Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАТАЛКА ФУРСА: СИЛЬН╤ША ЗА СМЕРТЬ
Сьогодн╕ на л╕тературн╕й стор╕нц╕ «КС» дебюту╓ в╕дома письменниця, поетеса,...


НАД╤Я СЕМЕНА: ХМАРИ В Б╤РЮЗ╤
Сьогодн╕шня л╕тературна стор╕нка «КС» представля╓ читачев╕ поез╕╖ ки╖всько╖ поетеси з...


НА ВВЕДЕННЯ — ТОВСТЕ ЛЕДЕННЯ...
4 грудня в╕дзнача╓мо велике церковне свято Введення у храм Пресвято╖ Богородиц╕


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ГОЛОСИЛА ТИША
╫валт стояв над селом. Прокльони, голос╕ння розривали морозне пов╕тря. Виганяли з хат родини...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: У СНИ ПРИХОДИТЬ ЗНОВУ ПОЛЕ
На уроц╕ мене спитали, що таке голод, чи зм╕г би я пережити те, що було в тридцять третьому. Я...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2012
Л╤КИ В╤Д БЕЗПАМ’ЯТСТВА

Джерела

Про виставку «В╕д Трип╕лля до сьогодення» ми у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» писали вже не раз. Вперше я ознайомився з нею чотири роки тому у Львов╕. Тод╕ вона побувала ще у Донецьку ╕ в Мукачевому, тобто на крайньому заход╕ ╕ сход╕. У планах були й ╕нш╕ рег╕они, зокрема й Крим, але тут диктували умови не так пол╕тичн╕ фактори, як ф╕нанси. ╤ тепер через економ╕чну кризу ця щороку поновлювана виставка проводиться лише в Ки╓в╕ — у залах Нац╕онально╖ сп╕лки художник╕в Укра╖ни. Присвячена вона 1160-р╕ччю укра╖нсько╖ державност╕, на н╕й представлено майже 240 роб╕т майстр╕в пензля. Був на в╕дкритт╕ — мене заздалег╕дь запросив усе той же «стожильний» Олександр Мельник, якого про себе називаю кращим художником ус╕х час╕в ╕ народ╕в. Звичайно, якщо говорити про р╕вень роб╕т майстра, то моя точка зору може видатися суб’╓ктивною, але коли мову вести про патр╕отизм, альтру╖зм, подвижництво, то тут усе в╕рно, без переб╕льшень. З киянином позмагатися непросто. Щось не чув н╕коли, щоб окремо взятий художник (скаж╕мо, голландський, французький, польський чи датський) так натхненно популяризував не лише сво╖ полотна, але й роботи колег. А ви чули? Н╕? Ну, й добре — значить, хоч тут Укра╖на попереду.
Пригадую сво╓ перше знайомство з мамою пана Олександра — колишньою вчителькою. Це було при╓мне в╕дкриття, бо вона також  ╓ частинкою того романтичного, шляхетного укра╖нського св╕ту, який п╕д комун╕стичним «пресом» пост╕йно в╕дступав, зменшувався, скорочувався, як шагренева шк╕ра... А тепер додалися ще й глобал╕зац╕йн╕ процеси. Спец╕ально акцентую увагу на таких речах, як походження ╕ виховання, бо ╕накше важко буде пояснити читачев╕ — з якого доброго дива взявся Олександр? ╤ з якого дива народжуються так╕ ось пом╕тн╕ явища укра╖нського культурного життя — вистраждан╕, створен╕ титан╕чними надзусиллями групки людей, виставки. Добре, що той шляхетний св╕т ще живий! Ось т╕льки культура тепер так скромно ф╕нансу╓ться, що коли сид╕ти, склавши руки, то взагал╕ н╕чого не буде. От ╕ беруть справу в сво╖ руки поодинок╕ пас╕онар╕╖, а ╖м приходять на пом╕ч побратими. Олександр Мельник пост╕йно п╕дкреслю╓, що без художник╕в Олеся Солов’я та Олександра ╤вахненка у нього н╕чого не вийшло б. Викладач Ки╖всько╖ академ╕╖ мистецтв, доцент Олесь Соловей долучив до роботи ще й студент╕в. Були й ╕нш╕ добров╕льн╕ пом╕чники. Ось так╕ «механ╕зми» дива. Кажу – дива, бо р╕дна держава практично самоусунулася.
…Тримаю в руках каталог попередньо╖ всеукра╖нсько╖ виставки «Укра╖на в╕д Трип╕лля до сьогодення». Тут з╕бран╕ визначн╕ твори мистецтва – таким чином сам каталог став сво╓р╕дним (╕ непоганим!) п╕дручником з ╕стор╕╖. Думаю часом: от якби такий у кожну укра╖нську школу! Що знають сучасн╕ школяр╕ про подвиг Микити Галагана? Мабуть, н╕чого. Я й сам до виставки не знав. А йдеться про козацьк╕ в╕йни п╕д проводом Богдана Хмельницького, про першу перемогу над поляками п╕д Корсунем. Козак Микита Галаган, знаючи, що йде на в╕рну смерть, зав╕в поляк╕в у зас╕дку, де ╖х уже чекали озбро╓н╕ побратими. Ворог був розбитий, але загинув ╕ козак Микита. Його можна б назвати укра╖нським Сусан╕ним, але тут одне застереження: ╤ван Сусан╕н – вимишлена особа, а Микита Галаган таки був у реальному житт╕. Авторами триптиху «Укра╖нський лицар Микита Галаган» ╓ Леон╕ла Стебловська ╕ Едуард Ревенко. Якби ще й екскурсовода приставити до ц╕╓╖ картини ╕ водити пост╕йно до не╖ учн╕в шк╕л, л╕це╖в ╕ коледж╕в, то ефективн╕шого засобу виховання молодого покол╕ння год╕ уявити. Але ми, укра╖нц╕, ще не навчилися працювати так злагоджено, як ╓вре╖, а працю╓мо як виходить, тому коеф╕ц╕╓нт корисно╖ д╕╖ в╕д таких виставок значно менший, н╕ж м╕г би бути. Але художник╕в-орган╕затор╕в м╕й док╕р стосу╓ться менше всього – це, скор╕ше, вина сусп╕льства.
На цю виставку я прийшов разом ╕з «св╕тличанкою» Л╕л╕╓ю Дуткою. Перед оф╕ц╕йним в╕дкриттям вона ще встигла порадувати перших в╕дв╕дувач╕в автентичним сп╕вом, стоячи на тл╕ гобелена «Кий, Щек, Хорив ╕ сестра ╖х Либ╕дь». Л╕л╕я виконала дек╕лька народних п╕сень укра╖нсько-рос╕йського прикордоння. От н╕би ╕ з Брянщини п╕сня, а звучить по-нашому! А головне — повчально звучить, бо втрачена Стародубщина — це теж наша ╕стор╕я... Дуже доречним був такий, прикрашений п╕снею, початок.
Пот╕м Олександр ╢мець розпов╕в нам про свою нову роботу «Д╕яння Андр╕я Боголюбського на Рус╕». Нагадаю, що йдеться про викрадення останн╕м чудотворно╖ Вишгородсько╖ ╕кони Божо╖ Матер╕, в╕домо╖ тепер як Володимирська або «Умиление». Переносить нас в епоху Ки╖всько╖ Рус╕ також робота Олени Володимирово╖ ╕ Володимира Прядки «Аскольд ╕ Д╕р». Яка композиц╕я, як╕ фарби! В ╕ншому зал╕ я звернув увагу на полотно художника з Харкова Миколи Шевченка «Бойов╕ соратники. Крим. Р╕к 1920-й» (на фото унизу). Подумав, що ╕ ця робота багато розпов╕ла б юним кримчанам або, скаж╕мо, школярам з колишньо╖ махновсько╖ столиц╕ — Гуляйполя. Йдеться про розстр╕л б╕льшовиками колишн╕х сво╖х союзник╕в, як╕ брали штурмом Перекоп… Така екскурс╕я до столиц╕ закарбувалася б у пам’ят╕ юних гуляйп╕льц╕в на все життя, адже ╕ робота запам’ятову╓ться! Але така увага з боку держави до живопису ╕ до патр╕отичного виховання молод╕, яка була у радянський пер╕од, нам поки що не загрожу╓, тому мо╖ роздуми – це щось з╕ сфери мр╕й та фантаз╕й. Прикро, звичайно, бо сусп╕льство не встига╓ за мистецькою ел╕тою, багато хороших роб╕т лише випадково стають в╕домими загалу. Треба сказати, що на виставкових полотнах в╕дображене не лише минуле, але й сьогодення. Ось дивиться з портрета усм╕хнений сучасний козак ╕з Запор╕жжя Олександр Притула – подвижник, який в╕дроджу╓ древн╓ козацьке бойове мистецтво – спас. Це робота художника Леон╕да Гопанчука. Коли запитав художника, що ж його змусило взятися за пензель, той в╕дпов╕в: «Коли я побував на Хортиц╕ ╕ побачив, що роблять ц╕ козаки, то був просто вражений ╖хн╕м ум╕нням! ╤ шаблею волод╕ють, ╕ на конях гарцюють так, н╕би змалку в с╕дл╕… Душа рад╕╓: не перевелися ще характерники!» Тр╕шки заб╕гаючи наперед скажу, що з Олександром Притулою я в╕дразу п╕сля виставки (дяка художникам за нов╕ ╕нформац╕йн╕ можливост╕!) зм╕г поговорити по телефону. Домовився, що навесн╕ дорогою до Криму неодм╕нно за╖ду на Хортицю. П╕сля нашо╖ телефонно╖ розмови Олександр написав ще й електронного листа, якого я прочитав уже у Львов╕: «Серг╕ю, ми в╕дроджу╓мо ╕ поширю╓мо козацький звичай — спас. Це не лише бойове мистецтво, але й спос╕б життя. Взагал╕, на сьогодн╕ найважлив╕шим ╓ в╕дродження укра╖нсько╖ духовност╕, все ╕нше – пох╕дне... В╕дродження Укра╖ни — це справа не одного десятил╕ття, ╕ до цього треба бути готовими. Ми працю╓мо як з дорослими, так ╕ з д╕тьми. З д╕тьми — зрозум╕ло, бо це наше майбутн╓. Але й у дорослих намага╓мось пробудити «козацьк╕сть», щоби в душ╕ заграло щось наше… Неодм╕нно при╖зд╕ть, побачите багато ц╕кавого!»  Цей лист сучасного козака був конкретним п╕дтвердженням: виставка ефективно працю╓ на Укра╖ну, об’╓днуючи р╕зн╕ рег╕они. Н╕як не спод╕вався, що на виставц╕ побачу картини кримських художник╕в. Але ╓ так╕! Робота художниц╕ з Керч╕ Анастас╕╖ Калюжно╖ назива╓ться «Стрибок». В╕дв╕дувач╕ звертали на не╖ увагу, бо робота справд╕ ориг╕нальна: козацька лава на повному ходу перестрибу╓ через Дн╕про. Внизу — Хортиця, С╕ч, а копита коней ледь торкаються хмар… Одним словом, символ козацько╖ вольниц╕. Зауважте: так╕ роботи вже народжуються в Криму!
Кияни ще довго заворожено ходили виставковими залами, а ╖х н╕би супроводжував сво╖м мудрим поглядом досл╕дник Голодомору, американець Джеймс Мейс. Так змогла передати майже ф╕зичну присутн╕сть американця, великого патр╕ота Укра╖ни художниця Тамара Даниленко. Я був вдячний майстрин╕ за цю роботу, адже рок╕в десять тому мав можлив╕сть сп╕лкуватися з самим Джеймсом… А ось м╕й улюблений актор ╤ван Миколайчук — ориг╕нальне полотно, створене молодою одеситкою Мар╕╓ю Чепульською. Багато, дуже багато патр╕отичних роб╕т вийшли з-п╕д пензля художник╕в П╕вдня та Сходу! ╤ хвала Мельнику з побратимами за те, що про них тепер знатимуть люди. Виставка не лише л╕ку╓ укра╖нц╕в в╕д безпам’ятства. Вона ще ╓ прикладом високо╖ результативност╕ об’╓днання зусиль зовс╕м невеличко╖ групи людей.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9950

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков