПОРАДИ ЧИТАЧАМ СУЧЛ╤ТУ
Нудота – ознака появи критичного мислення ╕ зачаток ╕мун╕тету.


ВАЛЕНТИН БУТ: ТИМ, ХТО НОСИТЬ ШОРИ
Як я те бачу, б╕да нашо╖ пол╕тики в тому, що вона н╕як не вийде з-п╕д впливу злого ╕нтелекту,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2012
Чому не ростуть укра╖нськ╕ «культури» на кримському «грунт╕»?

Кримський Майдан

ПРОШУ СЛОВА!

Я народився ╕ вир╕с у Криму. Так склалося. Давно в╕домо, що не все в цьому житт╕ вир╕шу╓ людина, ╕ багато з того, що в╕дбува╓ться з нами ╕ навколо нас, в╕дбува╓ться не за нашими планами ╕ бажаннями. Бо ╕сну╓ ще Вища Сила, Божа Воля, яка визнача╓ переб╕г под╕й, створюю╓ нам певн╕ умови, ставить нас перед вибором, п╕дкида╓ нам р╕зн╕ випробування ╕ спокуси, впливаючи на наше життя ╕ якоюсь м╕рою його н╕велюючи. Отже, в тому, що мен╕ судилося стати кримчанином, мабуть теж ╓ якийсь сенс ╕ якась незбагненна нев╕дворотн╕сть. Значить, я маю бути саме зараз ╕ саме в цьому м╕сц╕. ╤ значить, тут ╓ якась м╕с╕я, котру я повинен виконати, роль, яку я повинен з╕грати, отримавши наприк╕нц╕ свого житт╓вого шляху або шану ╕ повагу, або осуд ╕ зневагу, або ж просто забуття.
Та мова зараз не про мене. Мета ц╕╓╖ статт╕ — привернути увагу читача до самого себе, спонукати кожного з вас заглянути вглиб себе, задуматись над тим, хто ми ╓ на цьому св╕т╕, в ц╕й держав╕, на ц╕й територ╕╖? А також згадати, ким були наш╕ предки, чим займалися, як╕ мали ц╕нност╕, про що мр╕яли, що нам передали ╕ чому навчили? ╤, з╕ставивши в╕дпов╕д╕ на ц╕ запитання, визначитись, а чи так ми живемо, чи не втратили ми в гонитв╕ за усп╕хом, будуванням кар’╓ри, сусп╕льною адаптац╕╓ю чогось глибшого, важлив╕шого, головн╕шого, того, що зв’язу╓ нас з кор╕нням нашого Роду, дозволя╓ в╕дчувати себе частинкою Великого Древнього Ц╕лого, ╕м’я якому — Укра╖нська Нац╕я.
Оск╕льки я ╓ мешканцем найп╕вденн╕шого рег╕ону Укра╖ни, то мен╕ б╕льш близьк╕ проблеми саме укра╖нц╕в Криму. Про це ╕ п╕де мова.
Я думаю, нема╓ потреби багато розпов╕дати про р╕вень розвитку ╕ поширення укра╖нсько╖ культури на п╕востров╕, про популярн╕сть укра╖нсько╖ мови, про ставлення до всього укра╖нського. Це вс╕м в╕домо ╕ не ╓ та╓мницею. Я ж хочу привернути увагу до причин, залучити читач╕в до пошуку шлях╕в вир╕шення ╕снуючих проблем у р╕зних сферах життя укра╖нсько╖ громади Криму, будь то мовне питання, чи питання осв╕ти, чи питання, що зач╕пають соц╕альн╕, духовн╕, культурн╕ чи як╕сь ╕нш╕ аспекти життя кожного з нас. Адже н╕хто не скаже, що в нас усе добре ╕ нам б╕льше нема чого бажати. Проблеми ╓, ╕ ╖х багато. Зупинюсь на тих, котр╕ мене особисто обурюють ╕ дивують найб╕льше.
1. Мовне питання. Укра╖нсько╖ в Криму не чути. Прикро, сумно, але факт. Якщо нав╕ть дуже постаратися ╕ пошукати, то можна знайти залишки мови лише десь у в╕ддалених селах, серед стареньких бабусь, та й то спотворену «суржиком». Чути рос╕йську, чути кримськотатарську, ╕нод╕ нав╕ть ╕нд╕йську, арабську, англ╕йську. А от р╕дну ╕ сп╕вочу можна почути лише вл╕тку на пляж╕, по телебаченню або на нечисленних заходах б╕ля пам’ятника Т. Г. Шевченку в С╕мферопол╕. Чому так? Чому ми вважа╓мо за поганий тон сп╕лкуватися р╕дною мовою? Що це? Вживлений нам «радянщиною» комплекс меншовартост╕? Чи наша нац╕ональна толерантн╕сть, що часто межу╓ з мазох╕змом ╕ рабською безхребетн╕стю? Невже в нас остаточно згас той вогник волелюбност╕ ╕ звитяги, що протягом тисячол╕ть збер╕гав нашу само╕дентичн╕сть, самобутн╕сть, ун╕кальн╕сть ╕ не давав нам зникнути, розчинитись серед ╕нших народ╕в св╕ту? Спод╕ваюсь, що н╕. Спод╕ваюсь, що в╕н просто приспаний, пригн╕чений, закиданий привнесеним мотлохом, але ще жевр╕╓ ╕ до нього можна достукатися. Задумайтесь над цим. У мене ╓ друг. В╕н — рос╕янин, але не соромиться розмовляти укра╖нською в громадських м╕сцях, добре зна╓ ╕стор╕ю, в╕дзнача╓ знаков╕ под╕╖, шану╓ наших геро╖в ╕ нац╕ональн╕ звича╖, в╕дв╕ду╓ нашу церкву ╕ вважа╓ за необх╕дне вдягати вишиванку на державн╕ свята. Я глибоко поважаю цю людину. Бо в╕н ╓ прикладом того, яким повинен бути громадянин Укра╖ни, незважаючи на його нац╕ональну приналежн╕сть. Хто з нас, укра╖нц╕в, може похвалитись хоча б цим?
Наведу ще один приклад. Уяв╕ть, що ви пере╖хали жити до Сполучених Штат╕в Америки. Це — багатонац╕ональна англомовна держава. Ви влива╓теся в м╕сцевий соц╕ум, вир╕шу╓те питання з роботою, з житлом. ╤ при цьому до вас звертаються англ╕йською. Вам спаде на думку дивуватись, обурюватись ╕ заявляти про американ╕зац╕ю? Ви станете вимагати, щоб з вами сп╕лкувались вашою р╕дною мовою, бо англ╕йсько╖ ви не розум╕╓те? Впевнений, що н╕. Ви або вивчите англ╕йську, або найматимете перекладача. ╤ це правильно. Так ╓ ╕ так ма╓ бути. То чому в окремих рег╕онах Укра╖ни сп╕лкування укра╖нською вважа╓ться проявом нац╕онал╕зму (в спотвореному розум╕нн╕ цього слова) або ж тракту╓ться як утиск нац╕ональних свобод ╕ насильство? Чому вперте небажання представник╕в нацменшин вивчати ╕ вживати укра╖нську вважа╓ться нормальним, а укра╖номовний укра╖нець в Укра╖н╕ сприйма╓ться як надзвичайне явище?
2. Друковане слово. В Криму з року в р╕к бореться за виживання ╓диний укра╖номовний часопис «Кримська св╕тлиця». Проблеми з ф╕нансуванням, проблеми з друком ╕ розповсюдженням, проблеми з передплатою. Чому так? У Криму ╕сну╓ чимало кримськотатарських видань, безл╕ч рос╕йськомовних. То чому ж ми, укра╖нц╕, не п╕дтриму╓мо свого? Чому не трима╓мось за сво╓? Чому сво╓ не в╕дстою╓мо ╕ не захища╓мо? Чим обумовлена ця байдуж╕сть ╕ пасивн╕сть? Намагався знайти в книгарнях С╕мферополя книжку Л╕ни Костенко «Записки укра╖нського самашедшого». На мене дивилися квадратними очима ╕ дв╕ч╕ викривили ╕м’я видатно╖ поетеси, назвавши ╖╖ спершу Ал╕ною, а пот╕м Л╓ною Костенко... Довелося замовляти в Ки╓в╕. Зате книжки укра╖нофоба Д. Табачника «Украинский фашизм» рясно красувалися на полицях.
3. Питання рел╕г╕╖. В кожному великому м╕ст╕ Криму, а також у багатьох населених пунктах меншого формату ╓ православн╕ храми, церкви, каплиц╕. В С╕мферопол╕ ╖х близько десяти. ╤ вс╕ вони чомусь московського патр╕архату. За останн╕ десятир╕ччя значно зросла к╕льк╕сть мусульманських храм╕в. Мечет╕ будують у кожному м╕сц╕ компактного проживання кримських татар. Ск╕льки ви зна╓те укра╖нських храм╕в (УПЦ КП чи Греко-католицьких) на п╕востров╕? Одиниц╕. ╤ здеб╕льшого, це не повноц╕нн╕ духовн╕ споруди, а пристосован╕ п╕д церкву житлов╕ прим╕щення. Чому так? Чому ╕ тут ми пасемо задн╕х ╕ не вимага╓мо задовольнити сво╖ рел╕г╕йн╕ потреби?
4. Питання осв╕ти. Школи з укра╖нською мовою викладання в Криму — р╕дк╕сть. Щастя, якщо при осв╕тянському заклад╕ в╕дкривають «укра╖нський» клас. Та якщо такий ╕ ╕сну╓, то його вс╕ма способами намагаються скоротити, об’╓днати з ╕ншим класом, закрити. ╤ не тому, що нема╓ попиту, не тому, що нема бажаючих, а просто тому, що ╕снування таких клас╕в чомусь «муля╓» кер╕вництву шк╕л. ╤ ми мовчимо. Ми не да╓мо ц╕й ╕нформац╕╖ розголосу. Ми ╕ тут не в╕дстою╓мо сво╖ ╕нтереси. Чому?
5. Питання культури. Це взагал╕ болюче питання. Прадавн╕ укра╖нськ╕ традиц╕╖ та звича╖ в Криму забут╕ давно ╕ ц╕лковито. Ми зам╕нили Р╕здво Новим роком. У нас не в мод╕ вертепи, в нас не водять козу, щедр╕вки та колядки як╕сь безбарвн╕ ╕ мають на мет╕ лише отримання в╕д господаря грошово╖ винагороди. Цього року на Р╕здво до нас приходили колядники. Д╕ти буркот╕ли як╕сь коротеньк╕ в╕ршики на суржику, головний зм╕ст яких був не спов╕стити «Благу Зв╕стку», а зводився до банального «дайте, дядьку, п’ятака», чи «дайте, дядьку, грош╕, будете хорош╕». Вигляд ╕ вбрання було не кращим. Д╕вчатка були з нафарбованими губами, розмальованими обличчями, з якимось р╕жками-антенками на голов╕, а хлопчики нагадували п╕рат╕в. Все це д╕йство нагадувало, скор╕ше, хелоу╖н чи вторгнення ╕нопланетян, н╕ж Р╕здво Христове. Але я розум╕ю, що д╕ти не винн╕. ╥х не було кому навчити, як треба. ╥м не пояснили зм╕ст свята ╕ значення коляди...
Ми також не святку╓мо ╤вана Купала, Маланку... Людина в етн╕чному одяз╕ чи хоча б з окремими його елементами виклика╓ щонайменше подив ╕ ц╕кав╕сть на обличчях перехожих. У нас нема м╕сцевих етноколектив╕в, гуртк╕в з вивчення нац╕ональних ремесел. Нав╕ть звичайна укра╖нська символ╕ка, така, як «тризуб» чи «сварга», чомусь викликають у кримчан незрозум╕л╕ асоц╕ац╕╖ ╕ агрес╕ю. Х╕ба не дивно бачити це в Укра╖н╕? ╤ чи не ми сам╕ винн╕, що воно так ╓?
6. Питання ╕стор╕╖. Попри те, що ╕стор╕я нашого народу древня ╕ велична, ми чомусь не тяж╕╓мо до ╖╖ вивчення, до пошуку правди, до анал╕зу та власно╖ оц╕нки тих чи ╕нших под╕й. Нам прост╕ше слухати ╕ в╕рити в м╕фи, створен╕ нашими катами-поневолювачами. Нам кажуть, що Мазепа — зрадник, бо в╕н н╕бито зрадив рос╕йського царя. ╤ ми не замислю╓мось над тим, що зрадником в╕н був лише в очах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, яка н╕коли не вважала укра╖нц╕в окремою нац╕╓ю ╕ завжди лише використовувала ╕ грабувала наш╕ земл╕, привласнювала ╕нтелектуальний та ф╕зичний ресурс ╕ нав╕ть нашу ╕стор╕ю. А про те, що Мазепа дбав у першу чергу про ╕нтереси Укра╖ни, бажав ╖╖ самост╕йност╕, збудував безл╕ч церков, ми забува╓мо.
Комун╕сти ╕ вихован╕ в СРСР називають Бандеру бандитом ╕ ворогом. ╤ то — правда. Для них, для ╖хнього режиму в╕н був ворогом. Бо ця людина спромоглася очолити найпотужн╕ший рух спротиву укра╖нц╕в проти окупац╕йних режим╕в Г╕тлера ╕ Стал╕на. Бандер╕вц╕ давали в╕дс╕ч зв╕рствам поляк╕в, що винищували укра╖нськ╕ села. Вони чинили оп╕р кривав╕й радянськ╕й систем╕ та г╕тлер╕вськ╕й експанс╕╖ водночас. У них була одна мета ╕ одна запов╕тна мр╕я – Самост╕йна Укра╖на. Тому Бандера — наш герой. ╤ не сл╕д боятись, що комусь це може не сподобатись.
7. Наша ╓дн╕сть… Я давно замислююсь над питанням, де ╖╖ шукати. Як пробудити у нас в╕дчуття нац╕онального братерства? Дивлюсь на кримських ╓вре╖в, в╕рмен, грек╕в, татар. Ус╕ вони ╓ ц╕л╕сною, згуртованою сп╕льнотою. Вони виступають ╓диним фронтом у в╕дстоюванн╕ ╕нтерес╕в ц╕ло╖ громади загалом ╕ кожного ╖╖ члена зокрема. Це можна спостер╕гати ╕ в земельних питаннях, ╕ в питаннях працевлаштування, соц╕ально╖ допомоги, забезпечення житлом тощо. Ми ж н╕би живемо кожен у сво╖й шкаралуп╕. На святкування Дня Незалежност╕ Укра╖ни на площ╕ збира╓ться п╕втори-дв╕ сотн╕ людей, а на менш значущ╕ свята й того менше. Ми не здатн╕ об’╓днатись у сп╕льн╕й б╕д╕, не здатн╕ розд╕лити сп╕льну рад╕сть. Ми не можемо разом в╕дстоювати сво╖ права ╕ вир╕шувати сво╖ питання. Ми не здатн╕ стати силою, з якою будуть змушен╕ рахуватися ╕ до вимог яко╖ дослухатимуться. А пот╕м ми кива╓мо на владу, «на москал╕в», скаржимося на лиху долю. Хоча сам╕ ж ╖╖ соб╕ й буду╓мо.
Як бачите, питань ╕ проблем, як╕ потр╕бно якось вир╕шувати, вистача╓. Тож не шукаймо винних де╕нде, а почн╕мо з себе. Бо якщо городина не росте чи сад не родить, то не рослина винна ╕ не в земл╕ причина, а справа в господар╕. Як не оброблятимеш землю, не додаватимеш гною, не зас╕ватимеш вчасно, не полотимеш бур’ян й не поливатимеш, то й врожаю не буде.
Спод╕ваюсь, що викладен╕ тут питання знайдуть в╕дгук. ╤ якщо, читаючи ц╕ рядки, у когось в душ╕ щось ворухнеться, якщо хоча б хтось замислиться ╕ зробить для себе висновки, якщо хоч к╕лька людей почнуть робити трохи б╕льше для Укра╖ни, н╕ж робили дос╕, значить, ще не все втрачено. Шануймося. Гуртуймося. Зас╕ваймо кримську ниву укра╖нським зерном. ╤ настане час — зберемо врожай.

╤гор ДУДА
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9964

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков