Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 10.02.2012
ОЧИСТИТИ МИНУЛЕ В╤Д СМ╤ТТЯ!

До виток╕в!

Якось дружина запитала у мене, чи читав я на останн╕й стор╕нц╕ «Дня» про замок в Радомишл╕? («В.Костюкевич «Замок на В╕а Рег╕я» «День», №177 в╕д 04.10. 2011 р.). Кажу, що  н╕, бо не встиг. Дружин╕ завжди якось вда╓ться ран╕ше в╕д мене прочитати св╕жу пресу, бо, мабуть, чита╓ текст «по – лен╕нськи», по д╕агонал╕, я ж читаю досить пов╕льно, бо люблю перечитувати фрази, смакувати текст. Увечер╕, нарешт╕, прочитав статтю ╕ одразу ж запропонував дружин╕ по╖хати туди (Радомишль всього в 100 км в╕д нас. Тож найближчо╖ суботи о п╕в на десяту ми вже були в Радомишл╕ п╕д ст╕нами замку, який оточувала сучасна двометрова огорожа з кованих прут╕в – п╕к. Може й на краще, що ми при╖хали ран╕ше (екскурс╕╖ зг╕дно оголошення починалися об 11 ранку), тож мали змогу роздивитися все навкруги, п╕шовши вподовж огорож╕. Ми он╕м╕ли в╕д захвату. Замок з червоно╖ цегли немовби плив в обрамленн╕ зелен╕, води ╕ скель. На головн╕й бан╕ – прапор Укра╖ни а на нижч╕й – прапор – герб роду Богомольц╕в, на полотнищ╕ якого був зображений бик ╕ меч (вбий у соб╕ гординю). З одного боку замку було величезне плесо, яке створилося внасл╕док встановлення шлюзу перед замком (це було необх╕дно для водяного млина ╕ пап╕рн╕, про яку нижче), а з ╕ншого – будинки мешканц╕в Пап╕рн╕. Залишилася така ╕сторична назва цього району Радомишля – райцентру Житомирсько╖ област╕. ╤ще раз переконалися, яка все – таки невичерпна у сво╖й вибагливост╕ ╕ вигадливост╕ наша Мат╕нка – Природа…Тут знайшли соб╕ м╕сце виходи скель на поверхню (сам замок стояв на величезн╕й п╕дземн╕й гран╕тн╕й брил╕), об яку билася ╕ п╕нилася вода. Цей неск╕нченний всесв╕тн╕й герць гран╕ту ╕ води - так ╕ ╕снують ц╕ сили в╕ков╕чно поруч, не перемагаючи остаточно одне одного… Ми прошкували вздовж огорож╕, а за нею кип╕ла робота: молод╕ хлопц╕ зносили як╕сь колоди, згр╕бали листя та см╕ття, спалювали його ╕ над замком п╕дн╕мався характерний ос╕нн╕й дим з тужливо – сумним запахом зм╕ни пори року… Нам вистачило п╕вгодини, щоб об╕йти навкруги ╕ п╕д╕йти знову до центрально╖ брами. Охоронець вв╕чливо перепитав, чи ми на екскурс╕ю ╕ почувши ствердну в╕дпов╕дь доброзичливо дозволив ув╕йти на центральний дв╕р замку, а коли набереться необх╕дна к╕льк╕сть екскурсант╕в (15 ос╕б) в╕н нас покличе. Представлен╕ самим соб╕ ми з задоволенням оглянули внутр╕шню територ╕ю замку, побували на зеленому остр╕вц╕ у вигляд╕ серця, чисельними насадженнями кущ╕в, кв╕т╕в, дерев, як╕ з часом перетворять цей куточок в ландшафтний парк. Старовинними скульптури гармон╕йно вписалися в ландшафт замку з сучасним пам’ятником з каменю на вод╕ арх╕мандриту ╢лисею Плетенецькому. В╕н зображений пливучим у лодц╕ ╕ читаючим книгу при св╕чц╕. Як стало пот╕м в╕домо з розпов╕д╕ екскурсовода, саме завдячуючи арх╕мандриту Ки╓во – Печерсько╖ Лаври ╢. Плетенецькому в 1612 роц╕ на цьому м╕сц╕ була побудована пап╕рня – майстерня з виготовлення паперу для друкарн╕ Ки╓во – Печерсько╖ Лаври. Пап╕р робили з рослин, в основному з кропиви, льону та… часнику, який  додавався в пап╕р з метою в╕длякування гризун╕в ╕ комах. Тож завдячуючи цьому зразки паперу збереглися й дотепер. В╕н (пап╕р) був жовтуватого кольору на в╕дм╕ну в╕д традиц╕йного ╓вропейського б╕лого. Ця пап╕рня була одн╕╓ю з перших у Центральн╕й ╢вроп╕. У Х╤Х стол╕тт╕ тут також був побудований млин. Дивний виверт ╕стор╕╖, але пап╕рня були зруйнован╕ козаками за час╕в Козаччини (видно попали «п╕д гарячу руку»). Пот╕м настали роки – в╕ки руйнац╕╖ та забуття. На цьому м╕сц╕ було м╕ське звалище см╕ття, а замок – нап╕взруйнований. Певно кожна приватизац╕я власност╕ ма╓ сво╖ плюси та м╕нуси. Якщо в 90 – т╕ роки в Укра╖н╕, на загал, зам╕сть приватизац╕╖ була зд╕йснена фактично прихватизац╕ю народного майна, то в даному випадку Ольга Богомолець – в╕домий л╕кар, поетеса, бард, культуролог, громадський д╕яч, меценат - придбавши чотири з половиною роки тому це см╕тт╓звалище ╕ ру╖ни замку, повернули цю перлину до життя. ╤ сьогодн╕ сюди потяглися люди, небайдуж╕ до свого видатного минулого. Можна т╕льки уявити, ск╕льки сюди вкладено сил, енерг╕╖, кошт╕в, щоб врешт╕ – решт на берез╕ невеличко╖ нев╕домо╖ р╕чки Мики засяяла ця перлина нашо╖ ╕стор╕╖. Як пов╕домила екскурсовод т╕льки см╕ття було вивезено понад 60 тонн (!). Аж напрошу╓ться аналог╕я з ╕стор╕╓ю Укра╖ни: ск╕льки ж спец╕ально вигаданого ╕сторичного см╕ття утворилося навкруги не╖, щоб приховати правду виникнення Держави Укра╖ни, принизити ╕ применшити значення ╖╖ для ╢вропи ╕ св╕ту.
Ми помилувалися ос╕нн╕м р╕знобарв’ям «сердечного» остр╕вця, скелями в обрамленн╕ бурштиново╖ води, посид╕ли на зручних ст╕льцях п╕д старовину, виготовлених сучасними ливарниками, а пот╕м чемний охоронець запросив нас на екскурс╕ю. Безумовно, родзинкою екскурс╕╖ була величезна колекц╕я домашн╕х ╕кон (понад п’ять тисяч). ╤ хоч, на загал, ми з дружиною в╕дносимося досить спок╕йно до ╕конописного мистецтва, то побачивши цю експозиц╕ю, в╕дчули, наск╕льки ж ╕кона ╓ в╕дтворенням життя ╕ духу народу Укра╖ни, незалежно в╕д рег╕ону. На загал, експонован╕ ╕кони, з╕бран╕ з ус╕х рег╕он╕в Укра╖ни, тож в╕дчува╓ться характерна особлив╕сть виготовлення ╕кон в кожному з них. А якщо додати до цього, що вони (╕кони) у б╕льшост╕ писалися не профес╕оналами, то це ще б╕льше наближало свят╕ лики до земного буття людей. ╤ цей факт, що вони носять образи живих людей ╕ реального життя, доброти ╕ доброзичливост╕ лише зайвий раз п╕дкреслю╓, що вони – свят╕ – д╕йсно служили народов╕, а не навпаки, як ╕нструмент державно╖ влади. Певно це ╓ дуже сутт╓вою в╕дм╕нн╕стю ╕стинного православ’я. Вразили р╕зноман╕ття ╕кон за спосбом виготовлення - з дерев╕, на полотн╕, на скл╕, метал╕), за техн╕кою виконання - малювання,  р╕зьблення, вишивання, кування. В╕домо ж, що ╕кони в Укра╖н╕ були супутниками повсякденного життя людей, ╖х, нав╕ть, називали подорожн╕ми, до ╕кон зверталися з молитвами в ус╕х випадках життя з проханням про захист, допомогу, спокуту… Тож в експозиц╕йних залах вита╓ потужна намолена людьми енергетична аура, яка виходить в╕д ╕кон…╤ тут, в принцип╕, не важливо те, з чого ╕ як виконана ╕кона, важливо, що вони ╓ вм╕стилищем духовност╕ людей. ╤ д╕йсно на ц╕ «домашн╕» ╕кони дивилися тисч╕, а може й м╕льйони очей, вони чули слова прохання, подяки, мольби про допомогу, спокуту в гр╕хах. Таким чином «намолен╕» ╕кони трансформували накоплену енерг╕ю мол╕льник╕в ╕ тепер сам╕ стали джерелом позитивно╖ енерг╕╖, яку сьогодн╕ щиро в╕ддають вс╕м в╕дв╕дувачам. Тож, зовс╕м не даремно експозиц╕я ╕кон назива╓ться «Душа Укра╖ни». Ця душа незнищенна, про що св╕дчить спец╕альний куточок наруги над ╕конами, як╕ в р╕зн╕ часи темн╕ сили творили над ними, А ВОНИ ВСЕ ОДНО ЖИВ╤. Як не згадати в╕домий висл╕в,  що л╕тописи не горять, так ╕ ╕кони…
Безумовно, окрасою в палац╕ ╓ затишн╕ трапезна з кам╕ном ╕ невеличка концертна зала (майже з впевнен╕стю можна сказати, що тут будуть виконуватися музичн╕ камерн╕ твори). Вразила акустика – коли екскурсовод включила акустичний прилад звучання рояля в зал╕, ╖й же Богу у мене п╕шли зашпори по шк╕р╕…
Сьогодн╕ палац в Радомишл╕ вже в╕дкрив сво╖ двер╕ в╕дв╕дувачам ╕ це прекрасно. Раду╓ той факт, що в нашу похмуру меркантильну сучасн╕сть з’являються так╕ св╕тл╕ моменти, як цей – замок на В╕а Рег╕я – в к╕нц╕ «шляху корол╕в» в╕д Атлантики до центру Ки╖всько╖ Рус╕ – Ки╓ва – що ╓ найдовший шлях з Зах╕дно╖ до Сх╕дно╖ ╢вропи. Тобто таким чином сучасний Радомишль в╕нча╓ сьогодн╕ В╕а Рег╕я, а в╕дпов╕дний диплом хазяйц╕, О.Богомолець, ╓ ╓вропейським п╕дтвердженням цього факту. Неперес╕чна под╕я лише зайвий раз п╕дкреслю╓ дотичн╕сть укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ до ╓вропейсько╖, як складово╖ ╖╖, п╕дкреслю╓ що наша ╕дентичн╕сть суголосна ╓вропейськ╕й. Д╕йсно, нас понад триста рок╕в тому силом╕ць вирвали з ╓вропейського контексту ╕стор╕╖, нав’язуючи аз╕йськ╕ ц╕нност╕ ╕ належн╕сть до Аз╕╖. Але сила правди не гине п╕д см╕ттям, про це св╕дчить палац в Радомишл╕. Рано чи п╕зно це см╕ття в╕дкида╓ться ╕ через нього проступають контури нашо╖ незбагненно - велично╖ ╕стор╕╖, яка вписуються в канву 1160 - л╕ття Ки╖всько╖ Рус╕ – Укра╖ни – Руси – Укра╖ни.  Тож Боже бережи таких святих людей, як п. Ольга. Низький Вам укл╕н за все те, що Ви робите на благо ╕ для в╕дродження ╕ повернення ╕стор╕╖ Укра╖ни в╕д подружжя Фалагашв╕л╕ Св╕тлани та Михайла.

Михайло ФАЛАГАШВ╤Л╤
╤рп╕нь – Радомишль – ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9947

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков