Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2012
КОНСТИТУЦ╤Я – ГАРАНТ╤Я ДОТРИМАННЯ ПРАВ П╤ДОЗРЮВАНОГО В КРИМ╤НАЛЬНОМУ ПРОЦЕС╤

Право
Роман САВОНЮК,
доцент, кандидат юридичних наук,
заслужений юрист АР Крим

Верховний закон Укра╖ни – Конституц╕я, у ст. 29 визнача╓: «Кожна людина ма╓ право на свободу та особисту недоторканн╕сть». У ч. 3-й ц╕╓╖ статт╕ м╕ститься норма про те, що «у раз╕ нагально╖ необх╕дност╕ запоб╕гти злочинов╕ чи його перепинити уповноважен╕ на те законом органи можуть застосувати утримання особи п╕д вартою як тимчасовий запоб╕жний зах╕д, об╜рунтован╕сть якого протягом с╕мдесяти двох годин ма╓ бути перев╕рена судом». При цьому кожному заарештованому чи затриманому, в╕дпов╕дно до ч. 4 ст. 29, ма╓ бути нев╕дкладно пов╕домлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надана можлив╕сть з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою адвоката. Кр╕м того, як визначено у ч. 5 статт╕, кожний затриманий ма╓ право у будь-який час (тобто протягом усього часу тримання його п╕д вартою – Р.С.) оскаржити в суд╕ сво╓ затримання. Про зд╕йснений арешт або затримання людини ма╓ бути негайно пов╕домлено родичам заарештованого чи затриманого (ч. 6. ст. 29).
Ус╕ зазначен╕ положення Верховного закону Укра╖ни запозичен╕ та повн╕стю узгоджуються з╕ ст. 3 Загально╖ декларац╕╖ прав людини (1948 р.) щодо права людини на особисту недоторканн╕сть, ст. 9 М╕жнародного пакту про громадянськ╕ та пол╕тичн╕ права (1966 р.) стосовно зд╕йснення арешту чи затримання та прав заарештованого. В╕дпов╕дають вони також вимогам ст. 5 ╢вропейсько╖ конвенц╕╖ про захист прав ╕ основних свобод людини (1950 р.) щодо права на судовий розгляд упродовж розумного строку або на зв╕льнення затриманого чи заарештованого до початку судового розгляду. Необх╕дно зауважити, що, на в╕дм╕ну в╕д нац╕онального, м╕жнародне та ╓вропейське законодавство, а також практика його застосування не м╕стять сутт╓вих в╕дм╕нностей м╕ж затриманим ╕ заарештованим у сенс╕ дотримання та захисту ╖хн╕х прав ╕ свобод. Визначальним при цьому ╓ те, що затримана чи заарештована людина обмежена у сво╓му природному прав╕ – прав╕ на свободу, а тому в╕дпов╕дальн╕сть за ╖╖ життя, здоров’я та реал╕зац╕ю у повному обсяз╕ наданих Законом прав з моменту затримання поклада╓ться на державний орган ╕ посадових ос╕б, як╕ зд╕йснили затримання чи арешт. Адже особа, яку затримали за п╕дозрою вчинення злочину, – не ╓ винуватою ╕ нав╕ть не обвинуваченою, а тому ма╓ право на в╕дпов╕дне, без приниження г╕дност╕, поводження та дотримання ╖╖ конституц╕йних прав як будь-яка ╕нша людина.
Разом з тим, процесуальне становище п╕дозрюваного у чинному Крим╕нально-процесуальному кодекс╕ Укра╖ни (дал╕ – КПК) й дос╕ залиша╓ться не достатньо ч╕тко визначеним, що в свою чергу звужу╓ можливост╕ ефективного захисту прав п╕дозрюваного та нер╕дко ста╓ причиною ╖х порушення.
Доречно буде згадати, що «п╕дозрюваний», як самост╕йний суб’╓кт, у в╕тчизняному крим╕нальному процес╕ ╕сну╓ з часу ухвалення в Рос╕╖ у 1864 р. Статуту крим╕нального судочинства. Стаття 257 Статуту надала пол╕ц╕╖ право вживати заход╕в до перепинення п╕дозрюваному способ╕в ухилення в╕д сл╕дства у таких випадках: 1) коли п╕дозрюваний застигнутий при вчиненн╕ злочинного д╕яння або одразу ж п╕сля його вчинення; 2) коли потерп╕л╕ в╕д злочину або очевидц╕ вкажуть прямо на п╕дозрювану особу; 3) коли на п╕дозрюваному або в його житл╕ знайден╕ будуть явн╕ сл╕ди злочину; 4) коли реч╕, що служать доказом злочинного д╕яння, належать п╕дозрюваному чи знаходяться при ньому; 5) коли в╕н зробив замах на втечу чи сп╕йманий п╕д час або п╕сля втеч╕ та 6) коли п╕дозрюваний не ма╓ пост╕йного проживання чи ос╕лост╕ [1].
Нав╕ть поб╕жне пор╕вняння зм╕сту вказано╖ статт╕ з╕ статтею 106 чинного КПК да╓ змогу д╕йти висновку, що ╖хн╕й зм╕ст практично автентичний у частин╕ п╕дстав ╕ мотив╕в затримання особи за п╕дозрою вчинення злочину, ╕ не зазнав сутт╓вих зм╕н з часу появи у Статут╕ та ╓ для незалежно╖ Укра╖ни спадком права радянсько╖ доби.
Затримання особи за п╕дозрою вчинення нею злочину без сумн╕ву ╓ важливою та дуже в╕дпов╕дальною процесуальною д╕╓ю – тимчасовим запоб╕жним заходом, який передбачено КПК. Проблема ж поляга╓ у тому, що п╕дстави для затримання особи як п╕дозрюваного, що ╖х визнача╓ Конституц╕я (ст. 29), ╓ значно вужчими н╕ж т╕, що ╖х передбача╓ чинний КПК, але як╕ й донин╕, тобто б╕льше п’ятнадцяти рок╕в, усе ще застосовуються на практиц╕. Тим самим фактично порушуються конституц╕йн╕ права багатьох затриманих ос╕б. Кр╕м того, як св╕дчить та ж практика, при затриманн╕ особи ╕сну╓ високий ризик як помилок, так ╕ зловживання з боку посадових ос╕б, як╕ зд╕йснюють затримання. При цьому зверта╓ на себе увагу й те, що передбачен╕ у ст. 106 КПК п╕дстави затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ злочину спрямован╕ на розкриття злочину та встановлення особи, яка його вчинила. П╕дстави для затримання, що ╖х визнача╓ Конституц╕я (ст. 29), мають очевидну превентивну спрямован╕сть, а саме: а) запоб╕гти злочинов╕; б) перепинити злочин, що, без сумн╕ву, ╓ б╕льш бажаним для сусп╕льства, а також для окремо взято╖ людини в частин╕ забезпечення гарант╕й не порушення ╖╖ прав.
Нев╕дпов╕дн╕сть чинного КПК, зокрема п╕дстав затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ нею злочину, Верховному закону держави ╓ порушенням конституц╕йних гарант╕й права людини на особисту недоторканн╕сть ╕ свободу. На сутт╓ву нев╕дпов╕дн╕сть передбачених КПК п╕дстав затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ злочину Конституц╕╖ та необх╕дн╕сть ╖х усунення вказували свого часу у сво╖х працях науковц╕ С. Козловський [2], В. Рожнова [3], З. Бортновська [4], О. Дуванський [5], Г. Юркова [6], Я. Кузьмичов [7], автор цих рядк╕в [8] та ╕н. Але проблема залиша╓ться все ще не вир╕шеною.
Актуальн╕сть публ╕кац╕╖ обумовлена й тим, що Президент Укра╖ни нещодавно направив проект нового КПК до Верховно╖ Ради. Врахування та приведення норм проекту КПК у в╕дпов╕дн╕сть до Верховного закону не т╕льки усуне зазначен╕ суперечност╕, але й стане б╕льш над╕йною гарант╕╓ю захисту прав людини в╕д безп╕дставного чи необ╜рунтованого затримання.
Вбача╓ться, що наведен╕ положення ст. 29 Верховного закону мають бути повно ╕ ч╕тко визначен╕ та конкретизован╕ у новому КПК. Так, конституц╕йна вимога перев╕рки судом протягом с╕мдесяти двох годин об╜рунтованост╕ тримання особи п╕д вартою (ч. 3 ст. 29), потребу╓, на нашу думку, визначення в КПК строку вручення затриман╕й особ╕ коп╕╖ як протоколу затримання, так ╕ направлення ╖╖ (коп╕╖ протоколу – Р.С.) до суду. З урахуванням того, що закон нада╓ суду право перев╕ряти законн╕сть затримання, вважа╓мо, що вручення особ╕ коп╕╖ протоколу ╕ направлення ╖╖ до суду повинно бути зроблено органом д╕знання (сл╕дчим, прокурором) не п╕зн╕ше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання особи. У цьому ж протокол╕ повинно бути зазначено про виконання посадовою особою конституц╕йних вимог, передбачених ч. 4 ст. 29, щодо пов╕домлення затриманому про п╕дстави та мотиви затримання, роз’яснення його прав та надання реально╖ можливост╕ реал╕зувати сво╓ право на захист у визначений Законом спос╕б.
З урахуванням обов’язковост╕ його виконання, вказане положення Конституц╕╖ в КПК може бути, на наш погляд, конкретизовано у норм╕ такого зм╕сту: «Орган д╕знання (сл╕дчий, прокурор, суддя) не п╕зн╕ше дванадцяти годин з моменту затримання пов╕домля╓ близьким родичам затриманого (заарештованого) за його вибором ╕ вказаною ним адресою, про що зазнача╓ в протокол╕ затримання. У раз╕ в╕дмови затримано╖ (заарештовано╖) особи назвати родич╕в чи вказати ╖хню адресу – про це також зазнача╓ться в протокол╕».
Що ж до мотив╕в затримання, то, враховуючи ╖хн╓ значення та важлив╕сть, вони теж, на наш погляд, повинн╕ бути визначен╕ й закр╕плен╕ безпосередньо в КПК.
Окрем╕ автори пропонують визначати в КПК ╕ ц╕л╕ затримання п╕дозрюваного, корелюючи ╖х з ц╕лями (метою) обрання запоб╕жних заход╕в (ст. 148 КПК) [3, с. 88]. З такою пропозиц╕╓ю важко погодитися. По-перше, у Конституц╕╖ (ч. 4 ст. 29) йдеться про необх╕дн╕сть пов╕домлення заарештованому чи затриманому мотив╕в арешту чи затримання, а не його мету (ц╕ль). По-друге, за загальним визначенням, ц╕ль – це мета, бажаний результат, який нам╕чено досягти шляхом затримання особи, яку п╕дозрюють у вчиненн╕ злочину. ╥╖ досягнення ╓ важливим ╕ бажаним для орган╕в розсл╕дування (д╕знання, досудового сл╕дства), як╕ уповноважен╕ законом застосувати тримання особи п╕д вартою, ╕ посадових ос╕б, як╕ приймають р╕шення та зд╕йснюють затримання чи арешт особи. А мотив – це об╜рунтування посадовою особою необх╕дност╕ та доц╕льност╕ затримання п╕дозрюваного, рац╕ональне пояснення причин ╕ обставин обрання цього тимчасового запоб╕жного заходу. Основне призначення затримання особи, як вказу╓ ╢. Коваленко, — запоб╕гти ухиленню п╕дозрюваного в╕д сл╕дства ╕ суду, припинити його злочинну д╕яльн╕сть, запоб╕гти фальсиф╕кац╕╖ доказ╕в [9, с. 381]. У справ╕ ж захисту прав людини важливою ╓ не ст╕льки мета (ц╕ль) затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ злочину, ск╕льки п╕дстави та мотив ╖╖ затримання. Конституц╕я Укра╖ни визнача╓ п╕дстави такого затримання та гарант╕╖ його законност╕. А тому особ╕, яку затримують за п╕дозрою у вчиненн╕ злочину, ма╓ бути нев╕дкладно пов╕домлено про п╕дстави ╕ мотив ╖╖ затримання. П╕дозрюваного менше всього ц╕кавить мета (ц╕ль), яку хочуть досягти органи, що зд╕йснюють його затримання. Б╕льш сутт╓вими ╓ мотиви, якими вони керуються, якщо застосовують стосовно нього тримання п╕д вартою. Затримання чи арешт певно╖ особи – це завжди позбавлення ╖╖ свободи та обмеження прав, наданих ╕ гарантованих Верховним законом держави. Конституц╕я певною м╕рою ур╕вноважу╓ права орган╕в (ч. 3 ст. 29), як╕ можуть затримати чи заарештувати особу за п╕дозрою у вчиненн╕ нею злочину (п╕дстави), обов’язок цих орган╕в — нев╕дкладно пов╕домити затриманому (заарештованому) про мотиви затримання чи арешту, роз’яснити його права та надати можлив╕сть з моменту затримання захищати себе (ч. 4 ст. 29), а також пов╕домити його родичам (ч. 6 ст. 29). А тому вбача╓ться ц╕лком лог╕чним, щоб зазначен╕ конституц╕йн╕ положення отримали повне й точне закр╕плення у новому КПК Укра╖ни.
З урахуванням наведеного, пропону╓мо в╕дпов╕дну статтю проекту КПК викласти у так╕й редакц╕╖:
Затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ нею злочину.
Орган д╕знання (сл╕дчий, прокурор, суд) ма╓ право затримати особу, з╕ складенням протоколу, за п╕дозрою у вчиненн╕ нею злочину, за який може бути призначено покарання у вигляд╕ обмеження чи позбавлення вол╕ т╕льки за наявност╕ хоча б одн╕╓╖ з таких п╕дстав:
1. Коли ╓ нагальна необх╕дн╕сть запоб╕гти злочину.
2. Для перепинення злочину.
В ╕нших випадках п╕дозри вчинення злочину, вказан╕ органи можуть зд╕йснювати доставляння особи для встановлення ╖╖ особистост╕ (╕дентиф╕кац╕╖) на строк не б╕льше трьох годин ╕ про що повинно бути зроблено запис у журнал╕ доставлених ос╕б.
У протокол╕ також вказуються мотиви затримання особи, а саме:
1) запоб╕гання спроб╕ ухилитися в╕д орган╕в досудового розсл╕дування та суду;
2) попередження продовження нею злочинно╖ д╕яльност╕;
3) позбавлення можливост╕ перешкодити встановленню ╕стини в крим╕нальн╕й справ╕;
4) забезпечення виконання процесуальних р╕шень ╕ вироку в крим╕нальн╕й справ╕.
Суворе дотримання вимог Конституц╕╖ Укра╖ни ма╓ стати в наш╕й кра╖н╕ над╕йною гарант╕╓ю в╕д необ╜рунтовано╖ п╕дозри, безп╕дставного звинувачення та незаконного засудження.
Приведення норм нового КПК Укра╖ни у в╕дпов╕дн╕сть до положень Конституц╕╖ ╓ очевидною ╕ необх╕дною вимогою. ╥╖ виконання слугуватиме б╕льш над╕йному захисту прав ╕ законних ╕нтерес╕в людей. Ч╕тке визначення в КПК п╕дстав, мотив╕в ╕ процедури затримання особи за п╕дозрою у вчиненн╕ нею злочину матиме позитивний вплив ╕ на д╕яльн╕сть посадових ос╕б, як╕ уповноважен╕ зд╕йснювати затримання, зокрема, й у частин╕ дотримання ними вимог Закону.

Л╕тература: 1. Устав уголовного судопроизводства (1864 г.). Российское законодательство Х-ХХ вв. В 10 т., Т. 8. – Москва: Юридлит., 1991; 2. Козловський С. Проблемн╕ питання затримання та взяття п╕д варту особи в ход╕ реал╕зац╕╖ норм Конституц╕╖ Укра╖ни // Право Укра╖ни. – 2000. – №4. – С. 57-59; 3. Рожнова В. Щодо поняття «затримання ос╕б, п╕дозрюваних у вчиненн╕ злочину» // Право Укра╖ни. – 2001. – №8. – С. 86-99; 4. Бортновська З. Реал╕зац╕я права на свободу ╕ особисту недоторканн╕сть в укра╖нському крим╕нальному процес╕ // Право Укра╖ни. – 2003. – №10. – С.104-110; 5. Дуванський О. Затримання особи та обрання ╖й запоб╕жного заходу у вигляд╕ взяття п╕д варту: у чинному КПК Укра╖ни та його проект╕ // Право Укра╖ни. – 2005. – №6. – С. 61-63; 6. Юркова Г.В. Взяття п╕д варту: в╕дпов╕дн╕сть Конституц╕╖ Укра╖ни та проблеми застосування у сл╕дч╕й практиц╕ //Актуальн╕ проблеми розбудови крим╕нально-процесуального судочинства Укра╖ни: Зб. наукових статей. – Херсон: Мр╕я, 2003. – С. 32-36; 7. Кузьмичов Я.В. Затримання п╕дозрюваного у вчиненн╕ злочину в аспект╕ забезпечення прав ╕ свобод людини // Науковий в╕сник Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету внутр╕шн╕х справ. – 2007. – №2. – С.135-144; 8. Савонюк Р.Ю. Затримання за п╕дозрою у вчиненн╕ злочину: в╕дпов╕дн╕сть чинного КПК Основному Закону Укра╖ни // Право Укра╖ни. – 2008. – №1. – С. 116-119; 9. Крим╕нальний процес Укра╖ни: П╕дручник / Коваленко ╢.Г., Маляренко В.Т. – К.: Юр╕нком ╤нтер, 2004. – 688 с.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9958

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков